Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зав 55 зак закликання призыв; торж. уст. призвание; разг. зазыв. Ср. закликати. закликати, -к&ю, -каеш, закликати, -лйчу, -лйчеш призывать, призвіть (преимущественно к чему)', (кого-нибудь отсутствующего'— обычно) звать, позвать; (настойчиво приглашать—еще) зазывать, зазвбть [Ми вірим, що дійдем до щастя, І всіх уперед закликаєм (Тич.); Хмельницький закликав Раду прийняти рішення про возз'єднання з Росією (Тези про 300-річчя); Почекай, я закличу служницю... (Фр.)\ Марино, а заклич-но діда Хо! (Коцюб.)]; ^ти до порядку, до тиші призывать, призвать ' к порядку, к тишине [Я підняв руку, закликаючи присутніх до тиші (перекл. 8 Федорова)]. закликатися, -кається призываться; зазываться. Ср. закликати. заклин&льпий зак лин Отельный. заклинання заклинбние [Упав [я] на траву і став механічно повторяти свое заклинання {Вас.}]. заклинатель, -теля заклинатель. заклинателька заклинательница. заклинати, -н?ю, •чіаєш, заклясти, -ляну, і-лянега 1) заклиніть, заклясть [«Відступись!» Заклинаю тебе тим ім'ям (Фр.)]; 2) разг. проклинать, проклйсть [Закляла ти, ненько, Свою дочку рідну^ (Руд.)]. " заклипатися, -маюся, -наєшся, заклястися, •ляпуся, -ляпешся 1) разг. клясться, поклясться [Мотря заклиналась, що бачила холеру (Сл. Г р.); Заклялась і забожилась, що не прийде до хати (Чуб.)]; 2) (на що — только соверш.: дать зарок) заклясться (чем) [Лісовик: ..Дядько Лев заклявся на життя, що дуба він повік не дасть рубати {Л. Укр.)]. заклинач, -ча заклинатель. заклиначка заклинательница. заклинити см. заклинювати. ' заклинитися см. заклинюватися. заклинок, -нка спец, заклинок. заклинювати, -нюю^ -нюєш, заклинити, -ню, •нйш спец. заклинивать,-заклинить. заклинюватися, -нюється, заклипйтися, ^ -питься спец. заклиниваться, заклиниться. закличний призывпый; зазывнбй; обл. зазывный. Ср. закликати. заклично нар. призывно; зазывно. Ср. закликати. закліпати, -паю, -паєш замигбть; (о глазах разг.—ещё) захлопать [Карпенко осів, і раптом обличчя його стало жалісним, очі закліпали (Верш.); Сонне місто здивовано закліпало вогниками у вікнах (Панч); Чужий раптом замовк, поклав руки на стіл і закліпав^ очима (Коцюб.)]. заклопотаний озаббченный; (лишённый покоя — ещё) обеспокоенный; (лишённый досуга, погружённый во- что — ещё) занятый (чем); (серьёзный — ещё) деловитый; (выражающий суетливость, заботливость — ещё) хлопотливый [Заклопотаний і стомлений, Степан Федорович схуд і зблід (Козач^); Заклопотаний своїми думками, Петров довго не чув, що робиться приймальні (Ряб.)]. заклопотаність, -пості озаббченность; занятость; деловитость [Він розумів причину Айриної заклопотаності (Ільч.); Зникла з Катиного обличчя удавана заклопотаність (Козач.)]. Ср. заклопотаний. заклопотано нар. озабоченно; деловито; хлопотливо '[Хазяйка заклопотано виймає з печі пиріг (перекл. 8 Горького)', Позирнувши на людей, втішна мавпочка заклопотано повернулась до свого ваняття (Ільч.)]. Ср. заклопотаний. заклопотати, -почу,' -пбчеш озаббтить [Що нове, то заклопоче, тільки спершу, а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне! (Вовн,)]. заклопотатися, -ночуся, -почешся ^захлопотаться [Батько, як звичайно, заклопотався десь на далекому полі (перекл. а Короленко)]4, 2) (о психическом состоянии) обеспокоиться [Нащо вже веселий, нежурливий, та й він заклопотався цим випадком (Вовч.)]. заклубитися, -клубиться заклубиться [Заклубився молочний туман над рікою (Собко); Ранок заклубився червоним клубком на Сході (Яков.)]. заклуботати, -боче 1) заклубить; 2) (без прямого дополнения) заклубиться [Ось знявся чорний дим, заклуботав серед ясного багаття (Мирн.)]. заклуботатися, -бочеться и заклубочйтися, -бочйться заклубиться [Де не взявся вітер, надув-нагнав з усіх боків чорні хмари, заклуботались вони (Мирн.)\ Тонкою цівкою потягнувся димок, потім простягся хвилястою смужкою, а далі за- клубочився густою, чорною хмарою (Бойч.); В мені* знову заклубочилась брудна лють (Смол.)]. заклювати см. закльовувати* заклюнутися см. закльовуватися. заключний заключительный [В концертному залі імені П. І. Чайковського 24 червня відбувся заключний вечір декади українського мистецтва і літератури (Літ. газ., 1951, VI)]; <^ний баланс бухг. заключительный баланс. заклякання застывание; цепенёние. Ср. заклякати. заклякати, -каю, -каєш, заклякнути и заклякти, -лякну, -лякнеш застывать, застыть; (от холода; о трупе — ещё) коченеть; окоченеть, закоченеть; (замерзать*— ещё) леденеть, оледенеть, заледенеть, поледенеть; ч (затвердевать — ещё) костенеть, окостенеть, закостенеть; (становиться неподвижным от страха, изумления и т. /г.— ещё) цепенеть, оцепенеть [Воли рвуться вперед і заклякають на одному • місці, нахиливши до води голови (Собко)* Глянувши на прибережні оселі, вона так і заклякла, зігнута й зацікавлена (Коцюб.); Заклякнуло серце* Серце •— як лід (Бажай); Продержало з тиждень морозом, — земля заклякла, як кістка (Мирн.)]. закляклий застывший; окоченелый, закоченелый; окостенелый, закостенелый; оцепенелый [Розгорілося багаття, то матроси розпалили, щоб закляклі руки гріти |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)