Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нас 653 нас запозичення, які в нього набувають характеру наслідувань (перекл. з Бєлінського)]; ~ня Ш є к с п і р а лит. подражание Шекспиру. Ср. наслідувати 1—3. наслідувати, -дую, -дуєш (несоверш. и со- верш.) и обл. наслідити, -джу, -диш (со- верги.) 1) (что) наследовать; (соверш. — ещё) унаследовать [Він після Грицькової смерті наслідував його добро (Мирн.); Очей сих не наслідив він ані від тата, ані від мами (Коб.)]; 2) (кому—быть чьим-нибудь наследником) наследовать; 3) (кого, що — повторять) подражать (кому, чему); книжн. следовать, последовать (кому, чему) [Бійці у всьому намагалися наслідувати свого командира (Воронько); Вони [шпаки] наслідують в піснях багатьох пташок (Коп.)]; ~дуючи щоб! подражание чему; следуя чему; вдувати чий приклад следовать,* последовать чьему примеру [Зачерпнувши в каску води, він напився, запрошуючи товаришів наслідувати його приклад (Борз.)}. паслГдувач 1) подражатель [Шевченко знав, що справжній творець повинен бути самобутнім, оригінальним художником, а не наслідувачем (Літ. газ.у 1949, VI)]; 2) (тот, кто усвоил чьи-нибудь взгляды) уст. последователь [Коли це ви встигли стати таким палким його наслідувачем? (Н.-Лев.)]. оаслГдувачка 1) подражательница; 2) последовательница. Ср. наслідувач 1—2. наел і дц і нар. обл. следом, вслед [Селаброс таки вислідкував, як вона виїхала до Одеси, й собі рушив наслідці за нею (Н.-Лев.); Дід був схожий на старого хижака, який іде наслідці за своєю здобиччю (Верш.)]. яасліпо нар. обл. вслепую [Сорок літ ти [Мойсей] був певний і вів Хоч насліпо, та сміло! (Фр.)]. наслух: з ~луху понаслышке [Погане, зле — лиш з на слуху, немов Крізь сито тільки будеш знать (Фр.)]. наслухати, -лухаю, -лухаєш (узнать) разг. прослышать; (мног. — ещё) наслышаться [Наслухав я, що там добре живеться (Сл. наслухати, -лухаю, -лухаєш и (реже) наслухувати, -лухую, -лухуєш 1) (к чему) прислушиваться; (после глаголов у обозначающих движение — обычно) прислушаться (Рахував [Данько] дні, босоніж вискакував ранками до Псла наслухати, чи не тріщить, чи не ламається крига (Гонч.); Приникає [діла] вухом скрізь до мурів, наслухує, чи не чутно гуку (Л. Укр.); Ходить [Підпара] страшний, високий ..і все наслухує (Коцюб.); Стальський добру хвилю наслухував іще край вікна, потім вернув до стола (Фр.)]; 2) (о ком, о чём) редк. слушать, послушать [Любили наслухати Молодші про одважних гайдамак (Рил.)]. наслухатися, -лухаюся, -лухаєшся наслушаться; (много узнать разг. — ещё) наслышаться [Коли б ти нашого наслухавсь півня, Тоді б ще краще заспівав (Гл.); Наслухавшись від дорослих розмов про Каховку, Данько щедро оповивав її серпанком власних мрій (Гонч.)]. наслухатися, -лухаюся, -лухаєшся разг. прислушиваться [Джура до чогось наслухався (Панч); Востаннє, як почув Цигуля грюкіт од сарая, кинувсь із Юхимом, та й не добігли, спинились обидва серед двору, чуйно на слухаючись (Головко)]. наслухувати см. паслухати. насмажувати, -жую, -жуєш, пасмажити, -жу, -жиш нажаривать, нажарить; (соверш.—об орехах и т. п.) накалить [Дожидаючи гостей, насмажили гусей, поросят по двое (Сл. Гр.); Пізніше насмажили конопляного насіння, їли з медом, запивали водою (Шиян)]. насмажуватися, -жується нажариваться. насмальцьовувати, -цьбвую, -цьбвуєш, на» смальцювати, -цюю, -цюєш насаливать; насалить. насмальцьовуватися, -цьбвується насаливаться. насмердіти, -джу, -дйш фам. навонять. насмиканий прич. надёрганный [У Троцького ж ніколи ніякої «фізіономії» не було і нема, а є тільки перельоти, перебігання від лібералів до марксистів і назад, обривки словечок і дзвінких фраз, насмиканих звідси й звідти (Ленін)]. насмикати см. насмикувати. насмикатися, -каюся, -каєшся фам. наклюкаться, нахлестаться. насмикувати, -кую, -куєш, насмикати, -каю, -касш надёргивать, надёргать [Він обережно насмикав сіна і потрусив (Коцюб.)], насмикуватися, -кується надёргиваться. пасмГлюватися, -лююся, -люєшся, насміли* тися, -люся, -лишся осмеливаться, осмелиться; (реже—только соверш.) посметь; дерзать, дерзнуть [Іван Франко був^ єдиним у Галичині письменником, який насмілювався їсти гіркий хліб з літературної праці (Козл.); Хто з козаків насмілиться гуляти човном у той час, коли сердиться старий Дніпро? (перекл. з Гоголя); Помахаю здаля їй кашкетом. Підійти ж... не насмілюсь чомусь! (Ол.); Мовчить Телесик, ніяк не насмілиться (Тич.)]; но клюється сказати не решается сказать. насміти, -мію, -мієшразг. посметь; (решиться) осмелиться [Г р и ц ь к о: ..Мене вже давно поривало з вами побачитись, та все ніяк^не насмію (Мирн.); Т стріне — слова не знайде і не насміє якось (Головко)]. насмітити см. насмічувати. насміх, -ху насмешка [Насміх і погорда заблискотіли на його тонких губах (Фр.); Офіцери., жартували, говорили дамам компліменти з легким насміхом, котрі вони приймали за щиру правду (Н.-Лев.)]. насміхатися, -міхаюся, -міхаєшся и редк. па- сміхати (з кбго, з чбго, редк. над ким, над чим) насмехаться (над кем, над чем); разг. насмешничать (над кем, над чем); (только о дополнением — дурно отзываться) прохаживаться (насчёт кого, насчёт чегб, на чей счёт, по апресу когб, по адресу чегб) [Здибалася Лисичка з Ь^аком. Стала собі, гля. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)