Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зав 57 зак заколіти, -лїю, -лїєш (сделаться неподвижным) застыть; оцепенеть [Зігнулась Марина з клунком за плечима та так і заколіла (Мирн.)]. заколобродит и, ,-джу, -диш разг. заколобродить; (озорничая) начать куролесить, заколоситися, -лбситься заколоситься [I часто мені снилось, Вже дома по війні, Що степ заколосився В румунській стороні (Нагн.)]. заколот, -ту 1) полит» мятеж; (преим. о давних исторических явлениях — еще) смута; уст. смятение, возмущение [Боротьба робітничого класу збудила і селянство до протесту, повстань, заколотів проти поміщицького визиску (Бажан)]\ 2) разг. беспорядок, шум; разг. буча; (вражда) раздор [Налякане заколотом, знялось з сусідньої- стріхи гайвороння (Коцюб.); В них з Яном безперестанні сварки та заколоти (Н.-Лев.)]. заколоти см. заколювати, заколотися см. заколюватися• заколотити см. заколочувати1, заколотитися, -лочуся, -лбтишся 1) заколотиться; (о сердце — ещё) забиться, разг. заёкать [Аж заколотилась уся, як побачила (Сл. Гр.)\ І серце Христине неспокійно заколотилося в грудях (Мирн.)]; 2) (о жидкости) заболтаться, заколотний мятежный. заколотник 1) (участник мятежа) мятежник; 2) (вносящий раздор, смуту) разг. смутьян. заколотниця 1) мятежница; 2) смутьянка. Ср. заколотник 1—2. заколотницький мятежнический. заколочування забалтывание. заколочувати1, -чую, -чуєш, заколотити, -лочу, -лбтиш (о приготовлений пищи, корма) забалтывать, заболтать [Висівок там заколоти (Сл. Гр.)]. заколочувати2, -чую, -чуєш (вносить беспокойство) редк. смущать [Дурні думки., починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (Коцюб.)]. заколочуватися, -чується забалтываться, заколупнути, -ну, -нёш и закол упити, -луплю,* -лупиш обл. 1) ковырнуть; 2) перен. задеть; разг. зацепить [Так там і така буде, що хоч не хочеш, а заколупне тебе за душу (Квітка)]. заколювати, -люю, -люєш, заколоти, -колю, •колеш 1) (кого, что) закалывать, заколоть; (приканчивать — ещё) прикалывать, приколбть; (о животных—ещё) резать, зарезать [Що? може, напечеш гарячих буханців, Заколеш підсвинка та м'ясом нагодуєш..? (Г.-Арт.)]) ^лбтн рогами заколбть рогами, забодать; 2) (только соверш. — о боли) заколбть [Занудило коло серця, Закололо в боку (Шевч.)', І в серці їй щось аж закололо мов дрібненькими голочками (Л. Укр.)]. заколюватися, -лююся, -люєшся, заколотися, •колюся, -колешся 1) закалываться, зако- лбться; 2) страд, з. (несоверш.) закалываться; прикалываться; резаться; ср. заколювати 1. закомизитися, -мижуся, -мизйшся разг. заартачиться; (олюдях—ещё) взъерепениться. закомГрок см. закомброк. | закомГрочок см. закомброчок. закомброк, -рка обл. закоулок; потаённый уголок [— Готуйте папір! — наказав він. І пішов в закоморок, де безладно були накидані пака паперу (Скляр.)]. закомброчок, -чка уменыи. обл. закоулочек; потаённый уголок [Всі закоморочки, куточки Уже не первий знаю год (Котл.)\. закомпостирувати, -рую, -руєш ж.-д. закомпостировать, прокомпостировать. закомпостувати, -стую, -стуєш с.-х. закомпостировать. закон, -ну закон [У Радянському Союзі діб прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир, спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист і зміцнення справи миру (Рад. Укр., 1951, VIII)', Маркс і Енгельс відкрили закони розвитку капіталістичного суспільства.. (Іст. ВКП(б))]; ^н прийняти (с кем-нибудь) уст. принять закон, вступить в закон, вступить в брак [Та я ж за тим, панночко, і прийшов, щоб з тобою закон прийняти (Квітка)]; з а *^нами ч о г б до законам чего; згідно з ^нбм, з а г—иом согласно с законом, по закбну; по •—'ііу. по закбну [І по Олімпському закону Уже ти пекла не минеш (Котл.)\ Прошу вас весілля відгуляти по нашому закону (Квіт- ка)]\ поза ^>пом юр. впе закона. закоіштися см. закошггися. законний законный [Робітники і селяни Франції вміли вести законну, справедливу, революційну війну проти своїх феодалів, коли вони душили велику французьку революцію XVIII століття (Ленін)]. законник законник. закбнпиця законница. законність, -пості закбпность [Л ю ц і й: ..Заздалегідь я знаю, що ти скажеш: традиції, законність (Л. Укр.)]. законно нар. законно. законодавець, -вця законодатель [Мені здається, що я починаю розуміти драму Петра і Катерини. Вона повинна показати боротьбу законодавця зі всім оточенням (Риб.)]. законодавиця законодательница. законодавство законодательство [Питання про податок і розверстку в законодавстві у нас поставлене давно, ще з кінця 1918 року (Ленін)]. законодавствувати, -ствую, -ствуєш законодательствовать. законодавчий законодательный [Законодавча влада СРСР здійснюється виключно Верховною ^Радою СРСР (Конст. СРСР)]. законодорадчпй полит., юр. законосовещательный [Булигінський законодорадчий режим можна б назвати [«ультрасамодер- жавством» (Ленін)]. законознавець, -вця законовед. законознавство законоведение. законознавчий законоведческий. закономірний закономерный [Грандіозні успіхи і досягнення українського народу — закономірний результат перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції (Рад. Укр., 1948, XI)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)