Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 1 до 784):
Попередня 
Наступна

зам
78
зам
замилувати, -лую, -луєш заласкать [Анелька,
Анелька, Анелька... Мила і ненависна.
Замилував би і розтоптав би ногами
(Коцюб.)].
замилуватися см. замилбвуватися.
замилювання очей равг% неодобр, втирание
очков, очковтирательство.
замилювати очі разе, неодобр, втиріть
очки; (хвастать) пускать пыль в глаза..
замимрити, -рю, -риш разг. забормотать;
разг. прен. замычать [Замимрив тихим
голосом (О., 1861, IV — Сл. />.)].
заминати, -наю, -наєш, замети, -мну,
-мнёш заминать, замять [Почала заминати
розмову (Н.-Лев.); Сяк*так, то чередою, то
Оленою [Маруся] затерла, зам'яла діло —
і кінці у воду (Квітка)].
заминатися, -наюся, -наєшся, зам'ятися,
-мнуся, -мнешся заминаться, замяться
[ — Тут таке діло,— ніяковіючи, заговорив
і зам'явся Тур (Ст.)].
заминка заминка [Він був заклопотаний,
у нього трапилась якась заминка з роботою
на току (Донч.)].
замирання замирбние; обмирание. Ср.
замирати.
замирати, -р&ю, -раєш, замерти, -мру, -мреш
замирать, замереть; (цепенеть от сильного
потрясения, преим. от страха -— ещё)
обмирать, обмереть [Людська совість не 8а-
мирае в самій запеклій душі (Мирн.)\
Тяжко, тяжко мені стало, Так, мов я
читаю Історію України. Стою, замираю...
(Шевч.)\ Вереск коліс з кожною хвилиною
замирав (Панч); І всі мене вмовляютьг а в
мене серце наче замерло (Вовч.); Я замер
зо страху (Фр.)]\ см. еще завмирати.
замирення разг. замирение; (отсутствие
войны, вражды — ещё) мир [Хоч і замирення..,
та усе ж треба, щоб військо стояло
напоготові (Квітка); Тепер був саме той час, к,о-
ли після деякого замирення починали
знову виявлятися церші іскри ворогування
(Вас.)].
замирити, -мирю, -мириш разг. 1) (примирить)
замирить; 2) (кого с кем) помирить; (кто с
кем) замириться (разг.), помириться
[Замирив він їх (Змиев, у. — Сл. Гр*)\
Сидір; ..Зразу треба було з ним замирить
(Тоб.)].
замиритися, -мирюся, -миришся разг.
замириться (разг.), помириться; (с нем —
обычно) примириться [Влаштувавшись на
новому місці, А ома швидко вгамувався і
замирився з долею (Гонч.)].
замиркот&ти, -кочу, -кбчеш усилит, разг.
забормотать; (недовольно) забурчать.
замиршавіти, -вію, -вієш равг. 1)
захиреть [Коли б не Ганна, його жінка,
то й зовсім, мабуть, замирщавів би
дядько Іван (Коп.)]; 2) (о растениях)
зачахнуть. ,
замисел, -слу замысел [Він із весілля
вернувся додому охоплений новими надіями,
намірами, замислами, нетерпінням (Вовч.)].
замислений 1) (о человеке) задумавшийся,
погружённый в мысли; (о постоянном или
более продолжительном состоянии)
задумчивый [Боєць якусь хвилину стоїть
замислений, оглядаючи чарівну дорогу
\(Гонч.); Серго замислений повз річку тихо
йшов (Дмитр.); Виріс Вова всім на диво —
млявий, неповороткий, завжди замислений
(Коп.)]', 2) (о взгляде и т. п.) задумчивый
[Він тримав у руках шапку, обличчя в
нього було замислене, похмуре (Скляр.)].
замисленість, -пості, замислення
задумчивость.
замислено, нар. задумчиво (сосредоточенно,
мечтательно); задумавшись [Директор
замислено розглядав газету (Гонч.);
Наринський поволі й замислено ішов заводським
подвір'ям (Шовк.)].
замислити см. замишляти.
замислитися см. замислюватися. '
замислівка обл. затейница [То-то ж була ви-
гадчиця, то-то ж була замислівка! (Вовч.)].
замислюватися, -лююся, -люєшся,
замислитися, -люся, -лишся задумываться,
задуматься; (немного) призадумываться,
призадуматься [Мати помічала, що останнім
часом хлопчик часто замислюється (Донч.);
Настя на хвилину замислилась (Кач.)\.
замити см. замивати.
замитися см. замиватися.
замишляти, -ляю, -лявш, замислити, -елю,
-слиш замышлйть, замыслить; (реже)
умышлять, умыслить [Було ясно, що ворог від
наступу не відмовився і замишляє проти
нас щось інше (Збан.); Марина: ..3 ким
це ти учора міряв пагорби над річкою?
Знову безмене щось замислив? (Корн.)];
|г^ляти лихе замышлять (умышлять)
худое; уст. злоумышлять.
з&між нар. збмуж [Мене мати хоче дати За
старого заміж (Шевч.)].
заміжжю неизм. разг. замужем [Вона в
чужому селі заміжжю (Пирят. у. — Сл.
заміжжя замужество [Дочка вмерла на пер-
шому-таки році заміжжя (Вовч.)].
заміжній замужний; ^>ня жінка
замужняя женщина [ —- Ти б одружилася зо
мною? — Прохоре, і ти заміжній жінці
зва кився таке говорити? (Шиян)].
заміжня замужем. ,
заміль, -лі редк. бтмель [Хвилі котяться,
хлюпощуться на піскуваті замілі (перекл.
а Панфьорова)].
замша замена; смена; замещение;
возмещение [Всі відносини власності зазнавали
постійної історичної заміни, постійних
історичних змін (Комун. ман.)\ X з'їзд партії
прийняв рішення про заміну продрозвер-
сткц продиодатком, про перехід до нової
економічної політики (Віогр. Леніна)], Ср.
заміняти1.
замінений заменённый; сменённый; заме-
щённь'й; возмещённый. Ср. заміняти1.
замінимий заменимый [Обом раптом стало
зрозуміло, що відтепер вони будуть до
болю близькі і дорогі один одному, ще
ближчі і дорожчі, ніж раніш, не замінимі
ніким (Гонч.)].
замінити см. заміняти1.
замінитися см. замінятися1.
замінішц 1) (служащий для эамены) заме-
нйтельный; заместительный; ср. заміня-

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)