Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нат 665 пат цатомйтпся, -томлюся, -томишся разг. устать, І утомиться; (сильно и только физически — ещё) намаяться (разг.) [Натомившись, що й ногами не здвигну, мушу, мов пес той, мерзнути на мокрій землі? (Коцюб.); Довго бігав він на дворі, натомився і заснув (Сос.)І натомість нар. 1) вместо тогб (негб, неё, них), (при глаголах взять, дать и т. п. — еще) взамен [З її лиця щез усміх, а натомість на ньому завис якийсь понурий, гнівний вираз (Фр.); Чернишеві вже" вдалося подавити кілька вогневих точок, але натомість оживають інші (Гонч.)]; 2) разг зато [Він скупий, так жінка натомість щедра (Лебед у — С л Гр.)]. натомлений прич., прил. усталый, утомлённый, (только о людях — ещё) утомившийся, намаявшийся [Натомлені коні йшли спокійним кроком (Сміл.); Полк натомлений вже спав (Воскр.)]. Ср. на томитися. натопити1 см. натоплювати1. натопити2 см натоплювати2. натоплений1 натопленный [Він знехотя увійшов в жарко натоплену земляпку (Борз.)]. Ср. натоплювати1. иатбплений2 1) натбпленный; наплавленный, натаянный, 2) натопленный. Ср. натоплювати2 1—2. натоплювати1, -люю, -люєш, натопити, -топлю, -топиш (нагревать) натапливать, натопить [Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно (Квітка); Оленка натопила піч гак, що аж каміння розпадається (Іван.)]. натоплювати2, -люю, -люєш, натопити, -топлю, -топиш (о веществе) 1) (жиру, воску и т. п.) натапливать, натопить, (о стекле — ещё) наплавлять, наплавить; (о 1 снеге ит п.— ещё) натаивать, натаять; 2) (только соверш.— о молоке) натопить. натбплюватися1, -люеться натапливаться. Ср. натоплювати1. натбплюватпся2, -люеться натапливаться; наплавляться; натаиваться. Ср. натоплювати2 1. натоптаний 1) прич. натоптанный; 2) прич. набитый (туго). Ср. натоптувати 1—2; 3) арии, плотный, пблный [Хоч мале, та натоптане (Ном.); Йому вслід дріботів карачкуватий урядник, а вже за ними натоптаний, як лантух, Білан (Куч.)]. патоптбти см. натоптувати. натоптатися, -топчуся, -тбпчешся раїг. натоптаться. натоптуваний 1) прич. натаптываемый; 2) прил. разг. набитый (туго), набитый плбт- ^но [Голова, розумом натоптувана голова! \(Мчрн.)]. Ср. натоптувати 1—2; 3) прил. плбтный; (о человеке — ещё) пблный [Кирило — немолодий чоловік, невисокого зросту, натоптуваний, з круглим обличчям, рудими вусами (Мирн.)]. натоптувати, -птую, -птуєш, натоптати, -топчу, -топчеш 1) натаптывать, натоптать; 2) разг. набивать (туго), набить (туго) [Натопчем люльку — і до дна, Смали, солдат, до дна! (Пере.); Майор Ліванов, натоптуючи чорним тютюном свою велику! люльку, знов почав оповідати (Пере.)]. натоптуватися, -птується 1) натаптываться; 2) набиваться (туго). Ср. натоптувати 1—2. наторгований наторгованный наторговувати, -гбвую, -гбкусш, наторгувати, -гую,; -гуєш наторговывать, наторговать. наторосйти, -сить спец наторосить. наторохтіти, -хчу, -хтйш разг. натрещать,. натаратбрить;~ ти [повні] вуха к о- м у (утомить) разг нажужжать уши кому. наторочити, -чу, -чиш разг. наболтать [Ти думаєш, що мені люди наторочили? (Барв.)]. наточений1 наточенный, точёный (прил.), наостренный. Ср. наточувати1. наточений2 налитый; нацеженный. Ср. наточувати2. наточити1 см. наточувати1. наточити2 см. наточувати2. наточувати1, -чую, -чуєш, наточити, -точу, -точиш натбчивать, наточить, острить, наострить. иатбчувати2, -чую, -чуєш, наточити, -точу* -тбчшп наливать, налить; (медленно или из узкого отверстия — обычно) нацеживать, нацедить [Чую—посудом цокотить [Параска], воду з самовара наточує (Мирн.); Вона наточила повну миску води і поставила її па огонь (Снол.)]. натощак, натощака нар. натощак [Мамо, що якби отак: всім дубам по коліщатку то б до нас вони в кімнатку приїжджали на тоща к (Тич.); Гарнеиько натощака вип'єш (Квітка)]. натр, ру хим. натр. натравити, -равлю, -рбвинт (о потраве) натравить. натрапляти, -лйю, -ляєш, натрапити, -плю, -пиш (на кбго, на що, реже когб, що) наталкиваться, натолкнуться (на когб, на что), натыкаться, наткнеться (на когб, на что); (о неприятном фам. — обычно) нарываться, нарваться (на когб, на что); сталкиваться, столкнуться (с кем, с чем), встречать, встретить (кого, что), встречаться, встретиться (с кем, с чем); (обнаруживать что-нибудь, кого-нибудь) нападать, напйсть (на когб, на что), (только соверш.) набрести (на когб, на что; уст. когб, что), найти (когб, что); (на дорогу—ещё) попадіть, попасть (на что) [Ворог скрізь натрапляв на партизанів, та знайти їх сам ніде не міг (Верш.); Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (Шиян); Багато вже ходив, блукав, дороги хоть не знайшов, тм деякі стежиночки натрапив (Вовч.)\; ~піїти на труднощі встретить затруднения, встретиться с затруднениями; ~пити на нове питання столкнуться с новым вопрбсом; я 8 и к б м ~ пити щ о разг что на ум взбредёт [I починав Щур молоти, що тільки язиком натрапить (Вас.)]; ~пила коси на камінь погов нашли коей на камень. натремтітися, -мчуся, мтишся разг натрястись [Погано, як боїться* лиха не мине, а ще й натремгиться (прислівуя)\. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)