Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нар 644 нар чего [Старі трухляві копили зламались, васаг лежав нарізно від санок (Коцюб.)]; жити ~но жить отдельно (врозь, в разделе) [Це хата його батька. Вони вже давно живуть нарізно (Куч.)]. Ср. нарізний. нарізування нарезание, нарёзывание; спец. нарезка. нарізувати, -зую, -зуєши нарізати, -заю, -лаєш, нарізати, -ріжу, -ріжеш 1) нарезать, нарезывать, нарезать; (соверги. —разделить на части — ещё) порезать (разг.); (о птице, скоте — обычно) набивать, набить; (о дереве — обычно)напиливать, напилить [Нова громадська справа не обминула й жінок, і вони, залишивши свої печі, разом з чоловіками вийшли ділити Софіїну землю. Нарізали по два сажні на душу (Шиян); Гафійка мусила нарізати з паперу нових козаків та квіток і обліпити ними стіни (Коцюб.); Ще ніколи з такою охотою не працювали люди! Взимку вивезли дерева, нарізали дощок (Горд.); Треба нарізати на токарному верстаті два болти (Донч.)]; 2) (только несоверш. — об игре на музыкальном инструменте) разг. наяривать, нажаривать [За поставцем горілки В шинку нарізують тобі Цимбали, кобзи і сопілки (Г.-Арт.)]. нарізуватися,^ -зуюся, -зуєшся, нарізатися, -ріжуся, -ріжешся 1) разг. напарываться, напорбться [Нарізався я з загоном на білих (Коп.)]; 2) страд, з. (несоверш.) нарезаться, нарезываться; набиваться; напиливаться; ср. нарізувати 1. нарікання 1) роптание, рбпот; сетование [Нарікання на свою долю ви від мене також не почуєте; бо у мене своя честь і гордість (Коб.)\ Місяць, другий вже ведеться Нескінченна та облога, Серед війська почалися Нарікання та тривога (Л. Укр.)]; 2) упрёки, нарекания. Ср. нарікати 1—2. нарікати, -каю, -каєш, наректи, -речу, -речеш 1) (только несоверш. — на *-ого, на что и без дополнения) роптать; (жаловаться) пенять (разг.), плакаться (разг.); сетовать (уст.) [Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: «І нащо Зима та люта?» Все вони питають (Л. Укр.); Христя почала плакати і нарікати на свою долю (Мирн.)]; ~кай на себе (сам на себе) пеняй на себя [Сама на себе нарікай, а не говори, що я вчарувала його (Фр.)]; 2) (только несоверш. — выговаривать) пенять (кому) {разг.), упрекать (когб) [Подибала стара мати Доню в полі доганяти... І догнала, привела; Нарікала, говорила, Поки в землю положила (Шевч.)]; 3) (как — кого; редк. произносить имя) уст. называть, назвать; уст. нарекать, наречь [А мені ще й завидують, Гордою і злою Злії люди нарікають (Шевч.); Хлопці й налають його, що він наче худобиною їх нарікає, а він нічого (Коцюб.); Про мене відголос пройде в Русі великій, І нарече мене всяк сущий в ній язик (перекл. з Пушкіна)і. парікатпся, -каюся, -каєшся, наректися, -речуся, -речешся уст. нарекаться, наречься (упт.); называться, назваться. наріст, -росту нарост [Клен пробковий..; він має на корі коркові нарости (Бот. ж. 1953, X, 1)]. наріччя лингв, наречие [Михальчук уперше опрацював докладну класифікацію українських діалектів, поділивши їх на три наріччя (Мовозн., 1948, VI)]. наркоз, -зу наркоз [— Наркоз! — подав він [хірург] сувору команду (Смол.)]. парком (народний комісар) ист. нарком (народный комиссар). наркоман мед. наркоман. наркомат я мед. наркомания. наркоманка мед. наркоманка. наркомат, -ту (народний комісаріат) ист. наркомат (нарбдный комиссариат). наркоматський наркоматский. Ср. наркомат. наркотизатор, -ра мед. наркотизатор. наркотизація мед. наркотизация. наркотизований мед. наркотизированный. наркотизувати, -зую, -зуєш мед. наркотизировать. наркотик мед. наркотик. наркотичний мед. наркотический [Блідий, широколистий тютюн насичує повітря наркотичною парою (Коцюб.)]. наробити см. нароблювати. наробитися, -роблюся, -робишся разг. на- раббтаться, натрудиться [Степан: ..А ти ж як поживаєш? Микола: Нам що? Вдень наробишся, а ввечері разом з соловейком — щебечемо по садках!.. (Тов.); На чужій роботі Тяжко нароблюся, Як прийду додому—Сяду й зажурюся (народна пісня)]. нароблювати, -люю, -люеш и редк. наробляти, -ляю, -ляєш, наробити, -роблю, -робиш 1) (производить работой) нарабатывать, наработать; (соверш. — изготовить что-нибудь — обычно) наделать [Язиком не багато наробиш і заробиш (Квітка)]', 2) (только соверш. — при мест, и сущ. с абстрактным значением) наделать; разг. неодобр, натворить [Що то можуть наробити звуки вальсу чарівні! (Сос); Сів хлопець. Але не встиг ще й ложки вмочити, як батько: —То що ви там наробили в степу? Які там копи порозтягали? (Головко)]; ^бгїти багато зла (лиха) наделать много зла; натворить много зла; Мшти бешкету наскандалить; надебоширить; г^ойти боргів наделать долгбв, войти в долги; задолжаться; разг. влезть в дол- г,й; /^бйти крику (ренету) поднять крик [Побачивши розбите вікно, [Йосипепко] наробив репету (Мирн.)]; ~бйти сорому осрамйть; ~*бйти ш^му наделать шуму, нашуметь. народ, -ду нарбд; (обэтнической группе арх.— ещё) язык [Волі стяг шумить над нами, над народами-братами (Сос); Панський маєток перейшов до народу (Коцюб.); У дворах, по вулицях, коло церкви, як мурави, народу (Мирн.)]. народженець, -нця разг. новорождённый [От так ми народженця привітали — сумом та плачем! (Вовч.)]. народжений 1) прич. рождённый; родившийся [Іменем Кармалюка кріпаки називали на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)