Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нач 674 нач м 6 филол, начертательное письмо; /^на геометрія мат. начертательная геометрия начертания начертание; ~*ня букв (літер) начертание букв. начертати, -ртаю, -ртаеш уст.у торж. начертать. пачёрчувати, -чую, -чуєш, начерти ти, -черчу, -чёртиш начерчивать, начертить. начесати см. начісувати. начетверо нар. начетверо, на четыре части [Начетверо розкопана, Розрита могила. Чого вони там шукали? (Шевч.)]. пачинати, -паю, -наєш, начати, -чну, -чнёш редк. начинать, начать [Уже він начинав боятись, На всі чотири озиравсь (Котл.); Ох п'є чумак, п'є да й начав гуляти (Чуб.)]. пачинатиси, -нається, пач&тися, -чисться редк. начинаться, начаться [Рожа одцві- лася, а калина началася (Метл.)]. начинений начинённый; набитый; напичканный. Ср. начиняти. начинення начинка. начинити1 см. начиняти. нач іній ти2, -чиню, -чйниш уст. 1) наделать (ч^гб) [Наварив пива, начинив дива (Ном.)]; 2) сделать (когб, что) [Як же., громада зібралася на пораду, кого начинити сотником, то всі ув один" голос і гукнули; «А кому-ж буть? Уласовичу» (Квітка)]. начинка начинка [Чого ж це так, що у Тараса часом Буває добрий борщ із м'ясом'Та з начинкою пиріжки?.. (Гл.)]. начинковий начиночный. начиння 1) утварь; (ргдко) посуда [3 будинків виносили всяке начиння й манаття (Смол.); л Жінки начиння миють у потоці, бряжчать миски та кухлі (Л. Укр.)]; 2) (для производства) инструмент, орудие; приспособление; собир. инструмент, орудия [Муляр.. взяв під паху свій мішок з начинням і пішов {Фр.)\ Крізь сніг мріє недопалений оборіг, віз та дещо з хліборобського начиння М. Укр )]. начинювання начинка; набивание; пйчканье. Ср. начиняти. начинювати см. начиняти. начиняльний начиночный. начиняти, -няю, -няєш и начинювати, -нюю, -пюєіп, начинити, -чиню, -чиниш начинять, начинить; (наполнять — обычно) наби- , вать, набить; (перен. — ещё) пичкать, напичкать (разг., ирон.) [Іван Симоненко теж збирався в путь. Його мати пекла пироги, начиняла домашню ковбасу (перекл. а Федорова); Ідучи по п'ятах гомінданівців, вони [піонери] підбирали порожні гільзи, щоб потім начиняти їх порохом, готувати набої для своїх батьків і старших братів (Гонч.); Так і мене минають годи, А я й байдуже. Книжечки Мережаю та начиняю Таки віршами (Шевч.); Я не хочу паліям привід давати. Я їх знищу, тюрми ними начиню (Мирн.)]; ~ти собі голову и т. п. разг. начинять, начинить (набивать, набить, пичкать, напичкать) себе голову, пичкаться, напичкаться. Начинятися, 'Пяюся, -няєшся начиняться; набиваться; пичкаться. Ср, иачшшти. начистити см. начищати. пачиститися см. начищатися. начисто кя?. 1) набело, начисто; переписати ~-то переписать начисто (набело); канц. перебелить [Переписавши лист начисто, Петро прочитав його вголос (перекл. з Поповкіно)]; 2) (перен.: совсем, совершенно) разг. начисто [X о м а: ..От буде снідання начисто гетьманське! (Шевч.)]. начитаний 1) прич. прочитанный; начитанный; вычитанный; ср. начитувати; 2) прил. начитанный [Вечорами [Давид Мотузка] з селянами гомонів: розумний, начитаний (Головко)]. пачйтаність, -ності начитанность [Його шанували за велику начитаність, любили за юнацьку щирість (Ле і Левада)]. начитати см. начитувати. начитатися, -читаюся, -читаєшся начитаться [Лист у неї в руках. Не надивиться на його, не начитається (Тесл.)]. начитувати, -чйтую, -чйтуєш, начитати, -читало, -читаєш прочитывать, прочитать; (* большом количестве разг. — ещё) начитывать, начитать; (узнавать из книг—обычно) вычитывать, вычитать [Бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі слідиг Скаже: півень більше начитав, ніж ти... (Коцюб.); Нечипір десь книжок багато начитав (Боров.), [П є р ш а ворона]: А я начитала, Що, як виросте той Гонта, Все наше "пропало! (Шевч.)]. начихати, -чихаю, -чихаеш начихать. начищати, -щаю, -щаєш, пачйстити, -чищу, -чистиш начищать, начистить. начищатися, -щаюся, -щаєшся, начиститися, -чищуся, -чистишся начищаться, начиститься. начищений начищенный [Начищена до блиску паркетна підлога викликала в школярів нестримні веселощі (Донч.)] начільний передний [Обидві кулі влучили в товсту начільну броню, викресали з неї іскри (Борз.)]. начільник ист. налобник [На йг^му.. якийсь важкий панцер, залізний начільник, що спустився з чола й затуляє йому очі (Н.^Лев.)]. начіплювати, -люю, -люєш, начепити, -чеплю, -чепиш нацеплять, нацепить [Кармалкж тільки ласкаво посміхнувся в русяві вуса і вже начіплював до журавля друге відро (Куч.)у 3 гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, паче пив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап'яв (Ґорд.)]. начіплюватися, -лююея, -люєшся, начепитися, -чеплюся, -чёпишся (на кого, на що) нацепляться, нацепиться (на кого, на что); перен. разг. привязываться привязаться (к кому), навязываться, навязаться (кому), приставать, пристать (к кому) [Христя дуже голінна до хлопців, начепилася на Хведора (Мипн )]. начіпляти, -ляю, -ляєш разг. нацеплять [Цвіла Троянда у садочку, А педалечко, у куточку, Між бур'яном бринів Будяк. ї каже він Троянді так: «Нащо це ти колючок начіпляла?» (Гл.)]. . |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)