Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нер 733 нес нерозсудливість, -вості нерассудительность, неблагоразумие; безрассудство. Ср. нерозсудливий. нерозсудливо нар. нерассудительно, неблагоразумно; безрассудно. Ср. нерозсудливий. нерозторопний нерасторопный [Часом лавина зупинялася з вини якого-небудь нерозторопного шофера (перекл. з Казакевича)]. нерозторопність, -пості нерасторопность. нерозум, -му неразумие [Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять «ліві» революціонери, не можна собі й уявити! (Ленін)]. порозуміння нсразумёние; непонимание; (сомнение, колебание) недоумение [Його налякані очі, повні нерозуміння, надаремне шукали підмоги (Коцюб.)]. нерозумний неумный, неразумный; (не заслуживающий внимания — о замечаниях, советах и т. п. — ещё) недельный [Всякий погодиться, що нерозумна або навіть злочинна поведінка тієї армії, яка пе готується оволодіти всіма видами зброї, всіма засобами і прийомами боротьби, які є або можуть бути у ворога (Ленін); Привітай же, моя ненько! Моя Україно! Моїх діток нерозумних, Як свою дитину! (Шевч.)]. перозумпість, -ності неразумность; уст. неразумие. нерозумно нар. неумно,неразумно [—От бачите, мій... я мало не сказала «мій друже», але ж правда, се було б і нерозумно, и не оригінально, і навіть жорстоко? (Л. Укр.)]. нерозцвілий нерасцветший [В понеділок рано виринало блискуче сонце з-поза рожевих хмарок, щоб через день знов палити та жарити нерозцвілу підгірську землю (Фр.)]. нерозчйпний хим. нерастворимый [Нерозчинні фосфорні добрива. До цієї групи належать фосфорити, апатити, кісткове борошно (Колг. вироби, енцикл.)]. нерозчйпність, -пості хим. нерастворимость. нерол, -лу хим. нерол. нероліііошіії хим. неролиевый. неролін, -ну хим. перолйн. нерпа зоол. нерпа [На кригу виповзали моржі, нерпи (Трубл.)]. нерповий зоол. нерповый. нерпуха зоол. нерпуха. нерудний геол. нерудный. нерукотворний поэз. нерукотворный [Ти [Пушкін] пам'ятник собі воздвиг нерукотворний, І нічиїм його не зруйнувать рукам (Рил.)]. пермський нерусский [Все частіше стрічалися намети башкирів, казахів, чути було не- руську мову (Іван.)]. нерухливий (не отличающийся живостью в движениях) неподвижный [Рифка, як звичайно, була мовчазлива, нерухлива (Фр.)]; ^>ва людина неподвижный человек; ~-г>е обличчя неподвижное лицо. нерухливість, -вості неподвижность [Моторно, як на свою нерухливість, Шатоха повернувся до Мирона (Коп.)]. нерухомий 1) (находящийся в состоянии покоя, прям, и перен.) неподвижный; уст. недвижимый, недвижный [Пішов Артем. А мати стояла на місці нерухома, дивлячись синові вслід, доки й на горб вийшов (Головко); А ліс ще якусь хвилинку стояв нерухомий, мов мертвий (Коцюб.); На вулиці була нерухома тиша (Панч)]; ~ма зоря неподвижная звезда; сліпії погляд неподвижный взгляд; 2) юр. недвижимый; ~ме майно см. майно. нерухомість, -мості 1) нєиодвйжпость; недвижимость [Мов сопілка, співа пісок, зірвавшися зненацька з важкої нерухомості своєї (Л. Укр.)]; 2) недвижимость. Ср. нерухомий 1—2. нерухомо нар. неподвижно; недвижимо [Дівчина стояла нерухомо, мов тополя, похилена осіннім вітром (Гонч.)]. Ср. нерухомий 1. нерушимий 1) нерушимый (рит.); (о союзе и т. п. — ещё) ненарушимый [Дружба російського і українського народів споконвічна і нерушима (Рад. Укр., 1951, VIII); Що діди та батьки кров'ю здобули, те нерушиме (Коцюб.)]; <-^ме слово твёрдое (крепкое) слово [Слово шахтаря нерушиме (Рад. Укр., 1951, VIII)]; 2) уст. неподвижный. нерушимість, -мості нерушимость; ненару- шймость. Ср. нерушимий 1. перушймо нар. 1) нерушимо; 2) неподвижно [А Соломія все сиділа нерушимо, підперла щоку долонею і дивилась на полум'я, що палало в печі (Н.-Лев.)]. Ср. нерушимий 1—2. несамовитий 1) (о состоянии возбуждения) сам не свой; (сильнее) вне себя, невменяем; (ещё сильнее) в исступлении, в неистовстве; (в гневе) в ярости, вне себя от ярости [Дівчина була несамовита в ту мить, і їй здавалося, що лежить вона на карпатському перевалі в окопі і її слухають вогневі позиції артилеристів (Куч.); Шевченко, несамовитий від страшного потрясіння, не зважав на вітер (Ільч.)]; став, зробив- с я ~тим стал сам не свой; вышел из себя, стал невменяемым; пришёл в исступление (в неистовство; в ярость); ошалел; остервенел; 2) (в определении: необузданный; очень сильный) неистовый, (реже) бурный; (выражающий крайнее возбуждение; болезненно аффективный) исступлённый; (о выражающем муку крике, голосе и т. п. — ещё) отчаянный, душераздирающий, раздирающий, разг. истошный; (потерявший ясность сознания; крайне взбалмошный) шальной; (свирепый) яростный, остервенелый (о людях неодобр.) [В кухні тимчасом стояв несамовитий регіт (Мирн.); — Браво! —загорлав чийсь несамовитий голос (перекл. а О. Толстого); Хай вороги несамовиті Нових не зичать лихоліть: Немає хмар таких па світі, Щоб наше сонце погасить! (Мур.)]; 0 ^та вдача шальная натура; ^та поклонниця неистовая поклонница [Одна з несамовитих поклонниць божественного арапа прибігла під час дії за куліси (Ільч.)]; ходить (и т. п.) мов (як) г^тпп ходит (и т. п.) как шальной [В кедрових палатах, мов несамовитий, Давид походжає (Шевч.)]. несамовитість, -тості 1) невменяемость; 2) неистовство; исступлённость, исступление (со- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)