Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
огар 642 на погибель вперед іще, ніж ми відбудем збори? (Л. Ук/>.)]. наражатися, -ж&юся, -жаєшся и обл. нара- жуватися, -жуюся, -жуєшся, наразйтися, -ражуся, -разишся (на що) натыкаться, наткнуться; (перен. — ещё) наталкиваться, натолкнуться, (неожиданно) разг. нарываться, нарваться [«Победа» припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не на- разивщись на зливу (Янов.); Впертість і неподатливість Палажки наразила сь на настирливу, від неї ж успадковану вдачу дочки (перекл. а Поповкіна)]\ ~тися на небезпеку подвергаться, подвергнуться опасности [Але піонер Вася справді буде наражатися на смертельну небезпеку (Соб- ко)]; ~зйтися на неприємності натолкнуться (наткнуться; нарваться, наскочить) на неприятности. наражувати см. наражати. наражуватися см. наражатися. нараз нар. 1) вдруг [Нараз хтось застукав до його дверей (Коб.)]\ 2) (сейчас же) сразу [Кров шугнула до голови й нараз відхлинула (Еозач.)]. наразити см. наражати. наразйтися см. наражатися. наразі нар. обл. в первый момент; пока что [Всміхнувся [Леон] силуваним сміхом, не знаючи наразі, на яку відповідь здобутися (Фр.)]. наральник с.-х. наральник [Я підпушу землю гарно, наральник сховає зерно (Горд.)]. нарахбвапий бухг. начисленный [Усі нараховані трудодні повинні бути обов'язково затверджені загальними зборами колгоспників (Рад. Укр., 1949, III)]. нараховування бухг. начисление. нараховувати, -ховую, -ховуєш, нарахувати, -рахую, -рахуєш 1)^ насчитывать, насчитать [Партизанський загін Руднєва нараховував два десятки людей (Шер.)\ Вони нарахували вже більше трьох тисяч, а жовніри все ще продовжували йти (Панч)]\ 2) бухг. начислять, начислить; начитывать, начесть. нараховуватися, -хбвується 1) безл. насчитываться; 2) страд, а. насчитываться; начисляться; начитываться [За кожну виконану в артільному господарстві роботу колгоспникам наоаховуються трудодні відповідно до прийнятих у колгоспі норм виробітку і розцінок (Колг. вироби, ен- цикл.)]\ ер. нараховувати 1—2. нарахування бухг. начисление; начёт. нарахувати см. нараховувати. нараяти, -рало, -раєш (когб, редк. кому) обл. \) посоветовать (кому); присоветовать (кому); 2) посоветовать (комуК присоветовать (ком^); надоумить (когб) [Послухав [вівчар] одного товариша, що нараяв йому йти до Борислава (Фр.)\ —І хто нараяв нам брати невістку я тих багатирів? — крикнула Кай- дашиха (Н.-Лев.)]. Ср. нарадити, нараджувати 1—2, нараятися, -рбюся, -раєшся обл. посоветовавшись, решить [Оме ль ко: ..Нараялись ми прохати вас, щоб знов прийняли нас на цю зиму у вашу господу (Кроп.)]. нарвал аоол. нарвал. нарватиі, -рву, -рвеш (о цветах и т. /г., о бумаге и т. п.) нарвать; (о чём-нибудь мелком — еще) нащипать [Я нарву сьогодні квітів, Білу лілію зірву (Нех.)]. нарватиз см. наривати!. нарвати3 см. наривати?. нарватися см. нариватися2. наргіле нескл. сущ. м. и ср. р. наргиле. нардовий нардовый. нареберний нарёберный нареготатися, -гочуся, -гбчешся и нареготітися^ -гочуся, -готйшея разг. нахохотаться. наректи см. нарікати. наректися см. нарікатися. нарёпатися, -паюся, -паєшся вульг. нажраться, налопаться. нарепетувати, -петую, -петуєш разг. накричать; разг. наорать. нарепетуватися, -датуюся, -петуешея накричаться; наорбться. Ср. нарепетувати. наречена 1) прил. см. наречений2 1; 2) (род. нареченої) сущ. невеста; разг. невестушка; суженая; наречённая [Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати йому наречену (Вовч.)\ Одчиняйте двері — Наречена йде! (Тич.)]\ ср. наречений2 2. парёчёний! прич. названный; наречённый. Ср. нарікати 3. наречений2 1) прил. названый [Мишуня розумів душевний стан нареченого свого батька (Янов.)]\ 2) (род. нареченого) сущ. жених; фольк. суженый; уст. наречённый [До кипариса магнолія пишная Чолом заквітчаним ніжно схилилася, Як молода до свого нареченого (Л. Укр.)]. наречені 1) прил. см. наречений2 1; 2) (род. паречёних) сущ. жених и невеста; уст. наречённые [Він привітався, підійшов до наречених, поздоровив їх (Собко)]. наречения уст. наречение. нарешті 1) нар. наконец; усилит, наконец-то [Нарешті рушили всі з толоки і попрямували до школи (Черемш.)\ Нарешті! Всім стало легше. Виходили з хат, збивались в купи і поспішали (Коцюб.)]; 2) (вводное слово) наконец [І ось, нарешті, вершина. Вона являла собою площу значних розмірів (Гонч.)]. нарзан, -ну нарзан [У вагоні ми сухою їжею живилися, а пили лише холодну • воду, наозан та ситро (Шовк.)] наїттіпий, нарзановий нарзанный. нари (род. пар) 1) (для спанья) нЗры [Капітан Горбачов сидів на нарах в землянці (Пере)]; 2) (для покойников) разе, носилки; обл. наЪы [— Стій» — хтось сказав з-під труни.. Чоловіки спустили бережно нари з плечей на землю, щоб передихнути (Мирн)\. нарив, -ву нарыв [Денис Ісакович ушкодпв свій нарив, Т на нозі йому прикинулась гангрена (Рил.)\ Соціал-шовінізм є опортунізм, дозрілий до такої міри, що існування цього буржуазного нариву по-старому всередині соціалістичних партій стало неможливим (Ленін)]. паривати1, -ває, нарвати, -рве (гноиться} нарывать» нарвбть. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)