Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зал 69 зал ещё) приударять (за кем), прихлёстывать; (флиртовать) любезничать (с кем), шутл. строить куры (кому); (преим. о манере поведения мужчин) волочиться (за кем) (разг. уст.) [Василь залицявся до Олександри (Коцюб.)', Митро: Ні, ти нам насамперед скажи, що то за дівчина була, до котрої ти тут залицявся? (Фр.)\ Вихиляється перед нею Щур, залицяється (Вас); Всі на мене залицялись І сватати стали (Шевч.)]. заличковувати, -кбвую, -кбвуєпі, заличкувати, -кую, -куєш 1) покрывать, покрыть плохое лучшим; (иногда) замаскировывать, замаскировать; 2) строит, разг. облицовывать, облицевать. залишання оставление; уход; ^ня під пар с.-х. оставление под пар. Ср. залишати. залишати, -шаю, -шаєш, залишити, -лишу, -лишиш оставлять, оставить; (бросать навсегда или временно — ещё) покидать, покинуть; (о помещении, собрании, службе [и т. п.; о семье — часто) уходить, уйти (из чего, с чегб, от кого), (только откуда) удаляться, удалиться (из чего, с чегб) [Удосвіта наш пароплав залишив за собою острів Руський (Трубл.у, Хвора: Не хтіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити (Л. Укр.)]', <^шйти без коней ^ оставить без лошадей; разг. обезлошадить; ^шйти без ніг оставить без ног; разг. юбезнбжить; сіпати за собою право оставлять (сохранять) за соббй право; ^ти осторонь (що) оставлять, оставить в стороне (что); отвлекаться, отвлечься (от чего); /^шати під пар с.-х. оставлять под пар, парить, паровать. залишатися, -шаюся, -шаєіпся, залишитися, -лишуся, -лишишся 1) оставаться, остаться; (в роли связки в составном сказуемом иногда — ещё) оказываться, оказаться [Перший батальйон залишався на місці, щоб атакувати перевал з фронту (Гонч.)', Славко сказав, що залишиться, йому треба порадитись з Мироном ще про деякі справи (Коп.)', Що^с залишився жити в серцях своїх бійців — вірних синів народу (Літ. газ., 1951, V)]; від колишньої краси і сліду н є вшилося от былой красоты (красы) не осталось и следа; /-^шитися без коней остаться без лошадей; разг. обезлошадеть; ^шитися без матки (о пчёлах) с.-х. остаться без матки, обезматочеть; <^тися в боргу перен. оставаться, остаться в долгу; «~<гися на с а- мот ї .оставаться, остаться одному (однбй); {иногда — ещё) уединяться, уединиться; ^тися непоміченим (невідб- м и м) оставаться, остаться незамеченным (неизвестным); (от кого, от чего — ещё) укрываться, укрыться; гатися спокійним оставаться, остаться спокойным, сохранять, сохранить спокойствие; 2) страд, з. (несоверш.) оставляться. залишений оставленный; покинутый [Большаков відтягав вагони, залишені на коліях (Бойч.)]. Ср. залишати. залишення оставление; уход; *^ня під пар с.-х. оставление под пар. Ср. залишати. залишити см. залишати. залишитися см. залишатися. залишки см. залишок. залишковий 1) остаточный; 2) физ., техн. остаточный. залишиш разг. лишний [Бабусю! У вас немає залишнього ряденця? (Мирн.)]. залишок, -шку остаток; (часто только мн. ч.) залишки остатки [Розкопки Вишгородсько- го городища виявили досить численні залишки матеріальної культури часів Київської Русі (Архл., 1953, VIII)]; /^ки старого побуту остатки старого быта. заліза, -ліз уст. кандалы; книжн. оковы [Старшина: ..Накладай на нього заліза, щоб знов не втік (Тоб.)\ Нудиться наш Левко у залізах, сидячи в холодній (Квітка)]. залізати см. залазити1. ' заліззя собир. разг. железо; (о вещах — обычно) железные изделия [І машиніст, замащений, в мазуті, Стає на східці, в заліззя окуті (Мал.)] Він торгував., мотуззям, заліззям і всякою всячиною, яка потрібна для селян (Фр.)]. залізистий мин., хим. железистый; (только мин. — ещё) железосодержащий [На характер мінералоутворення в залізистих осадках великий вплив робить режим кисню (Геол. ж., 1953, XIII, 1)]. залізка карт, желёзка. залізко 1) (лезвие, наконечник) железко; 2) обл. утюг [Панни ходили, мов неживі, порались, як сонні. Одна насилу володала руками, прасуючи залізком., сукню, друга чесала косу і спересердя рвала свій гарний волос (Н.-Лев.)]. залізний железный [Вітер стугонів залізним дахом (Гонч.)', Нічого не відбилось на його обличчі. Це була залізна душа (Янов.)]\ ~>иі в'я з і?> ^на п 6 в'я з ь строит, железные связи; ^ний товар скобяной товар. залізниця железная дорога [Колія залізниці гострою смугою перерізала широку відстань заводів від нового міста (Коп.)]' залізничний железнодорожный [Лапін пер" ший вискочив на залізничний насип (Верш?)] З Москвою і Києвом Сталіно має прямий залізничний зв'язок (Рад. Укр., 1946, VII)]. залізничник железнодорожник [Понад 19 тисяч залізничників України нагороджені орденами і медалями (Рад. Укр., 1951, VIII)]. залізничниця железнодорожница. залізно нар. поэз. железно [Всі ми стапем залізно у лави За Вітчизну радянську свою! (народна пісня)]. залізняк 1) (род. залізняку) мин. железняк [Ця істина — цей світ, цей грунт і ця руда, Засмаглий залізняк, доробок рудокопа (Важан)]\ 2) (род. залізняка и залізняку) бот. (РНІоті8 Ь.) збпник; 3) (род. залізняка) разг. уст. торгбвец железом [Прийшов я до залізняка (Квітка)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)