Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нас 652 нас набрбситься, накидываться, накинуться, нападать, напасть [— Я не знаю, чого ти на мене наскіпався, — крізь сльози мовив Ше- стірний (Мири.)]. наскладати, -даю, -даєш 1) сложить (много); (об имуществе} насобирать; (о деньгах — обычно) накопить, разг. прикопить [I нажала ж вона нам Та кіп наскладала (Руд.)] Мотря так і впала на скриню! — Боже ж мій, боже! скільки я літ працювала, ..поки сього добра наскладала!.. (Мирн.); Марія Іванівна: ..Оце я грошей крадькома наскладала, і ми йому такий халат справимо, що він і сам ним любуватиметься! (Тоб.)]\ 2) (о литературных произведениях) разг. насочинить, насочинять [Мої любі співаночки, мої складаночки, Кілько я вас наскладала коло матіночки! (Етн. зб.)]. наскликати, -каю, -каеш^азг. назвать, созвать [Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості розбуркать свій куток (Гл.)]. наскоблювати, -люю, -люєш, наскоблити, -лю, -лиш наскабливать, наскоблить. наскоблюватися, -люється наскабливаться. н&скок, -ку наскок; (нападение — ещё) набег (на местность), налёт, наезд (только кавалерийский) [Німці їх [партизанів] боялися і кожної хвилини очікували несподіваних наскоків (Десн.)\ Чигирин — стародавнє місто. Ще в далекі часи Київської Русі тут була збудована фортеця для охорони руських земель від наскоків кочових племен (Рад. Укр., 1954, І); Хуртовина вщухла, лише іноді наскоками налітав несамовитий вітер (Коп.)\. п&скоком нар. разг. наскоком, с наскока, с наскбку, с налёта, с налёту. наскочити см. наскакувати2. наскребти см. наскрібати. наскрекотати, ^кочу> -кочеш разг. настреко- тбть [Наскрекотала, як сорока, та й далі (Головко)]. наскрібати, -ба^о, -б&єш, наскребти, -бу, ' -беш 1) наскрёбывать, наскребать, наскрести; 2) (приготовлять в измельчённом виде) наскабливать, наскоблить. наскрізний сквозной [Усатівські кинджали являють собою плоскі, трохи ребристі клинки із наскрізними отворами для прикріплення дерев'яної рукоятки (Архл., 1953, VIII); У 1697 р. з гострою необхідністю наскрізного судноплавства на Дніпрі зіткнувся Петро І (Літ. газ., 1952, XI)]', ~на бригада сквозная бригада, ^ на дія сквознбе действие. наскрізь нар. насквбзь; (перен. — целиком — ещё) сплошь [Ліси наче світилися наскрізь (Гонч.)\ Чіпку пройняв наскрізь страх і холод (Мирн.)', «Русалка Дністровая», хоч і який незначний її зміст, які неясні думки в ній висказані, — була свого часу явищем наскрізь революційним (Фр.)]. наскубувати, -бую, -буєш, наскубти, -бу, -беш и наскубати, -баю, -баєш 1) надёргивать, надёргать; (о мелком — обычно) нащипывать, нащипать [Наскуб сіна з стогу (Сл. Гр.)\ Наскубла пір'я (Сл. />.)]; 2) (в наказание — только соверш.) разг. надрать, натрепать [Роман: Вони нахвалялись вуха наскубти, щоб я не біг... (Янов.); Микита ледве стримував себе, щоб не бурчати. Кілька разів таки підіймав бучу, погрожував спіймати Сапуна і наскубти чуприну (Ряб.)]. наскучити, -чу, -чиш наскучить [Да вже ж мені наскучило (Чуб.)]. насланий1 насланный. Ср. насилати. насланий2 настланный. Ср. настилати. наслання наваждение [Темнії чари, таємні наслання Еребові, Нам поможи побороть! (Л. Укр.)]. паслати1 см. насилати. наслати2 см. настилати. наслинювати, -нюю, -нюєш, наслинити, -ню, -ниш смачивать слюной, смочить слюной, слюнить, наслюнить; разг. намусливать, намуслить, намусблить. наслідити см. наслідувати. наслідити, -джу, -дйш наследить [А ти куди, проклятий? Агуш! бач — наслідив на книж- щ\ (Коцюб.)]. наслідки см. наслідок. наслідкове речення грам, предложение следствия. наелГдний наследный; ~ний принц наследный принц. наслідпик 1) разг. наследник [[Він] знав також, гао се його єдиний син, наслідник його маєтку (Фр.)\ — Так вас можна привітати з наслідником! — 3 наслідни- цею, — поправив задоволений батько (Ле)\у 2) (лицо, сменившее другого на каком- нибудь месте) обл. преемник; книжн. редк. наследник [Правда, громада шанує вас за те, що ви менше дерли від свого попередника і від свого наслідника, але чи ж се заслуга? (Фр.)]. паслідниця 1) наследница; 2) преемница. Ср. наслідник 1—2. наслідок,-дку следствие; (реже) последствие; (конечный итог) результат, исход; (порождение чего-нибудь) плод [Кречет: ..Кожна причина завжди викликає наслідок (Корн.)', У кожному бою буває мить, яка вирішує наслідок битви (перекл. з Полевого)]; ~дки (мн. ч.) следствие; последствия; результат, результаты, исход [Я робила аналіз двома способами одночасно. Обидва наслідки збіглись (Шовк.)]; ~к непорозуміння плод недоразумения; - ~дком ч о г б обл. вследствие чегб І Хлопці дійсно були надзвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі й перестуди (Фр.)]. наслідство разг. наследство [Се моє наслід- ство, бо сироти малі (Барв.)]. наслідувальний подражательный. наслідувальність, -ності подражательность. наслГдувапий 1) наст. ер. наследуемый; 2) прош. ер. наследованный, унаследован- ньтй. наслідування 1) наследование; 2) наследование; 3) подражание; следование [Всякий народ може запозичати в іншого, але вів конче накладає печать власного генія на ці |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)