Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нев не віть см. певість. невїщо: з а <^що мити кого разг. ни во что не ставить кого. невіянка с.-х. невёйка. иев'їжджений ненаёзженный [Візок усе котився вузькою, не в' їж д женою дорогою, що бігла кривулькою поміж озиминою до села (Коцюб.)]. невкрйтиіі неукрытый; непокрытый. невлад нар. 1) (некстати) невпопад [Слухав уважно, відповідав, але частенько невлад (Ільч.)]; 2) (о пении и других звуках) нестройно [Ззаду невлад зацокотіли копита (перекл. з М. Островського)]', 3) (в значений сказуемого) разг. не подходит [Ой привезли до прийому Чуприни голити; Усе дрібні, усе малі, Все багатих діти.. Усі невлад, усіх назад, В усіх доля-мати. А у вдови один син, Та 'й той якраз під аршин (Шевч.)\ Коли моє тобі невлад, — яз своїм назад (п; ислів'я)]. невловимий, невловний неуловимый; (перен.— слишком малый — ещё) неосязаемый, редк. невесбмый [Непоказний на вигляд, невеличкий, цей хлопчина був меткий, хитрий, невловимий (Шер.)\ Чорна ніч таїла в собі дух неспокою, передчуття якоїсь невловимої тривоги (Нач.); І голуби, як пелюстки, Мигтять у радіснім тремтінні, І ловить погляд сторожкий Сплетіння неуловних ліній (Рил.)]. невловимість, -мості неуловимость; неосязаемость; нев^ебмость. Ср. невловимий. невловимо нар. неуловимо; неосязаемо [І ось раптом, в сій дзвінкій тиші, почув він тиху музику, яка так довго і невловимо вилась круг його вуха, що навіть справляла муку! (Коцюб.)]. Ср. невловимий. невловний см. невловимий. невловність, -ності см. невловимість. невловно см. невловимо. невлучання воєн, непопадйние. невлучний (неверный и т. п.) неметкий; (неискусный—ещё) нелбвкий; (завершающийся неуспехом — ещё) неудачный. невлучний (не умеющий видеть цель и попадать в неё) разг. неметкий [Еге, не дістанете! Еге, не влучите! Невлучна в вас рука (Н.-Лев.)]. невлучно нар. неметко; неловко; неудачно; (некстати — ещё) невпопад. Ср. певлучний. невмивака м. и ж. р. разг. неумывака. невмиваний неумытый [Там, де спиняють розгін водоспади, невмиване сонце вітають цикчди (Тер.)]. певмивання неумывание [Чорний від невмивання палець нервово зігнувся й придушив собачку в одрізана (Ле)]. невмирущий бессмертный; (о славе и, т. п. рит — обычно) неувядаемый, неувядающий [Слався, горде комсомольське плем'я, Невмируща молодість моя! (Нех ); Під час Великої Вітчизняної війни радянські люди вкрили невмирущою славою і свої імена, і знамена своєї Вітчизни (Літ. газ., 1946, IX)]. невмирущість, -щості бессмертие; неувядаемо сть. Ср. невмирущий. ^ невмисне см. невмисно. неі невмисний неумышленный, непреднамеренный* (случайный, неосторожный, неожиаанный? нечаянный. невмисність, -ності непреднамеренность, це* чаянность. Ср. невмисний. невмисно нар. неумышленно, непреднамеренно; нечаянно; разг. невзначай, по нечаянности; (вопреки желанию) разг. нехотя. Ср. невмисний. невмитий неумытый [День прокидався похмуро, небо виглядало невмитим (Трубл.)]. певмГлий 1) прил. неумелый; (неловкий — ещё) неискусный, малоискусный [Перед очима в Панаса невідступно стояла кумедна постать гладкого пана в постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (Коцюб.)];. 2) (род. невмілого) сущ. неумелый [У невмілого руки не болять (Ном.)]. невмілість, -лості неумелость; неискусность. Ср. невмілий 1. невміло нар. неумело; неискусно [Він поцокався невміло За день, що щастям підкотив, За те велике, грізне діло, Яке він кров'ю оплатив (Мал.)]. Ср. невмілий 1. невміння неумение. невміч предик, обл. невмоготу, невмочь [А як настали жнива, з довгими палючими днями, невеличкими, короткими ночами, з важкою похопливою роботою, то їй стало невміч (Мирн.)]. невмовкаючий несмолкаемый. невмолимий неумолимый [Рокоче невмолимий амонал — Каміння рушиться важким каскадом (Дор.)]', ^-ма правда неумолима а правда. певмолймість, -мості неумолимость. невмолимо нар. неумолимо [Невмолимо розгортались події (Риб.)]. невмолот, -ту разг. редк. плохбй умолот. невмотивований немотивированный. неводний хим. неводный. невоєнний невоенный. певблення см. насильство. неволенька ласк, фольк. невблюшка. неволею нар. уст. невблей. неволити, -лю, -лиш невблить [Л юц ій: Тебе я не неволив, ти міг іти додому, якби хтів (Л. Укр.)]. неволя невбля; (реже) рабство [Мені легшав в неволі, Як я їх [вірші] складаю (Шевч.)];. з ^лі, по ~п\ (как) нар. поневбле; уст. невблей [Мене по волі і неволі Носило всюди (Шевч.)]; охбта гірше ~лі погов. охбта пуще невбли. невольник уст., поэз. невбльник [А ти, всевидящее око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір * невольників святих..? (Шевч.)]. невольничий уст., поэз. невольничий [І спочинуть невольничі Утомлені руки, І коліна одпочинуть, Кайданами куті! (Шевч.)]. невпам'ятку (в значении сказуемого) разг. но пбмнитея [Мені се невпам'ятку (Сл. Гр.)]. певпёвнений неуверенный [В куточках губ вже з'являлася перша, несмілива, невпевнена посмішка (Собко)]. невпевнепість, -пості неуверенность. невпевпено нар. неуверенно [Вона стоїть навпроти Сагайди маленька, мов куріпк? |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)