Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
неб 680 нев неборачка бедняжка; болезная. Ср. небо- і рак. небосхил, -лу 1) (часть неба над горизонтом) небосклон [Далеко, а ж до самого небосхилу, хвилювали ниви на вітрі (Коцюб.)]; 2) (все видимое небо) разг. небосвод, небесный свод; свод небес [Настане вечір, місяць засяє, Вгорі у зорях небосхил повисне (Тич.)]. небосяг небоскрёб. небосяжний поза, достигающий неба [Він мчав до міста крізь стенів простір, Мов сонце йшло між небосяжних гір (перекл. Бажана)]. небоязкий, небоязливий небоязливый; (не поддающийся легко чувству страха — ещё) нетрусливый; (довольно смелый) нерббкий. пебрйтий небритый. небрукбваний немощёный [В холодній сутіні вони йшли небрукованою вулицею (перекл. з Горького)]. небувалий 1) небывалый; (необычайный — ещё) невиданный, беспримерный, разг. из ряда вон выходящий [На нову, небувалу височінь ми підносимо радянську техніку (Рад. Укр., 1948,ХІ)]\~і\ті успіх в галузі колгоспного будів- н й ц т в а небывалый успех в области колхозного строительства; 2) (не имеющий житейского опыта) небывалый [їй, молодій та небувалій, близько все те дохо- 7 дило до серця (Мирн.)]. небувалість, -лості беспримерность. небувало нар. небывало; невиданно [Середина грудня. Але стоїть тепла, навіть для Києва небувало тепла погода (Літ. - газ., 1948, XIГ}]. Ср. небувалий 1. небувалыципа небылица; уст. небывальщина. небуденний необыденный; (выделяющийся чем- нибудь) незаурядный [Буяла в крові молода сила, жадала небуденних діл, подви- і гів (Козач.)]. небудівельний нестроевбй. І небулій, -лію хим. нёбулий. І небулярний астр, небулярный. небуття филос. не бытиё [Він зневажає присмерк небуття, Нового він творець (Мур.)]. Нева ІЬва. невагомий физ. и пр. не вес 6м ый. невагомість, -мості физ. невесбмость [Він відчував, як помалу зникають кудись у безвість частини тіла. Це було дивне відчуття невагомості (Собко)]. 1 неважкий 1) нетяжёлый; 2) (легкий для вы- і полнения) нетрудный, нетяжёлый; (неслож- І ный разг. —ещё) немудрый, немудрёный [Добре Чіпці у діда підпасичем. Робота I неважка, саме припала йому до вподоби І (Мирн.)]. певажлйвий 1) неважный; (не имеющий значения, влияния — ещё) незначительный, і (иногда) не веский [Основна справа—справа з відпусткою — здалася Раї дрібною, неважливою (Коп.)]; 2) (недостаточный) Г неува жите льный. певіжлй вість, -вості 1) незначительность; 2) неуважительность. Ср. певажлйвий 1—2. неважний неважный. неважно нар. неважно.' | і невартий недостойный; (в сказуемом) недо- стоен; разг. нестоящий. невблаганний неумолимый; (непоколебимый — еще) непреклонный [Мандрівник вічний — невблаганний час Іде вперед, його не зупинити (Дмитр.); Він був суворий запільник — невблаганний і педантичний (Смол.)]. невблаганність, -ності неумолимость; непреклонность [Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (Коцюб.)]. Ср. невблаганний. невблаганно нар. неумолимо; непреклбнно [Я утомився. Бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хв^иля на берег (Коцюб.)]. Ср. невблаганний. певбраний неодетый [Гелен: ..Адже тая правда — цнотлива дуже і поважна жінка і сором їй ходит і без одежі.. Кассандра: Але й сама я жінка, отже правду я можу бачити- й невбрану (Л. Укр.)]. певвага см. неувага. невважаючи предл. несмотря [Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний (Фр.)]. певзакіизий, невважливість, невважливо см. неуважливий, неуважливість, пеуважливо. неввічливий невежливый; (сильнее) невежа; (не питающий уважения к определённому I лицу; выражающий неуважение) неучтивый, непочтительный [Іван був і досі неввічливим, а тепер ще гірший став (Федьк.)]. певвїчливість, -вості невежливость; разг. невежество; неучтивость, непочтительность. Ср. неввічливий. неввічливо нар. невежливо; неучтиво, непочтительно [Ходив він [Ілля Артамонов} V тісноті лютей, неввічливо поштовхуючи І їх (перекл. з Горького)]. Ср. неввічливйіі. невгаваюче нар. несмолкаемо. І иевгаваючий не прекращающийся; (о зву- I ках — обычно) несмолкаемый; (подвижной, шумный) неугомбнный [ Невгаваюче бовкання дзвона, чад з диму, що розноситься віт- ром, — сповняоть повітря несказанною тривогою (Коцюб.)\ Заклопотана війною Москва вирувала своїм не вгаваю чим життям (Ле)]. певгавпий см. неугавний. невгавпо см. неугавно. І невгавуче нар. несмзлкаемо; неумблчно [А І вітер почина грати на далекім воринні.. І Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче са- I мотній сум... Дзі... дз-и-и... Невгавуче, І безперестанку (Коцюб.^. невгавучий, невгавущий неуёмный; (о звуках) несмолкаемый, неумолкаемый, торж. неумолчный [Не сподіваючись Катрі, стали ми жити у тихому, а невгавучому смутку (Вовч.); її голос заглушило тонке, гостре і невгавуче скигління (Коцюб.); Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (Вовч.)]. | невгамовний 1) неугомбнный; (буйный) неукротимый [Коли Хома затримувався на І передовій, без нього вечеряти не сідали. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)