Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зал 79 зам ти1; 2) (могущий быть заменённым) заменимый. замінник техн. заменитель [Розвинути виробництво синтетичних матеріалів — замінників кольорових металів (Директиви XIX в. партії)]. замінований заминированный [Всі підступи до населених пунктів були пристріляні артилерією і заміновані (Ковпак)]. заміновувати, -повую, -іювуєш, замінувати, -ную, -нуєш минировать, заминировать [Ми перетягуємо міни, що лишились, до пристані і починаєм заміновувати (перекл. з В. Некрасова); Перед собою ми замінували місток через рів (Верш.)]. замінювати см. заміняти1. заміпюватися см. замінятися1. заміняти1, -няю, -пяєш, замінювати, -нюю, -пюєш, замінити, -міню, -міниш заменять, заменить; (брать что-нибудь взамен прежнего; появляться вместо другого —- ещё) сменять, сменить; (ставить кого вместо другого—ещё) замещать, заместить; (пополнять что-нибудь недостающее — ещё) возмещать, возместить [Руднев підійшов до чавуна і сів на колодку, що заміняла табурет (Верш.)\ На Північній денна діяльність потроху починає заміняти спокій ночі {перекл. в Л. Толстого); Справжнім «чудом техніки» є крокуючий екскаватор. Він замінює до десяти тисяч землекопів! (Літ. газ., 1951, IV); В тилах зостався один Гриша, який замінив на батальйонній кухні контуженого куховара (Гонч.)]. заміняти2, -няю, -няєіп (кого, что на кого, на что) соверш. променять; разг. сменять [Вона мене заміняла на свекруху (Вовч.)], заміпятися1, -няюся, -пяєшся, замінювати-' ся, -пююся, -июєшся, замінитися, -мінюся, -мінпшся 1) (уступать место чему- нибудь другому) смениться, смениться;4 спека ^пилася прохолбдою зной сменился прохладой; 2) страд, з. заменяться; сменяться; замещаться; возмещаться; ср. заміняти1. заміпятися2, -няюся, -няешся (чем с кем — соверш.) разг. обмениться [Молдувани замінялись поглядом — і вмить, немов зрозумівши один одного, підскочили на місці (Коцюб.);—Заміняймось та заміняймось! — Я й замінявсь, аби відчепитись (Вовч.)]. замір, -ру намерение, (реже) затея; (об обдуманном заранее, преим. дурном — ещё) ^мысел, преднамеренность (только о качестве поступка); (попытка — обычно) поползновение (книжн.) [Я маю замір зараз же з самого початку приступити до реформ (Коб.)]; ~»рил намерения; (о кознях— ещё) замыслы (всегда во мн. ч.); (покушение—ещё) посягательство [Кажуть, весь поміст у пеклі З добрих замірів зложився (Л. Укр.); Бурлака: ..Не справдяться твої гидкі заміри, не справдяться! (Тоб.)\. самірити см. заміряти1. ааміритнся см. замірятися1. заміркуватий разг. щуплый; мелкий [Заміркувата пшениця (Н.-Лев.)]. замірок, -рка разг. заморыш. заміряння посягательство (на что); поползновение. Ср. замірятися1 3. заміряти1, -ряю, -ряєш, замірити, -рю, -риш (измерять) спец. замерять, замерить [Берем з глибини вапняків породи, Рельєф заміряєм, вивчаєм грунти (Дор.)]. заміряти2, -рйю, -ряєш (намереваться уделать) редк. замышлять [Що заміряв, те сповпив (Л. Укр.)]. замірятися1, -ряюся, -ряєшся, заміритися, -рюся, -ришся действ. 8. 1) прям, замахиваться, замахнуться [Іфігенія одкидає плащ і заміряється мечем проти серця (Л. Укр.); І бачачи, що він стоїть ні в сих ні в тих і дивиться на неї, вона вхопила з припічка рубель і замірилась на його (Коцюб.)]; 2) (иметь намерение) намереваться; книжн. вознамериться [Помалу розмахавши за кінець люльку, немовби заміряючись забивати цвяшок у стіну, Василь Миропович виважився й цокнув головою люльки в лоб писаря (Вас.)]; 3) перен. (пытаться причинить вред) посягать, посягнуть (па что); (пытаться сделать что-нибудь, преим. недозволенное — ещё) покушаться, покуситься (что сделать и на что), книжн. иметь поползновение (что сделать). замірятися2, -ряється страд, э. замеряться. Ср. заміряти1. заміс, -су техн. замес [Одна бетономішалка повинна давати сто десять замісів (Донч.)]. замісити см. замішувати1. заміситися см. замішуватися1. заміснйй заместительный. замісник, -к& заместитель [Комісаром у тебе буде Яременко, замісником по розвідці Новиков (Шер.)]; ~*к голови заместитель председателя; (сокращённо) разг. зампред. замісництво заместительство. замісниця заместительница. замістити см. заміщати. замісто предл. обл. замёсто (разг.); вместо [Замісто струн нап'яв він тетиви спижові (Фр.)]; см. ещё замість. замість предл. вместо, разг. замёсто, наместо; (на замену ' чего-нибудь — ещё) взамен; (о распоряжении и т. п.—упраздняя — обычно) в отмену [А ще б краще ви зробили, Якби замість старого Та обрали молодого . Завзятого молодця (Шевч.); Замість одпоч віді Алі перекинув голі ноги чэрез край човна і скочив у воду (Коцюб.)]; ~<гь того, щоб (-{-неопр. ф.)\ разг. «*->ть (+неопр. ф.) вместо того, чтобы (+неопр. ф.); разг. чем (-{-неопр. ф.) [Замість помагати пам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери (Коцюб.)]; ^ть п и с а т и (~*ть т 6 г о, щоб писати), ви б спочатку спитали чем писать ^вместо того, чтобы писать), вы бы сначала спросили. заміський загородный [Повз кладовище Пуш- карівська виходила на заіміські пустирі і далі в поле (Гонч.)]. замітальник метельщик. замітання подметание; редк. метение; заметание [Семениха не кінчила вже замітання (Март.)]; ~ня слідів заметагше сле- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)