Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
яеб 679 пеб безуспішно працюють у цьому важливому жанрі (Рад. Укр., 1952, VIII)]. небеса, -бес поэз., разг. небеса [Сіяло сонце; в небесах Ані хмариночки (Шевч.)]. небесний і небесный [У неосяжній глибині небесних просторів тихо купалися, плавали зорі, (Кач.)]; ~т тіла небесные тела; ~не' склепіння небесный свод, свод небес; дурень царя ^ного см. дурень 1. лебёсно-блакитний (редк.), небёсно-голубйй небесно-голубой [Химерні імператорські палаци [в Китаї], небесно-блакитні храми- пагоди, збудовані в своєрідному китайському стилі (Гонч.)]. пебилиця небылица; уст. небывальщина . [Розповідають про гієну багато й небилиць і правди (Ільч.)]. небитий 1) небитый [Аджеж за битого, наші батьки мовляли, Небитих двох колись не раз притьмом давали (Г.-Арт.)]; 2) (о дороге) нетбрный [Небитий шлях перетинали заячі сліди на свіжому снігу (Ле)\. пебиткйй небьющийся. небідний небедный. небіж (род. небожа) 1) племянник [3 лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Л. Укр.)]; 2) (в устах старшего о младшем; часто в обращении) ласк. разг. голубчик [Проспівав ти літо боже, — Вдача вже твоя така, — А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Гл.)]; 3) уст. бедняга, горемыка. небіжка 1) покойница, покойная [Павла Андріївна зітхала, частуючи чаєм та втираючи сльози, згадувала небіжку та минулий час (перекл. з Вовчка)]; 2) уст. бедняжка. небіжчик покойник, покойный; торж. почивший; уст. усопший [Постояли, подивилися на небіжчика, головами похитали (Фр.)]. небіжчиця покойница, покойная; почившая; усопшая [На ліжку лежала дівоча сорочка й спідниця, коралі й намисто його небіжчиці (Янов.)]. Ср. небіжчик. нобїлепий 1) небелёный [Небо закутане в небілене полотно — суворе, жорстке, непроникне (Коп.)]; 2) (о посуде) нелужёный. небі л ыповйцьк и н неболыпевйстский. пеблагозвучний неблагозвучный. нзблагозвучність, -ності неблагозвучие, неблагозвучность. неблагозвучно нар. неблагозвучно. ішбла гонад Гйний дорев. неблагонадёжный [Він ' неблагонадійний в політичному відношенні, шкідливого напрямку особа! (Сміл.)]. неблагонадійність, -ності дорев. неблагонадёжность. неблагонамГрениії дорев. неблагонамеренный. пеблагонамГреність, * -пості дорев. неблагонамеренность. г \ неблагонамірено нар. дорев. неблагонамеренно. неблагополучний неблагополучный. неблагополучність, -пості неблагополучие. неблагополучно нар. неблагополучно. неблагополуччя неблагополучие. Яйблагопристойний неблагопристойный. неблагопристонність, -ності неблагопристойность. неблагопристойно нар. неблагопристойно. неблагородний неблагородный. неблагородно нар. неблагородно. неблагородство неблагородство. неблагорозумний неблагоразумный. неблагорозумпість, -пості неблагоразумие. неблагорозумно нар. неблагоразумно. неблагоустроєпий неблагоустроенный. неблагоустроєність, -ності неблагоустрбен- ность. нёбо нёбо; преим. поэз., разг. небеса; церк., усрг. твердь небесная [У високому небі пропливали журавлі (Ст.)]; а ж ^бо з а ж є в- р і є см. зажевріти; бути на с ь б м о- м у ^бі разг. быть на седьмом нёбе; з ~ба с нёба; церк., уст. свыше; з ~ба впасти разг. с нёба свалиться; зірки (зорі) з <^ба знімати см. зірка, зоря 1; коптити ~бо см. коптити; п ?- дати, упасти з ~ба разг. падать, упасть с нёба [Любов: Звідки се ви, Сергію Петровичу, наче з неба впали! (Л.Укр.)]\ під відкритим ~бом, ' разг. проти (просто) ~ба под открытым нёбом [Загін залишився просто неба в полі під дошкульним вітром (Панч)]; попасти пальцем у ~бо разг. ирон. попасть пальцем в нёбо. небовий ключ бот. обл. (Ргітиіа Ь.) первоцвет, баранчики [Сагайда обережно тримав у руці зісохлий небовий ключ (Гонч.)]; см. также первоцвіт. небога 1) племянница [Лев: Дивись ти— «дядечку!» Знайшлась небога! (Л. Укр.)]; 2) голубушка, милая [Кинь-ио, небого, миски та скоч раз-два на город жменю і кропу й петрушки нарви! (Козл.)]; 3) бедняжка [В селі не бачили й не чули, Де вона поділась. Думали, на пожарищі Небога згоріла (Шевч.)]. Ср. небіж 1—3. небоєздатний небоеспособный. небожа, -жати 1) племянник (о мальчике); племянница (о девочке) [I небожата мене дуже жалували, аж за мене було змагаються між собою (Вовч.)]; 2) (только мн. ч.: ^жата) (в устах старшего о младших; часто в обращении) ласк. разг. голубчики, милые [Одружились небожата. Дивувались люди, Як то вони, ті сироти, Жить на світі будуть? (Шевч.)]. небожатко ласк, племянничек; племянничка [Т згубили ми г'.ятя милого, Небожатко в воду кинули (перекл. Первоматіського)] Ср. небожа \. небожитель, -теля миф. небожитель. ^ небозвід, -воду небосвод, небесный свод; свод небес [Світило сонце з небозводу (Сое.)]. небокрай, -раю поэз. 1) небосклон [Танкісту ' видно через люк Весь грізний небокрай (Бажан)]; 2) горизонт [Ясні, охоплені багрянцем, гори стояли до самого небокраю — далекого, синього, чистого (Гонч.)]. неборак, неборака бедняга,^ бедняжка, гере- ; мыка; разг., обл. болезный (ласк.) [А наш Рябко, кажу, все спатки не^ вкладався. Знай, неборак, ганя то в той, то в сен куток (Г.-Арт.); Замовк неборака, сиротами кинув І гори і море, де перше витай (Шевч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)