Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нал 641 нар напучання редк. см. напучування. напучати см. напучувати. напучений напутствованный. напучення 1) (действие) наставление; вразумление; поучение; увещание; ср. напучувати 1; 2) (указание) наставление; (только при расставании) напутствие; нравоучение; поучение [Сашко підбіг і зупинився перед Григорієм Івановичем, дивлячись на нього запитливо: він чекав наказу або якогось напучення (Смол.); Затамувавши дух, льотчики слухають чіткі, ясні напучення (Трипіл.)]. напучуваний напутствуемый [Години через дві я сидів уже у візку, напучуваний порадами приятеля (перекл. з Короленка)]. напучування наставление; вразумление; на- доумливание; увещание; увещевание. Ср. напучувати і. напучувати, -чую, -чуєш и напучати, -чаю, -чаєш, напутйти, -пучу, -путйш 1) наставлять, наставить (кого чему и на что); (объяснять) вразумлять, вразумить (кого); (только при расставании) напутствовать (кого чем) (несоверш. и соверш.); (советовать) надоумливать, надоумить (когб) (разг.); (указывать) давать наставления, дать наставления; делать наставление (кому) (только несоверш.), читать наставление, прочесть наставление (кому), читать нравоучение, прочесть нравоучение (кому), поучать (кого); (уговаривать) увещать (когб), уст. увещевать (когб) [— Та не сопіть так, мов ковальський міх, — напучувала його Соломія (Коцюб.); Хіба я напучав їх красти? Сами зробили, а на мене клеплють (Ново- моск. у.—Сл. Гр.); Гелена: Для того ти й з Кіпрідою змагалась, коли вона Паріса напутила до мене в Спарту плисти? (Л. Укр.); Василина ще лишилася напутйти дітей на ніч (Кач.)]; гатити на д б б р у путь наставить (направить) на хорбший путь; ирон. наставить на путь истины [П е- ча р и ц я: ..Батько — велике слово, велика річ! Він тебе годував, ростив.., на добру путь напучував... (Мирн.)]; ^тити на [д б б р и й] р б з у м разг. вразумить, разг. научить уму-разуму [Спасибі вам, що напутили нас на розум (Панч)]; 2) уст. редк. указывать путь [Бабуся й зодягала [Тараса], і до школи напучувала, до перелазу бігала виглядати, чи не впав, бува, на ковзанах (Ле); — Ти ж кудою подасися, Остапе? — Та мені аби на Чорний шлях, а там уже якось воно буде... там напутять уже (Коцюб.)]. напучува^ч наставник; книжн. увещатель. напханий 1) напиханный; на*пханный; насованный; 2) набитый; напичканный [Віз його був напханий усякою всячиною (Верш.); Сплять покійним сном хатини, Напхані людьми... (Граб.); Великий дуб, та порохнею напханий (приказка)]. Ср. папихатп 1—2. напхати см. напихати. напхатися см. напихатися. папхом нар. разг. битком; ~м найти (налізти и т. п.) биткбм набиться [Народу напхом налізло (Сл. Гр.)]. 41—380 нап'ясти см. напинати. нап'ястися см. папинатися. нап'ятий см. напнутий. нап'ятнований прич. заклеймённый [Та н я: ..Я хіба.. Не- нап'ятнована знакбм погорди Від всіх, що чесними себе вважають? (Ф/>.)]. Ср. нап'ятнувати. нап'ятнувати, -ную, -нуєш обл. уст. заклеймить [Нап'ятнуймо його! щоб і діти його знали, що за цяця був їх татуньо (Свидн.)]. нарада совещание; разг. совет [Сьогодні з наради передовиків садівництва приїхала Марта (Ст.)]; без ^ди не совещаясь; не сговариваясь [Без слів, без наради татари підняли тіло Алі (Коцюб.)]; к імн а- та для ^д совещательная комната; р о- дйнна (сімейна) г^да семейный совет. нараджувати, -джую, -джуєш (редк.), нарадити, -джу, -диш разг. 1) (кому когб, що) советовать, посоветовать, присоветовать (разг.) [Ото побув він дома півроку та й задумав женитися. Йому нарадили одну гарну дівчину (народна казка)]; 2) (когб) советовать, посоветовать, присоветовать (разг.) (кому); (подсказывать разг.—ещё) надоумливать, надоумить (когб) [Вже вони моні пороги позбивали, ходячи та нараджуючи, щоб я притьмом брався (Барв.); її чоловіка хтось і нарадив (Манж.); Нарадила мати, Як пшениченьку пожати (Шевч.)]. нараджуватися, -джуюся, -джуєшся, нарадитися, -джуся, -дишся обл. советоваться, посоветоваться, совещаться, посовещаться; (уславливаться) сговариваться, сговориться [Робітники по роботі юрбами ходили по Бориславі, гомонячи та нараджуючись (Фр.); — Чого ми маемо боятись, ходім до хати, подивимося: що там робиться? —- Нарадилися і пішли до хати (Чуб.); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (Вас.)]. парадити см. нараджувати. паради ти ся см. нараджуватися. парадувати, -дую, -дуєш нарадовать [Не дав мені святий владика Очей нарадувать старих Моїм дитятком!.. (Шевч.)]. парафуватися, -дуюся, -дуєшся нарадоваться [Дождала стара невістки, не нарадується: яка ж то до-неї щира та покірна! (Вовч.)]. наражати, -жаю, -жаєш и обл. наражувати, -жую, -жуєш, наразити, -ражу, -разиш (на що) подвергать, подвергнуть (чему); (без указания на что) подвергать опасности, подвергнуть опасности [То я мушу наражати брата на вірну смерть від ляхів? (Ле); Р у ф і н: ..Розлуки ми не брали. П р і с ц і л л а: Взяти можем. Се ж навіть не по правді, щоб я мала вживати твого захисту й опіки, спокій твій і безпечність наражати, коли я справді не жона тобі (Л. Укр.); — Цур їм, тим проклятим медведям! — говорили деякі. —.. Чи ж нам для них наражувати свое життя? (Фр.)]; ~ти на небезпеку подвергать, подвергнуть опасности; г^ти н а погибель (на загин) подвергать, подвергнуть смертельной опасности [Диякон: А як би ж ти хотів? Так, як Нартал, із ними зачіпатись і наражати всіх на<г |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)