Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
иан 640 пап чого (чого) а) (куди) по направлению к чему, в сторону чего І Чембалік сів у сани й поїхав в напрямку села Картеничі (Шиян)]\ б) (где) в направлении (в стороне) чего; літературний ~мок литературное направление. напрясти см. напрядати. напрястися, -ряд уся, -рядешся разг. напишеться (Поки багатая проспалась, Убога- небога напрялась (Чуб.)]. напсувати, -сую, -суєш напортить, разг. напакостить; (навредить кому-нибудь фам.у еульг. —еще) нагадить, подгадить [Павлюк в'яло посміхнувся: ..Він [Безрукий] скільки нам отут напсує. . Секунди вільної немає, займайся комісією (Коп.)\. напсуватися, -сується напбртиться. напувальний с.-х. поильный. напувальник с.-х. пойлыцик. напувальниця с.-х. пойльщица. напування ік ёние. напувати, -паю, -ваєіп, напоїти, -пою, -поїш лойть, напаивать, напоить [Вийшла, вийшла дівчинонька В сад вишневий воду брать, А за нею козаченько Веде коня напувать (народна пісня), Я завтра раненько побіжу на місто, а ти повезеш борошно; та напій коня (Н.-Лев.)\ Херсонщино! Твою ми знаєм спрагу І ми дамо папитися тобі! ..Страждала від безводдя ти віками, Ніхто не напував твій чорнозем, А^ ми напоїмо (Дор.)]. напуватися, -ваюся, -ваєшся 1) уст. упиваться [Довго він стояв над нею, дивився, напувався чарами її красної вроди (Мирн.)\ Хвилю стояли наші пішоходи, напуваючись тою безсмертною і живущою красою природи (Фр.)]\ 2) страд, з напаиваться. напудити, -джу, -диш обл. напугать [Як прийдеш додому, та й кажи жінці так: «..Внеси стілець та сокиру, та й будемо рахуватися...» Так ти їй заповідай та, може, напудиш... (Стеф.)]. па пудйтися, -джуся, -дишся обл. испугаться [А Юра папудився та й утік з подвір'я (Черемш.)\ Гей, ґазди,—як я напудився! Не годен я з такою силою змагати (Янов.)]. напудрений напудренный; прил. пудреный [Володина мати, літня жінка з пласким, густо напудреним обличчям, чекала сина у вестибюлі (перекл. з До брово льського)]. папудрнти, -рю, -риш напудрить. напудритися, -рюся, -ришся напудриться [Ще одна дзеркальна вітрина. Дівчина схотіла напудритись (Янов!)]. напужитнся, -жуся, -жишся разг. 1) встопорщиться, ощетиниться; 2) перен. напыжиться. папульспик напульсник. напуск, -ку 1) напуск; 2) (наказание) уст попущение [Храп к о: ..Що се? Напуск на мене? наговір? Усі проти мене, всі!. (Мирн )] напускання напуск. напускати, -каю, -каєш, напустити, -пущу, -пустиш напускать, напустить [Все, що було молодого, завзятого й сильного, пішло степовими дорогами назустріч тривожним дням. У селищі залишилися або немічні, або старі.. Залишилися й боягузи, які вже наперед напускали на себе байдужий вигляд (Панч)\ Мітла пихнув люлькою і напустив повну кімнату диму (Панч); Проів [вовк] дірку в бичка, зсередини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув (народна казка)]\ О ^ти туману сі». туман. напускатися, -каюся, -каєшся, напуститися, -пущуся, -пустишся 1) разг. напускаться, напуститься, накидываться, накинуться, набрасываться, наброситься, налетать, налететь; (реже) взъедаться, взъесться [3 кам'яного будинку, що стояв в гущині саду, вискочила спаленіла Надія Марківна, напустилася на хлоп'яків, що юрбою зібралися на вулиці, грали в цурки (Горд.)]\ 2) (о дожде, буре) разг. налетать, налететь [Дощ згасав так само раптово, як і напустився (Гонч.)]\ 3) страд, з. (несоверш.) напускаться. напускний 1) напускной [Він хороший, симпатичний хлопець. Можливо, дещо грубуватий. Але його грубуватість чисто зовнішня, напускна (РуЬенко)]; 2) спец. напускной. напустити см. напускати. напуститися см. напускатися. напустувати, -стую, -стуєш нашалить, напроказить, напроказничать. напустуватися, -стуюся, -стуєшся разг. нашалиться, набаловаться; надурачиться. напутйти см. напучувати. напутГння уст. наставление; напутствие [—Постривай же, Мотре, замітала я сіии, виносила і своє й твоє сміття, а завтра не винесу, — думала Мелащка, згадуючи на- путіїшя своєї матері (Н.-Лев.)]. Ср. напучення 2. напутливий наставительный; назидательный; уст увещательный. напутливість, -вості наставительность; назидательность. напутливо нар. наставительно; назидательно. напутник уст. наставник [Він невблаганний напутник і силкується напутить брата (Н.-Лев.)]. напутниця уст. наставница. напутній напутственный [Леночка, певно, здогадувалась, яке важливе для них її напутнє слово (Янов.)]\ ~ні побажання напутствие; <^>ня порада напутствие; ^нє с л 6 в о напутственное слово, напутствие. напуття напутствие [—Та пишуть з Полтави до мене: «Звільняйте Варшаву й Белград! Усіх визволяйте, хто досі Не збудеться горя ніяк..» —Сказав капітан і навколо Поглянув. — В які віки, Якої країни воїн Чув напуття такі?! (Піде.)]. напуттячко ласк, от напуття [Гей, ріднесенький, милий батечку! Дай мені своє ти напуттячко (Граб.)]. напухання напухание. напухати, -пухає, напухпути, -не напухать, напухнуть [На другий день учителька вже не могла ворухнутися. її руки й ноги напухли, мов коновки ?Гдл.)]. напухлий напухший; разг. напухлый. напухнути см. напухати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)