зав 59 зак закоркований закупоренный [Поклали в трупу партизани закорковану пляшку з папірцем (^Риб.)]. закорковування закупоривание, закупорка. закорковувати, -кбвую, -кбвуєш, закоркувати, -кую, -к$єш закупоривать, закупорить. закорковуватися, -кбвується, закоркуватися, -кується закупориваться, закупориться. закоркувати см. закорковувати. закоркуватися см. закорковуватися. закортіти, -ртйть (ком^ и уст. когб) беал. разг. (бчень)шзахотёться (кому), сильно захотеться (ком^) [— Буханця, діду, закортіло? — питались люди (Мирн.)]; г^ртїло (ком^, кого) (очень) захотелось (ком^), сильно захотелось (ком^); (с неопр. ф. глагола — ещё) явилось желание (у кого), разг. подмывало (когб) [Я здумав про дівчину. Закортіло -побачити (Тесл.); Закортіло чоловіка зайти у шинок (Рудч.)]. закорючка разг. закорючка [Підпис у нього був уже твердий, чіткий, з закорючкою (Ільч.)]. закорявітн, -вію, -вієш разг. закор^знуть, закоряветь. закосити см. закошувати. закосичений украшенный (цветами и т. п.), убранный (цветами и т. п.) [Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (Тич.); У кожного шапка закосичена пером (Нач.)]. закосичити см. закосичувати. закосичитися см. закосичуватися. закосичувати, -чую, -чуєш, закосичити, -чу, -чиш украшать (цветами и ш, п.), украсить (цветами и т. п.), убирать (цветами и т. п.), убрать (цветами и т. п.) [Сонячні промені переплітаються з дитячим галасом і закосичують золотими стрічками шовкове дитяче волосся (Вишня); Дівчата закосичили її [Шуру Ясногорську], заквітчали, паче справжню наречену (Гонч.)]. закосичуватися, вчуюся, -чуєшся, закосичитися, -чуся, * -чишся украш&ть гблову (цветами и т. п.)% украсить гблову (цветами и т. п.), убирать гблову (цветами и т. п.), убрать гблову (цветами и т. п.) [Закосичилася дівка (Вх. Зн. — С л. Гр.)]. закоснівати, -ваю, -в&єш, закоснїтп, -нїю, -нїєш закосневать, закоснеть; (о способностях и т. п.—ещё) окостеневать, окостенеть. закоснГлпй закоснелый; окостенелый [Вже відразу заявив себе поступовцем, ворогом закоснілої рутини (Фр.)\. Ср. закоси і- в&тп. закоснїлість, -лості закоснелость; окостенелость. Ср. закоснівати. закосніння закоснёние; окостенение. Ср. закоснівати. закосиГти см. закоснівати. закостенілий закостенелый, окостенелый, окостеневший [Він стояв позаду цепів і в першому ж натиску ворожому, коли застигли цепи в стані дикого закостенілого вичікування, відкрив огонь (перекл. з Фурманова)]. закостенілість, -лості закостенелость, окостенелость. закостеніння закостенёние, окостенёпие. закостеніти, -нію, -нїєш закостенеть, окостенеть. ."! закбт отворбт [Надів [коваль] чорну шапку з закотами та й посунув просто до гаю (Вовч.); Під закотами його червоноармій- ського кожуха було видно відмінйі знаки старшого політкерівпика (перекл. з Поповкіна)]; чоботи з ^том сапогй с отворбтами [Чоботи з червоним закотом (Вовч.)]. закотити см. закочувати. закотитися см. закочуватися. закоткований с.-х. закаткбванный, прикатанный; указанный [Після сівби плойца була закоткована (Рад. Укр., 1949, IX)]. Ср. закотковувати. закотковувати, -кбвую, -кбвуєш, закоткувати, -кую, -куєш с.-х. катковбть, закат- ковать, прикатывать, прикатить; (о поверхности — еще) указывать, укатбть [Насіння загортаємо у вологий шар грунту і закотковуємо дерев'яним гладеньким котком зразу ж після посіву (Колг. Укр., 1939, IX); Щоб заробити насіння в грунт не глибше як на один—два сантиметри і забезпечити дружні сходи, поле перед сівбою закоткували (Рад. Укр., 1946, III)]. закотковуватися, -кбвується с.-х.} катко- валъся, прикалываться; укатываться. Ср. закотковувати. закоткування с.-х. укатка. закоткувати см. закотковувати. закоулок редк. закоулок [Крутимось поміж якимись закоулками, поміж вигонами (Вас.)]. закохана 1) прич., прил. см. закоханий 1; 2) (род. закоханої) сущ. влюблённая [Не слово, так пісня, не пісня — мотив — Закохану видасть без мови, без слів (Ус.)]. закохбнець, -нця уст.,разг. ирон. вздыхатель, обожатель [Вкраїна бачила не раз, як тії закоханці надвечір забували все, про що співали вранці (Л. Укр.)]. закоханий 1) прич., прил. влюблённый (в когб); разг. неравнодушный (к кому) [Андрій, як кожний безмежно закоханий, милувався з своєї дружини йЬторжествуваз (Коп.)]; 2) (род. закбханого) сущ. влюблённый; уст., разг. ирон. вздыхатель. закохані, -них сущ. влюблённые. закоханість, -ності влюблённость [Сагайда всю свою незграбну, ще не прочахлу закоханість в Юрія Брянського тенер переніс на ветеранів роти (Гонч.)]/ закохання реак. люббвь; влюблённость [Хто не знає закохання, той не знає лиха (Чуб.)]. закохано нар. влюблённо [Мавка смутно- закохано дивиться на нього (Л. Укр.)]. закохати см. закохувати. / закохатися см. закохуватися. закохувати, -кбхую, -кбхуєш, закохати, -кохаю, -кохаєш 1) влюблять, влюбить [Баламуте, вийди з хати: Хочеш мене закохати, Закохати та й забути, — Всі ви, хлопці, баламути! (народна пісня)]; 2) (только соверги.) редк. полюбить [А пан!.. Наглядів, клятий! папські очі! Та д ну
|