Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нат 668 нах сильніше натягнула віжки, і ще швидше помчала трійка (Шиян); Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть (Ном.)]; 2) (одеваться, покрываться) разг. натягивать, натянуть, натаскивать, натащить; (надевать с трудом или неподходящее— ещё) напяливать, напялить (срам., прен.) [Тільки почав натягати чоботи, як у кімнатку тихенько, мов мишеня, просунулась Ганнуся (Коп.); Він швиденько одягнув пальто, взув калоші, натяг шапку-ушанку (Шиян); Натягнувши на голову ковдру, Роман так і заснув... (Коп.)]; 3) перен. навлекать, навлечь [Отак знічев'я і пішло, — Та щоб знічев'я нам біди не натягло! (перекл. Рильського)]. натягати2, -гаю, -гаєш (чего) разг. натаскать, натащить; (о воде) наносить [Потім вона пішла доїти корів, натягала води в корито (Панч)]. натягатися1, -гаюся, -гаєшся и натягуватися, -гуюся, -гуєшся, натягтися, -тягнуся, -тягнешся и натягнутися 1) натягиваться, натянуться; (делаться упругим; делать усилия) напрягаться, напрячься [Натягається, як пес до роботи (Ном.); Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч.); Вже натяглися ослаблені струни (Коцюб.)\ Конячка натяглася і покотила візок (Н.-Лев.)]; 2) страд, з. (несоеерш.) натягиваться; напрягаться; пялиться; натягиваться, натаскиваться; напяливаться; ср. натягати1 1—2. натягатися2, -гаюся, -гаєшся (соверш.) разг. 1) (чего) натаскаться; наноситься; ср. натягати2; 2) (о взаимном действии) натаскать друг друга [Натягалися за чуба (Сл. ГР.)І натягнений 1) натянутый; напряжённый; распяленный; 2) натянутый; напяленный. Ср. натягати1 1—2. натягнення натяжение; разг. натяжка; напряжение. Ср. натягати1 1. натягнути см. натягати1. натягнутий 1) прич. натянутый; напряжённый; распяленный; натянутый; напяленный [Над постаттю незнайомки розпинається туго натягнутий зонтик (Трубл.)]; ер. натягати1 1—2; 2) прил. перен. натянутый [Між ним і Зоммером з першого дня знайомства встановилися якісь натягнуті стосунки (Риб.)]; ~-те порівняння натянутое сравнение; *^ті в і д- н 6 с и н и натянутые (напряжённые; шероховатые) отношения. натягнутися см. натягатися1. натягнутість, -тості натянутость; напряжённость; шероховатость. Ср. натягнутий 2. натягнуто нар. натянуто. натягти см. патягати1. натягтися см. патягатися1. натягуванпя 1) натягивание, натяжение, натяжка; напряжение; 2) натягивание; напяливание. Ср. натягати1 1—2. натягувати см. натягати1. натягуватися см. натягатися1. н&тяжка1 (в толковании, в доказательстве и т. п.) натяжка [Читач суворий: в(н ніколи не простить письменн икові натяж_ ки, фальші, брехні (Смол.)]. натяжка2 (действие, состояние) натяжка [Штурвальні змащують усі частини комбайна, перевіряють кріплення стопорних болтів, гайок, натяжку ланцюгів Галля і Еверта (Колг. Укр., 1939, VIII)]. натяжний натяжной. натяк, -ку намёк [Бубир належить до тих людей, що натяків не розуміють або не хочуть розуміти (Коп.)]; говорити, питати и т. п. ^ками говорить, спрашивать и т. п. намёками (обиняком, обиняками) [[Мати] натяками запитала Васю, що б він зробив з грішми, якби ненароком знайшов їх (Минко)]', нема (немає) й ^ку на те нет и намёка на то. натякати, -каю, -каєш, натякнути, -ну, -неш намекать, намекнуть (на что); давать понять, дать понять (что); разг. заикаться, заикнуться (о чём) [Всі розуміли, на що Варвара натякає (Коцюб.)\ Тепер і я вже розумію, Що натякнув той чоловік (Гл.)\ Мати трохи побурчала, що син так довго десь блукав, але хлопець і слівцем не натякнув про свою пригоду (Донч.)]. натяти см. натинати. наугад нар. наугад; (реже) наудалую [Соломія, не розуміючи, чого та хоче, кивала наугад головою (Коцюб.)]. иаудити см. навудити. наука 1) наука [Павлов завжди вважав науку могутнім засобом до розв'язання важливіших практичних завдань (Вісник АН УРСР, 1949, 9); Від ленінської науки міцніють розум і руки! (прислів'я)]; суспільні ^ ки общественные на уки; п р и- кла дн і^ки прикладные науки; 2) (обучение) разг. наука (разг.), учение [Абібула переходив од одного ремісника до другого і все кидав науку (Коцюб.)]; віддати (одвести, піти и т. п.) в ^ ку отдать (пойти и т. п.) в учение (в науку, на выучку) [І в школу хлопця одвела До п'яного дяка в науку (Шевч.)]; 3) (жизненный опыт, из которого делают выводы на будущее) урок; (реже) наука (разг.); це для нього буде ~ка это для него будет урок (наука); 4) (указание; совет) наставление, внушение, урок, нравоучение, назидание (уст., ирон.), поучение (уст.); н а ^ку (д л я г^ки) кому в назидание (для поучения, в поучение) кому [Моторнії сини й онуки! Читайте байку — для науки (Гл.)]; давати ~ку (кому) делать (читать) наставление (кому), делать внушение (кому); дати ~ку (кому) сделать (прочитать) наставление (кому), сделать внушение (кому); разг. проучить (кого) [Я покладу кінець Його патяканню! Я дам йому науку!., (перекл. Рильського)]. науковець, -вця научный работник [У багатьох статтях автор [М. Рильський] висуває ряд вимог до наших науковців (Літ. газ., 1951, V)]. науковий научный; (реже) учёный [Велике значення в науковій роботі має систематична і широка інформація про роботи, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)