Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зам 77 зам замывать, замыть [Да спусти дощик дрібнесенький; Та замий стежки і доріжки (Чуб.)]. замиватися, -вається, замитися, -миється замываться, замыться. замигати, -гаю, -гаєш замигать. замиготіти, -гочу, -готйш и замигтіти, -гчу, -гтйш и обл. замигкотїти, -кочу, -котиш 1) замелькать [У вікно до мене Заглянули від яблуні гілки, Замиготіло листячко зелене, Посипались білесенькі квітки (Л. Укр.)\ Цілий ліс тонких ніжок замигтів перед очима (Коцюб.)]; ~готїло (^гтіло) в очах безл. зарябило в глазах [Увійшли. Аж у очах нам замигтіло: і зеленіє, і червоніє, і біліє, і синіє.. — чого там нема! (Вовч.)]; тільки п'яти *^тГли разг. только пятки засверкали; 2) (об огне и светящихся предметах) замигать; замерцать, задрожать, затрепетать; (засветиться) забрезжить [На сірих стінках панцерника замиготів рожевий полиск пожежі (Панч); Незабаром замиготить зірка (Коп.); Здалеку замигтів блакитний вогник (В. Василевсь- ка — переклад); Одного надвечір'я на зморений обоз налетіло два літаки, з-під їхніх крил злобно замигкотіли вогники (Ст.)]. замйзканий замызганный, затрёпанный; измызганный [Іноді заходять погрітись і Семен Гончаренко у своїй довгополій шинелі, і Іван Родюнов у бурці з замизканими краями (перекл. з Бабаевського)]. Ср. замйзкувати. замйзкати см. замйзкувати. замйзкатися сле.^замйзкуватися. замйзкувати, -кую, -куєш, замйзкати, -каю, -каєш разг. замызгивать, замызгать, затрёпывать, затрепать; (всё или совсем — ещё) измызгивать, измызгать [Тобі хоч яку гарну одежу дай, то зараз замизкаєш (Черниг. у.— Сл. Гр.)], замйзкуватися, -куюся, -куєшся, замйзкатися, -каюся, -каєшся замызгиваться, замызгаться; (только об одежде) затрёпываться, затрепаться; измызгиваться, измызгаться. Ср. замйзкувати. замикальний эл. замыкательный. замикання 1) запирание, замыкание; заключение; ср. замикати 1; 2) эл. замыкание. замикати, -каю, -каєш, замкнути, -ну, -нёш 1) запирать, запереть, замыкать, замкнуть; (лишать свободы кого-нибудь — ещё) заключать, заключить [Хлопець перегортає своє багатство, доповнює його двома книжками й неохоче замикає ящик (Козач.); Спадали темною киреєю сутінки. ївга замикала двері (Риб.); У льох його, молодого, Той пан замикає (Шевч.); Телесик вибіг надвір, замкнув хату, виліз на височенного явора та й сидить (Тич.); Рябина: ..Може бути, що не нині, то завтра мене замкнуть, засадять (Фр.)]; <^»кати рот перен. разг. а) (себе) молчать; разг. держать язик за зуббми [А старий Чюрей навчив людей рот замикати (Черемш.)]; б) (кому-нибудь) замыкать уста; безл. отнимать речь; (о при- нуждении) заставлять молчать (кого); 2) (охватывать) замыкать, замкнуть [Старе річище Дніпра сходилося з новим, праворуч ішов рукав, замикаючи водяне оточення острова (Бойч,)]\ 3) (делать сплошным) замыкать, замкнуть, смыкать, сомкнуть; ^нути кільце воен. сомкнуть кольцо [З'єднавшись, війська обох Українських фронтів наглухо замкнули кільце навколо кишинівського угруповання противника (Гонч.)]; 4) (только несоверш.— быть в конце какой-нибудь цепи) замыкать [Колону замикає старшина Воронін (перекл. з Казакевича)]. замикатися, -каюся, -каєшся обл. замыкаться (разг.)у заметаться [Харита вже знала на гіркому досвіді, що білі, налітаючи на4 Калинівку, не минають і її хати. Вона замикалась по хаті (Панч)]. замикатися, -каюся, -каєшся, замкнутися, -нуся, -нёшся 1) запираться, запереться, замыкаться, замкнуться [Вона замикалася в кімнатці., і годинами сиділа над книжками (перекл. з Поповкіна); Терміново професор з дружиною замкнулися в кабінеті і влаштували секретну нараду (Коп.); Замкнулися двері (Перв.)]; 2) (перен.— обособляться от общества) замыкаться, замкнуться [Пролетаріат стає революційним лише остільки, оскільки він не замикається у вузько-цехові рамки, оскільки він виступає в усіх проявах і на всіх поприщах суспільного життя.. (Ленін); Село замкнулось, чекає (Коцюб.)]; г^к&тися в собі замыкаться в себе, уходить в себя [Раїса гнівалась, замикалась у собі і почувала відразу до невдячних (Коцюб.)]; 3) (делаться сплошным) замыкаться, замкнуться, смыкаться, сомкнуться [Невже я вирвусь од цього зойку та увійду у безлюдні зелені простори? Вони замкнуться за мною, і надаремне клацати буде кістками залізна рука? (Коцюб.)]; 4) (только несоверш.— заканчиваться чем-нибудь) замыкаться [Вона [стежка] кінчалася сходами., і замикалася зеленою хвірткою (Л. Укр.)]; 5) страд, з. (несоверш.) запираться, замыкаться; заключаться; замыкаться; замыкаться, смыкаться; ср. замикати 1—3. замикач, -ча эл. замыкатель. замиловуватися, -ловуюся, -лбвуєшся, зами- луватися, -луюся, -дуєшся 1) (только со- верш. —ким, чим, редк. на к6го,Тна|що, з кого, з чогсй залюбоваться [Він мимоволі замилу- вався її роботою (Донч.); Христя стала, за- милувавшись на той живий килим з живих квіток (Мирн.); Замилувавсь з його краси (перекл. Бажана)]; 2) (в чому) полюбить (что) (только соверш.); (сильнее) пристращаться, пристраститься (к чему). замилування 1) восхищение; (только без дополнения: нежное, приятное чувство) умиление [Федоров, зустрівшись, щиро привітав командира Рейментарівського загону і висловив замилування його бойовим виглядом (Шер.); Се був єдиний час, в котрий тепер Бовдур вдумувався з якимось п'яним замилуванням (Фр.)]; 2) (в чому; обл. до чого) склонность (к чему); любовь (к чему); (сильнее) страсть (к чему), пристрастие (к чему) [її талант і замилування до музики заповідали їй уже тепер ясну будучність (Коб.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)