Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пан 639 пан Миру обговорювала хвилююче питання сучасності — про ослаблення міжнародної напруженості і шляхи мирного врегулювання спірних міжнародних питань (Рад. Укр., 1954) І); Никанор Іванович завів грамофон., і вільніше всім стало, не почувалося напруженості (Головко)]. Ср. напружений 2. напруження напряжение [Вона жила у вічному напруженні, її рухи зробились жвавими, нервовими (Коцюб.)] Період збирання врожаю завжди відзначається високим трудовим напруженням {Рад. Укр., 1946, VII)]. напружено «ар. напряжённо; натянуто [Збори проходили бурхливо й напружено (Ваги); Килина трохи подалась иазад, напружено сміючись і граючи очима (Л. Упр.)]. Ср. напружений 2. папружити см. напружувати. напружитися см. напружуватися. напружування напряжение. напружувати, -жую, -жуєш, напружити, -жу, -жшіі напрягать, напрячь; (делать упругим разг. — ещё) напруживать, напружить, натуживать, натужить; (возбуждать нервы разг.— ещё) взвинчивать, взвинтить [Воли напружують сили і витягають воза на берег (ІІЇиян); Він напружував свою пам'ять, намагаючись намалювати собі портрет Устима Кармалюка (Куч.); Всі сили і мозок і серце напружим для щастя Вітчизни в труді (Сос); Борис зупинився, напружив слух і прислухувався до слів пісні (Фр^І панружунатнея, -жуюся, -жуєшся, напружитися, "Жуся, -жішіся 1) (делать усилия) напрягаться, напрячься, разг. натуживаться, тужиться, натужиться, (немного) понатужиться; (только несоверш. разг.— ещё) жилиться [—Щур! Щур! Щур!-- —Щур напружується й одкриває вії. Ясний, білий, ніжний вранішній світ мружить очі (Бас); Пущений на волю кінь — йому до цього не звикати — вмить виринув, напружився (Кач.)]; 2) (натягиваться, делаться упру- еим и перен.) напрягаться, напрячься; разг. напруживаться, напружиться [Голос напружується на гранично високих і пристрасних тонах (Ільч.); Все тіло дивно напружилось в нього (Коцюб.); Я рип а добре розуміла, що розмова має бути дуже важлива, і вся напружилась, як струна (Собко)]. папружуючин прил. напрягающий. паїїрягтй, -ряжу, -рнжеш разг. нажарить [Загадав жінці напрягги сала (Рудч); Мо- тря напрягла яєчні й подала на стіл (II.-Лев.)]. напрядати, -даю, -даєш, напрясти, -ряду, -рядеш напрядать, напрясть [По два починки напрядаю (Чуб.); Ой устану я в понеділок, Чи не напряду я хоч починок? (народна пісня)]. напрядатися, -дається напрядаться. напрядений напрядённый [В скрипі в Кайда- шихи лежало полотно, в котрому, може, третя нитка була напрядена Кайдашихою (Н.-Лев.)]. напрям, -му направление; (вразвитии какой- нибудь деятельности — ещё) струя, (разновидность учения уст.— ещё) толк [Льотчик повинен уміти зберігати напрям на зльоті (Ільч.); Під тактикою партії розуміється її політична поведінка, або характер, напрям, способи її політичної діяльності (Ленін)]; ~м думок направление (образ) мыслей; (об изменённом — ещё) оборот мыслей; «—>м обертання мат. направление вращения; в ^мі [д о] ч 6 г о а) (куда) по направлению к чему, в сторону чего [Тарас і Катепька пішли через міст у напрямі до Зимового палацу (Ільч.); По остатній лекції Євгеній ішов із Регіною вулицею в напрямі її помешкання (Фр.)]; б) (где) в направлении (в стороне) чего; два ~чн думок два направления (порядка) мыслей; літературний ^>лі литературное направление. напрямець см. напрямнії. напрямити см. напрямляти. напрямитися см. напрямлятися. напрямки, разг. навпрямки, напрямець, редк. навпрямці нар. 1) напрямик, прямиком; разг. напрямки [ —Сутяжнице! — бовкнув Чіпка вголос, вийшовши надвір.. Він нотяг напрямки до Пороха (Мирн.); Часом вони сходили з шосе на ругонькі стежки і йшли навпрямки (Трубл.); Ворона напрямець літає, та ніколи дома не почув (Ном.); Через поле мчаться танки Навпрямці (Воронько)]; 2) (перен.: не стесняясь, без утайки) напрямик, без обиняков. напрямлений 1) направленный [У Чіпці справді було багато чогось доброго, чога Грицько своїм, на прибуток напрямленим, розумом не зміг зрозуміти (Мирн.)]; 2) направленный. Ср. напрямляти 1—2. напрямлення мат. направление. напрямляння мат. направление. напрямляти, -ляю, -ляєш, напрямити, -млю, -мйш 1) разг. редк. направлять, направить [Не було у них учителів, що напрямляли б, як іти і куди іти (Мирн.); Він глянув на зоране поле і сливе силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб.)]; 2) мат. направлять, направить. напрямлятися, -ляюся, -ляєшся, напрямитися, -млібся, -мйшея 1) направляться, направиться [На другий день він знов перед вечором зняв скрипку з кілочка й напрямився йти до школи (Н.-Лев.)]; 2) страд, з. (несоверш.) направляться; направляться; ср. напрямляти 1—2. напрямна 1) прил. см. напрямний 1; 2) (род. напрямної) сущ. мат. направляющая. напрямний спец. 1) направляющий [Вальці для обривання качанів своїми зубцями захоплюють стебла кукурудзи, обламують качани, які потім через напрямний ківш падають на стрічку транспортера (Колг. село, 1954, VII)]; 2) (род. напрямного) сущ. направляющий. напрямок, -мку направление [Вибиваючи ворога з кварталу в квартал, радянські війська уже притиснули його 8 трьох напрямків до Дунаю (Гонч.); Татари мусять знати, яв;^ чим живуть європейці, які в них ідецли. які напрямки (,Коці»б.)\\ и ~*мку др |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)