Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нар 647 пас наручник наручник; ~ки (мн.ч.) наручники; уст. наручни. наручні, -нів (латы) воен. ист. наручи. наручно предик, обл. с руки; разг. сподручно 1-А тимчасом нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки... чи коло дому, чи в полі. — Звісно, що коло дому... ловкий погній... і наручно буде... — вирвався з радою рудий Панас (Коцюб.)]. наруччя 1) уст. браслет [—Порайся швидше, Маріоро, бо поїдемо на виноградник.. — Добре, — відповіла молодиця, поправ- . ляючи широке мідяне наруччя (Коцюб.)]; 2) обл. охапка [Паперів внесли ціле наруччя (Фр.)]. нарцеїн, -ну хим., фарм. нарцейн. нарцис бот. нарцисе [Квітували тюльпани, фіалки, нарциси й перський бузок (Смол.)]. нарцисовий нарциссовый. наряд1, -ду (вещи) 1) (одежда) редк. наряд; (перен. — еще) убранство [Темний гай вже забув зимування сумне І красує в зеленім наряді (Л. Укр.)]; 2) (для лошади) уст., фольк. сбруя [Товаришу, пане-брате, Вво- ли як мою волю: Вэди коня у наряді Да за тілом за мною (Чуб.)]. наряд2, -ду (распоряжение; отряд) наряд; (документ — ещё) разнарядка (спец.) [Марина: ..Діду, наряд в район одміняю (Корн.)) Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч.); На кордон примчав Япура з додатковим нарядом (Куч.)]: бути в ^ді воен. быть в наряде; позачерговий ~*д внеочередной наряд [Першого дня черговим по ешелону був призначений Арсен Красин. Василь Та ранець відбував у нього свій позачерговий наряд (Ткач)]. паряддя собир. уст. орудия (для работы)] принадлежности [Дає Іванові шість волів, плуг, віз, рало, все господарне наряддя (Чуб.)\ Вони виходили й приходили, й знов вибігали:' виносили стакани та наряддя до самовара (Н.-Лев.)]. наряджати1, -джаю, -джаєш, нарядити, -ряджу, -рядиш наряжать, нарядить [К а- т«рина: ..Матінка в мені душі не чула, наряджала мене, як ляльку (перекл. з О. Островського); Шкандибиха: ..Яка вона в тебе жінка? Що вона тобі принесла? — Узяв же, як той кілок, голу; нарядив її, як ту паву... (Мирн.)]. Ср. паряд1 1. наряджати2, -джаю, -джаєш, парядйти, -ряджу, -рядиш 1) (кого) наряжать, нарядить; разг. назначать, назначить [І став Цигуля наряджати: Юхим з хлопцями піде по дворах, де рушниці в — поодбира- ти (Головко)]; ср. наряд2; 2) (что) разг. приготовлять, приготбвить; снаряжать, снарядить^ устраивать, устроить [Нарядив він новий серп пшениченьку жати (Н. п.— Сл. Гр.)\ Ніби серед будня несподівано свято собі нарядили. Були, як п'яні, пустували, як діти, без ладу співали, без потреби реготалися (Вас.)]. нарад катися1, -джаюся, -джаєшся, нарядитися, -ряджуся, -рядишся наряжаться, рядиться (разг.), нарядиться [Умилася [Венера], причепурилась І, як в неділю, на* рядилась (Котл.); Пишно нарядився Ле- міщин сад! (Н.-Лев.)]. Ср. наряджати1. наряджатися2, -джаюся, -джаєшся, нарядитися, -ряджуся, -рядишся і) страд, з. (неесверш.) наряжаться; назначаться; .ср. наряджати3 1; 2) приготовляться, приготовиться, собираться, собраться [Зійшовся гурток тоді дітей, нарядились піти у місто в панський сад (Вас.)]. нарядити* см. наряджати*. нарядити2 см. наряджати2. нарядитися1 см. наряджатися1. нарядитися2 см. наряджатися2. нарядна, -пої сущ. нарядная [До нарядної з усіх кінців селища йдуть люди (Козач.)]. Ср.. наряд2. нарядний нарядный [Нарядний, прекрасний Київ в цей ранок славних Жовтневих роковин (Рад. Укр., 1948, XI)]. Ср. наряд1 1. нарядність, -ності нарядность. нарядно нар. нарядно. нарядчик спец. нарядчик. нарядчиця спец. нарядчица. Нар'ян-Мар, -ра Нарьян-Мар. пасад, -да 1) часть телеги, на которой укрепляется кузов [Садися ж іззаду, да не поламай насаду (Чуб.); Попереду, впираючись рогами аж у насад воза, повагом виступав баран з рогами, закрученими в кілька кілець (Козач.)]; 2) обл. часть саней, приспособленная для перевозки леса. насаджатиі см. насаджувати1. насаджати2 см. насадити*. насаджений 1) насаженный [Ліс, насаджений в степу, при наявності правильного підбору порід позитивно впливає на середовище (Бот. ж., 1953, X, 4)]\ ср. насаджувати!; 2) насаждённый; ср. пасаджу- вати2; 3) насаженный; ср. насаджувати'. насадження насаждение [Суниця та малина вже на другий рік після насадження дають урожай (Рад. Укр., 1949, VIII); За смугою зелених насаджень на кілька кілометрів простяглася територія «Запоріжсталі» (Літ. газ., 1948, І)]. насаджування 1) насаждение; ср. пасаджу- вати1; 2) насаждение; ср. пасаджувати2; 3) насадка; ср. насаджуватиз. насаджувати1, -джую, -джуєш, насадити, -садку, -садиш и насаджати, -джаю, -джаєш (о растениях) насаживать, насадить; разг. насажать [Вздовж дороги насаджують клени, Ряд за рядом, з села до села (Нагн.); В кінці греблі шумлять верби, Що я насадила... (народна пісня); Кругом люди у два ряди постали рясно, мов квіток хто рядочками насаджав (Варе.)]. насаджувати2, -джую, -джуєш и пасаждатп, -ждаю, -ждаєш, редк. насадити, -саджу, -садиш (внедрять, распространять) насаждать, насадить [Здавна тут [у містечку Гру- бишові] було дві православних церкви, але епіскоп холмський, насаджуючи унію, ще в піст вигнав попів (Панч); Калино в и ч: ..Бог з ним, з хазяйством: труд- I но там правду насадить, де споконвіку І у корені лежить неправда! (Тоб.)], |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)