Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

зав
59
зак
закоркований закупоренный [Поклали в
трупу партизани закорковану пляшку з
папірцем (^Риб.)].
закорковування закупоривание, закупорка.
закорковувати, -кбвую, -кбвуєш,
закоркувати, -кую, -к$єш закупоривать,
закупорить.
закорковуватися, -кбвується, закоркуватися,
-кується закупориваться, закупориться.
закоркувати см. закорковувати.
закоркуватися см. закорковуватися.
закортіти, -ртйть (ком^ и уст. когб) беал. разг.
(бчень)шзахотёться (кому), сильно захотеться
(ком^) [— Буханця, діду, закортіло? —
питались люди (Мирн.)]; г^ртїло (ком^, кого)
(очень) захотелось (ком^), сильно
захотелось (ком^); (с неопр. ф. глагола — ещё)
явилось желание (у кого), разг. подмывало
(когб) [Я здумав про дівчину. Закортіло
-побачити (Тесл.); Закортіло чоловіка
зайти у шинок (Рудч.)].
закорючка разг. закорючка [Підпис у
нього був уже твердий, чіткий, з
закорючкою (Ільч.)].
закорявітн, -вію, -вієш разг. закор^знуть,
закоряветь.
закосити см. закошувати.
закосичений украшенный (цветами и т. п.),
убранный (цветами и т. п.) [Йде весна
Запашна, Квітами-перлами Закосичена
(Тич.); У кожного шапка закосичена пером
(Нач.)].
закосичити см. закосичувати.
закосичитися см. закосичуватися.
закосичувати, -чую, -чуєш, закосичити, -чу,
-чиш украшать (цветами и ш, п.), украсить
(цветами и т. п.), убирать (цветами и т. п.),
убрать (цветами и т. п.) [Сонячні
промені переплітаються з дитячим
галасом і закосичують золотими стрічками
шовкове дитяче волосся (Вишня); Дівчата
закосичили її [Шуру Ясногорську],
заквітчали, паче справжню наречену (Гонч.)].
закосичуватися, вчуюся, -чуєшся,
закосичитися, -чуся, * -чишся украш&ть гблову
(цветами и т. п.)% украсить гблову
(цветами и т. п.), убирать гблову (цветами
и т. п.), убрать гблову (цветами и т. п.)
[Закосичилася дівка (Вх. Зн. — С л. Гр.)].
закоснівати, -ваю, -в&єш, закоснїтп, -нїю,
-нїєш закосневать, закоснеть; (о
способностях и т. п.—ещё) окостеневать, окостенеть.
закоснГлпй закоснелый; окостенелый [Вже
відразу заявив себе поступовцем,
ворогом закоснілої рутини (Фр.)\. Ср. закоси і-
в&тп.
закоснїлість, -лості закоснелость;
окостенелость. Ср. закоснівати.
закосніння закоснёние; окостенение. Ср.
закоснівати.
закосиГти см. закоснівати.
закостенілий закостенелый, окостенелый,
окостеневший [Він стояв позаду цепів і в
першому ж натиску ворожому, коли
застигли цепи в стані дикого закостенілого
вичікування, відкрив огонь (перекл. з
Фурманова)].
закостенілість, -лості закостенелость,
окостенелость.
закостеніння закостенёние, окостенёпие.
закостеніти, -нію, -нїєш закостенеть,
окостенеть. ."!
закбт отворбт [Надів [коваль] чорну шапку
з закотами та й посунув просто до гаю
(Вовч.); Під закотами його червоноармій-
ського кожуха було видно відмінйі
знаки старшого політкерівпика (перекл. з
Поповкіна)]; чоботи з ^том сапогй
с отворбтами [Чоботи з червоним закотом
(Вовч.)].
закотити см. закочувати.
закотитися см. закочуватися.
закоткований с.-х. закаткбванный,
прикатанный; указанный [Після сівби плойца
була закоткована (Рад. Укр., 1949, IX)].
Ср. закотковувати.
закотковувати, -кбвую, -кбвуєш,
закоткувати, -кую, -куєш с.-х. катковбть, закат-
ковать, прикатывать, прикатить; (о
поверхности — еще) указывать, укатбть
[Насіння загортаємо у вологий шар грунту і
закотковуємо дерев'яним гладеньким
котком зразу ж після посіву (Колг. Укр.,
1939, IX); Щоб заробити насіння в грунт
не глибше як на один—два сантиметри і
забезпечити дружні сходи, поле перед
сівбою закоткували (Рад. Укр., 1946, III)].
закотковуватися, -кбвується с.-х.} катко-
валъся, прикалываться; укатываться. Ср.
закотковувати.
закоткування с.-х. укатка.
закоткувати см. закотковувати.
закоулок редк. закоулок [Крутимось поміж
якимись закоулками, поміж вигонами
(Вас.)].
закохана 1) прич., прил. см. закоханий 1;
2) (род. закоханої) сущ. влюблённая [Не
слово, так пісня, не пісня — мотив —
Закохану видасть без мови, без слів (Ус.)].
закохбнець, -нця уст.,разг. ирон. вздыхатель,
обожатель [Вкраїна бачила не раз, як тії
закоханці надвечір забували все, про що
співали вранці (Л. Укр.)].
закоханий 1) прич., прил. влюблённый (в
когб); разг. неравнодушный (к кому)
[Андрій, як кожний безмежно закоханий,
милувався з своєї дружини йЬторжествуваз
(Коп.)]; 2) (род. закбханого) сущ.
влюблённый; уст., разг. ирон. вздыхатель.
закохані, -них сущ. влюблённые.
закоханість, -ності влюблённость [Сагайда
всю свою незграбну, ще не прочахлу
закоханість в Юрія Брянського тенер
переніс на ветеранів роти (Гонч.)]/
закохання реак. люббвь; влюблённость [Хто
не знає закохання, той не знає лиха
(Чуб.)].
закохано нар. влюблённо [Мавка смутно-
закохано дивиться на нього (Л. Укр.)].
закохати см. закохувати. /
закохатися см. закохуватися.
закохувати, -кбхую, -кбхуєш, закохати,
-кохаю, -кохаєш 1) влюблять, влюбить
[Баламуте, вийди з хати: Хочеш мене
закохати, Закохати та й забути, — Всі ви,
хлопці, баламути! (народна пісня)];
2) (только соверги.) редк. полюбить [А пан!..
Наглядів, клятий! папські очі! Та д ну

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)