Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
не в чащий — ещё) неотвязный; г**пий товариш неразлучный товарищ [Швидко., я зробився майже невідступним його товаришем (Фр.)]. невідступність, -пості неотступность; неотвязность. Ср. певідступний. невідступно нар. неотступно; неотвязно [Медична сестра сиділа біля нього невідступно (Собко); Страшна думка невідступно гнітила Стахудзського (Смол.)]. Ср. невідступний. невідтворний невоспроизводимый. невідхильний неотвратимый [Невблаганні, невідхильні обставини робили партизанський колектив чистим, як краплина прокипілої води (Верш.)]. невідхильність, -пості неотвратимость. невідхильно пар. неотвратимо; (при глаголах^ обозначающих движение — еще) прямым путём. невідчепливий разг. неотвязчивый. невідчепливість, -вості разг. неотвязчивость. невідчепний неотвязный, навязчивый, безотвязный (разг.)*, (о человеке — еще) неотвязчивый (разг.); [Наринський думав... От уже кілька днів переслідувала його ця невідчепна думка (Шовк.)]. , невідчепність, -пості неотвязность, навязчивость; неотвязчивость. Ср. невідчепний. невідчепно пар. неотвязно, навязчиво. невідчужувапий юр. неотчуждаемый. невідчужуваність, -пості юр. неотчуждаемость. невідчутний 1) неощутимый; (прикосновением) неосязаемый; 2) (перен.: незаметный) неощутительный, неощутимый. ' невідчутно пар. неощутимо. невідшкодний невознаградимый. невідшкодність, -пості невознаградимость. невідь част. разг. невесть*, ^дь щ о невесть что [Так говорить, що аж лихо! Що мужиків треба й наукам учити, і жалувати, і невідь що! (Вовч.); Зі лов відчув раптом, як, невідь із чого, він червоніє (Смол.)]. невійськовий невоенный. невільний 1) невольный; 2) (перен.: затруднённый) связанный; ~на мова связанная речь. невільник невбльник; (не так точно; перен.— ещё) раб [Гість — невільник: де посадять, там і сиди (Ном.)]. невільництво невольничество; рабство. Ср. невільник. невільниця невольница; рабыня [Русалка пручаючись: 3 якого часу тут русалки стали невільницями в озері? (Л. Укр.)]. Ср. невільник. невільницький 1) невбльнический; 2) невбль- ничий [Принцеса: Візьміть моє червоне покривало, не день, не два його я шовком шила, а золотом рубила у неволі, співаючи невільницькі пісні (Л. Укр.)]. невільничий невольничий [Жаль мені, що й сей порив погасне, Як гасне все в душі невільничій у нас (Л. Укр.)]. невільність, -пості связанность; ^сть р у- х і в связанность движений. невільно 1) нар. невольно; 2) (в значений сказуемого) обл. нельзя [Спершу не всі нев знали, що невільно з хати світла випускати (Черемги.)]. невінчаний церк. необвёнчанный, невенчанный [Це той коваль, що з невінчаною жінкон> живе (Лебед. у. — Сл. Гр.)]. невіра 1) неверие; 2) (ист.: не христианин) неверный; обл. невёрок [«Ріж! і бий! Катуй невіру бусурмана!»--Кричать за муром (Шевч.)]; 3)разг. недоверчивый; маловерный. невірний 1) прил. неверный; (не внушающий доверия — ещё) ненадёжный; (несогласный с истиной — обычно) неправильный, лбж- ный; (искажённый — ещё) превратный [Опортуністи ведуть партію на невірний, буржуазний шлях.. (Ленін); І плинуть тихо, як вода, Невірні і хвилясті тіні (Рил.)]; ~шш друг неверный (ненадёжный) друг; ~на д^мка неправильная (ложная; превратная) мысль; 2) прил. разг. плохбй; худой [Невірного кожуха маю — і трохи не гріє (Київщина); Сухий, невірний, як шкелет (Котл.)]; 3) прил. разг. недоверчивый; маловерный, маловер (о мужчине); маловерка (о женщине) [Чуєш ти, зозулястенька! Ну, пішла геть, коли головою крутиш, невірна! (Коцюб.)]; Хо* м а ~пий разг. Фома неверный; 4) (род. невірного) сущ. уст. неверный; обл. невёрок [Там всі невірні і христьяни, Були пани і мужики, Була тут шляхта і міщани, І молоді, і старики (Котл.)]. невірність, -ності неверность; неправильность, ложность; превратность. Ср. невірний 1. невГрпо нар. неверно; неправильно, лбжно; превратно; ^ио зрозуміти неправильно (неверно; превратно) понять; (об устной речи — ещё) ослышаться. Ср. невірний 1. певірогідний недостоверный. певірогідність, -пості недостоверность. невірство неверие. невіруючий 1) прил. неверующий; 2) (род. невіруючого) сущ. неверующий. невір'я неверие [Невір'я в маси, боязнь їх почину, боязнь їх самостійності, тремтіння перед їх революційною енергією, замість всебічної беззавітної підтримки її, ось на щр грішили найбільше есерівські й меншовицькі вожді (Ленін)]. невіста уст., обл. женщина; девушка; невеста [Ти, моя Марина люба, Моя невіста, котру я кохаю (Метл.)]. невістка невестка; (жена сына по отношению к отцу последнего) сноха" [Дома симпатію всіх, навіть підозрілої і ревнивої Ольги, вже завоювала молода невістка (Коп.)]. невістонька, невісточка ласк, невестушка; енбшенька [Сподівалась я невісточки, як ластівочки, собі на втіху... (Вовч.)]. Ср. невістка. невість, невіть част. разг. невесть; ^тьщо невесть что [Ну, чи не гріх, не стид невість чого кричать? (перекл. Рильського); От ніяк же не відучу язиком плескати невіть що (Ільч.)]. певітряно предик, редк. безветренно [А внизу, під скелею, було зовсім тихо, невітряно, а сонце вже давно зайшло (Гонч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)