Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
пар 646 пар порюся, з ким кохаюсь, то й не нарозмовляюсь (Грин. — Сл. Гр.)]. шрозпашку нар. редк. нараспашку; распашной [В нього кроки широкі, кожушанка иарозпашку (Чорн.)]\ душа ~^ку разг. душа нараспашку [Березін належав до людей, що в них душа нарозпашку: щирий, простий (Грим.)]. Ср. нарозхрист. парбзтвір, нарозтіж нар. редк. настежь- [На- розтвір стояли ворота в сараях та по загонах, в конюшнях та в кошарах (Головко)] Двері у передпокій нарозтіж, в тіснім коридорі повно людей (Коцюб.)]. парбзтяг нар. редк. нараспев [—Не ск-а-ж-у!— одмовила вона нарозтяг, осміхаючись (Мирн.)]. нарозхват нар. нарасхват [Нарозхват беруться газети, що пахнуть ще свіжою фарбою (Шер.)]. нарозхрист нар. нараспашку; (в значении опоідзления — ещё) распашной (уст.). нароїтися,-роїться с.-х. наройться [Чи багато в тебе сього літа роїв нароїлося? (Сл. Гр.)]. нароком нар. разг. 1) умышленно, нарочно [Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Вовч.)]\ 2) (не вправду) нарочно (разг.)) в шутку [Ти, козаче-заволока, Любиш мене ти нароком (Чуб.)]. паросвіта (відділ на р б д н о ї осві- т и) наробраз (отдел народного образования). паростапчя нарастание [Наростання темпів виробництві іде з місяця в місяць, з кварталу в квартал (Рад. Укр., 1948, XI)]. наростати, -стаю, -стаєш, нчростй, -сту, -стёш нарастать, нарасти [Старе листя * спадав. Молоде наростає (Коцюб.); Швидкість течії наростала (Бат)) Олексій Братов часто ночами не спав, прислухався до канонади, яка то затихала, то наростала з новою силою (Ткач)\ Тривога наростала, холодно закрадалася кожному в серце . (Гонч.)\ Дядько Лев: ..Чи не наросла на дубі свіжа [губка]? (Л. Укр.)]. наростаючий прил. нарастающий [Музиканти грали в наростаючому темпі (Гонч.)\ Раптом наростаючий рев моторів сповістив про початок танкової атаки (Ле і Левада)]. нарости см. наростати. наростити см. нарощувати. наросток, -тка 1) грам. уст. суффикс; 2) обл. см. назй мок. нарочитий нарочитый. нарочитість, -тості нарочитость. нарочито нар. нарочно; разг. нарочито [Вона ніби нарочито притишувала кроки (Коп.)\ Роман: ..Вона ніби нарочито обмина моно (Крон.)]. парочний, -пого сущ. нарочный. нарощення 1) (действие) наращение; 2) грам. наращение. нарощування наращивание, наращение. нарощувати, -щую, -щуєш, наростити, -рощу, -ростиш наращивать, нарастить [До 6 годин ранку зв'язали 120 м наплавного мосту. Натягли розтяжки тросів, почали нарощувати міст (перекл. з Руднева); День у день нарощують темпи виробництва сталеплавильники (Рад. Укр., 1952, XI)]; ^ти , артилерію воен. наращивать артиллерию. нарсуд, -ду (народний суд) нарсуд (народный суд). нарти (род. парт) нарты; (реже) нарта [Люди, на їхала нартами, запряженими собаками (Труубл.% нартутити см. иартучувати. нартучений спец. нартученный иартучувати, -чую, -чуєш, нартутити, -ртучу, -ртутшн спец. нартучивать, ртутить, нарт угить. нарубати см. нарубувати.^ нарубатися, -баюся, -баєш ся разг. нару- бйгься. нарубка нарубка; насечка. Ср. нарубувати. нарубування нарубка; накалывание, наколка; насекание, насечка. Ср. нарубувати. нарубувати, -бую, -буєш, нарубати, -баю, -баєш нарубать, нарубить; (льда и т. п. — ещё) накалывать, наколоть; (делать метку и т. п. —ещё) насекать, насечь [Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в'язку нарубать, Та як її на плечі взять..! (Гл.); Василь любив матір, беріг її. Нарубає бувало дров, принесе води (Войч.)] нарубуватися, -бується нарубаться; накалы- I ваться; насекаться Ср. нарубувати. І наруга 1) издевательство (над кем, над чем); | разг. издёвка; (оскорбление уважаемого, і святого) глумление (над кем, над чем), надругательство (над чем), рит. поругание (чего), уст. посмеяние, посмешище [Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. (Вовч.)\ Не вбоялась [Зоя] ні наруги, не вбоялась муки (Тич.)\ Остапа з Херсона в матроси Віддали за наругу з царя (Мас.)]] віддати на г^гу отдать^на поругание (посмеяние, посмешище); зводити ~гу на кого насмехаться над кем; (оскорбительнее) глумиться над кем 2) разг. по- зор [Ой нехай мені од отця, од матки Да наруги не буде (Чуб.); Отакі батьки на світі, Нащо вони дітям0 На наругу перед богом (Шевч.)]. наругатися, -гаюся, -гаєшся (з кого, з чого, редк. над ким, над чим) надругаться (над кем, над чем). нарукавний нарукавный. нарукавник 1) нарукавник [Стоїть угорі, над усіма, дівчина-барабанщиця в захисних окулярах, в нарукавниках до ліктів (Гонч.)]\ 2) (часть рукава) уст. обшлаг [Обскубли панотця так, що на йому зостався тільки комір та нарукавники (ІІ.-Лев.)]. парум'янений нарумяненный. нарум'янити см. нарум'янювати. нарум'янитися см. нарум'янюватися. нарум'янювати, -тою, -нюєш, нарум'янити, -ню, -ниш нарумянивать, нарумянить. нарум'янюватися, -нююся, -нюєшся, нарум'янитися, -нюся, -нишся нарумяниваться, нарумяниться. наруч нар. разг. на" руку [А це йому й наруч (Головко)]. наручний наручный [Час від часу він нетерпляче позирав на наручний годинник (Трубл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)