Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вах 670 нах пень) наглеца (фам.); нахальность, нахальство. Ср. нахабний. нахабніти, -нїю, -нїєш наглеть. нахабнішати, -шаю, -шаєш больше наглеть, становиться более наглым. похабно нар. нагло; нахально; дерзко [Великий мурований дім... важко сірів на чорному небі, холодний, погаслий.. Зате ґуральня нахабно сміялась рядом червоних вікон і гордо пахкала димом (Коцюб..)]; поводитися ^ но разг. держаться нагло (нахально; дерзко); разг. нахальничать. Ср. нахабний. нахабство наглость; нахальство; дерзость [Нахабство містера Ейбла мене зворушило, і я наважився звести очі догори (Смол.); Хазяйка сіла за стіл, поклала голову на руки і, не без нахабства, зиркала то на чоловіка, то на мене (перекл. а Федорова)]. Ср. нахабний. нахазяйнувати, -ную, -нуєш и нахазяювати, -зяюю, -зяюєш нахозяйничать [Михайло: Так не багато нахазяйнуєм: я буду зароблять, а Данило роздавать! (Тоб.)]. нахапати см. пахапувати. нахапатися см. нахапуватися. нахапувати, -пую, -пуеш (редк.), нахапати, -паю, -паєш нахватывать, нахватать; (со- верш. — ещё) нахапать (вульг.). Нахапуватися, -пуюся, -пуєшся, нахапатися, -паюся, -паєшся нахватываться, нахвататься. нахвалити см. нахвалювати. нахвалитися, -валюся, -валишся на хвалиться; (собой — ещё) нахвастаться [Мати не могла нахвалитися сином (Войч.)]. нахвалка угроза [Він нахвалявся: — Це їм так не минеться, чужа кривда вилізе боком. Нахвалки ті дійшли до пана, і він перестав посилати Андрія на пошту (Коцюб.)]. нахвалювати, -люю, -люєш, нахвалити, -валю, -валит разг нахваливать, нахвалить. нахвалятися, -ляюся, -ляєшся разг. грозиться (что сделать); (хвастливо — чем) хвалиться, похваляться [Молодші нахвалялися не пустити ворогів на виноградники, перестріляти з рушниць (Коцюб.); Марина: ..Нахвалявся Очерет в газеті обставити нас, а у самого довгоносик (Корн.); Ото всякі буржуї там в Америці та Англії нахваляються атомними бомбами, але не посміють, побояться народу... (Шиян)]. пахвастатн, -стаю, -стаєш нахвастать. пахвастатися, -стаюся, -стаєшся разг. нахвастаться [На чужому коні не наїздишся, у чужому доброму не нахвастаєшся (Ном.)]. пахватати, -ватаю, -ватаєш разг. нахватать. пзхвГспик спец, нахвбстник. аахил, -лу 1) наклбн; (действие—ещё) наклонение ; (положение — ещё) уклон; 2) (о характере) наклонность; (влечение — ещё) склбнность, расположение, предрасположение, предрасположенность; (о более активной и отрицательной черте) замашка (разг.), поползновение [Змалку Шевченко любив природу, мав нахил до малювання (Корн.); Мав нахил він один — охоту дарувать, Щасливити людей (Рил.); У старого завжди був нахил до родинного життя (перекл. з Чехова)]; ^ли (мн. ч.) наклонности; замашки; (о зачатках каких- нибудь черт характера) задатки; погані ~»ли дурные наклонности (задатки). нахилений наклонённый; склонённый; нагнутый; накренённый. Ср. нахиляти. нахилення 1) (действие) наклонение, наклбн; склонение; ср. нахиляти; 2) (положение) наклбн; ~пя екліптики астр. наклонность эклиптики. нахилити см. нахиляти. нахилитися см. нахилятися. нахиляння наклонение; склонение; нагибание. Ср. нахиляти. нахиляти, -ляю, -ляєш, нахилити, -хилю, -хилиш наклонять, наклонить; (вниз-— ещё) клонить, склонять, склонить, (о гнущемся также) нагибать, нагнуть; (набок — обычно о судах, о постройках и т. п. — ещё) накренять, накренить [Вітер дерева додолу нахиляв (Сое); І знов над столом тонконогим своїм Уперто нахилить він голову сиву (Бажан): Килина мерщій нахилила обличчя, якомога ховаючи (Головко)]. нахилятися, -ляюся, -ляєшся, нахилитися, -хилюся, -хилишся наклоняться, наклониться; клониться, склоняться, склониться; нагибаться, нагнуться; накреняться, накрениться; (сильно, падая) разг. заваливаться, завалиться [Вона [жіноча постать] йде, хитаючись, наче од вітру валиться, часом спиняється і низько нахиляється, немов шукаючи чогось (Л. Укр.); Старий Лимар прийшов перший.. Він низько нахилився, щоб не вдаритись об одвірок (Коп.); Чорний човен нахилився і ліг боком на блакитні хвилі (Коцюб.)]. Ср. нахиляти. нахильний уст. склонный [Моя жінка нахильна до сільської ідилії (Н.-Лев.)]. нахильці нар. прямо из большого сосуда, не пользуясь стаканом и т. п. [Дівчина нахильці, просто з бутля, пила воду (Ко- зач.); Полилася горілка, як вода. Він дудлив її нахильці (Мирн.)]. нахимерувати, -рую, -руєш разг. начудить, начудесить, начудачить. нахитатися, -хитаюся, - хитаєшся накачаться. нахід, -ходу нашествие. нахідка находка. нахшовець, -вця нахимовец. Нахічеванська Автономна Радянська Соціалістична Республіка Нахичеванская Автономная Советская Социалистическая Республика. нахічеванський нахичеванский. Нахічевань, -ні Нахичевань. нахлебтатися, -лебчуся, -лёбчешея разг. 1) нахлебаться; (о животных и фам. о человеке) налакаться; 2) (напиться допьяна) вульг. налакаться, нахлестаться. нахлинути, -не нахлынуть [Вода нахлинула в арик, І сповнився басейн і арики Запіненими водами ріки (перекл. Бажана); Спогади раптом широкою хвилею нахлинули на Крайнева (Собко)]. нахлистуватися, -стуюся, -стуєшся, пахлиста- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)