Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
зам 80 зам дбв [Ні, знаете, політика замітання слідів не завжди вдається, а в нашій партії вона вам ніколи не вдасться (Ленін)]. Ср. замітати 1. замітати, -мітаю, -мітаєш, замести, -мету, -метеш 1) подметать, подмести, (только несоверги.) мести; (убирать сор в сторону) заметать, замести [Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (Коцюб.)', Павла Андріївна замітала за собою своєю пишною сукнею (перекл. з Вовчка)] Одного разу дожидали в нас полкових з міста. Двір замели ще звечора (Вовч.); Ми за пашу Вкраїну Вбили змія з Берліна, Замели пожарину з двора (Мал.)]) 2) (засыпать снегом и т. п.) заметать, замести, заносить, занести [Буря рвала, кружляла, свистіла і швидко замітала стежку (Бат); Взимку степ замело снігом (Козач.)]; '-тати сліди прям., перен. заметать следы [По пояс в'язли в снігу, нічим було дихати, а бігли. Хуга враз замітала паші сліди (Десн.); Уміло і раптово діяли повстанці, старанно замітаючи свої сліди (Куч.)]. замітатися, -мітається 1) подметаться; местись; заметаться; 2) заметаться, заноситься. Ср. замітати 1—2. замітити см. замічати. замітка замётка [У перших розділах моєї вступної замітки я вже кілька штрихів поклав на портрет Міцкєвича-громадянина (Рил.)]. замітливий разг. наблюдательный [Один кивне, другий моргне, третій засміється, а мій милий замітливий, — мені не минеться (Грин. — Сл. Гр.)]. заміть, -меті строит, обл. брусья [Мокра глина де-не-де відвалилась, і липова заміть біліла, як ребра кістяка (Коцюб.)]. замічати, -чаю, -чаєш, замітити, -мічу, -мітиш замечать, заметить; (видеть разг.— ещё) примечать, приметить [А Чайчиха, щодалі усе вона хмурніша — от мов хмара чорна. І замічати я стала, що вона почала кудись ходити (Вовч.)]. замічений замеченный; він ні в» чому поганому не <-*ний он ни в чём дурном не замечен. замішаний1 замешанный. Ср. замішувати2. замішаний2 замешанный; впутанный. Ср. замішувати3. замішання замешательство; (сильнее) смятение [Олександр навіть почервонів від замішання (Панч)]; викликати ^-»ня в кого привести в замешательство (в смятение) когб. замішати1 см. замішувати2. замішати2 см. замішувати3. замішатися1, -шаюся, -шаєшся (почувствовать неловкость) смешаться, смутиться [Він весело, ні кришки не замішавшись, почав розмову (Н.-Лев.)]. замішатися2 см. замішуватися3. замішений замешенный. Ср. замішувати1. *} замішка с.-х. месиво. замішка разг. 1) замешательство (смятение); путаница (беспорядок) [Багато буде замішки (Черк. у. — Сл. Гр.)]; 2) помеха; препятствие [По господарству усе справно, хазяйство і роботи йдуть добре, ні у чому йому замішки нема (Квітка)]; 0 пішк и— нема ^ки погов. пёши — без^ прометки, .і замішувати1, -шую, -шуєш, замісити, -мішу, -місиш (о тесте, глине и т. п.) замешивать, замесить [Дівчина замісила глину, полізла у піч, обчистила, обмазала (Іван.)]. замішувати2, -шую, -шуєга, замішати, -шаю, -шаєш(о приготовлении смеси) разг. замешивать, замешать [Борошенця туди усипать і замішать (Рудч.)]. замішувати3, -шую, -шуєш, замішати, -шаю, -шаєш (вовлекать в какое-нибудь дело) замешивать, замешать; разг. впутывать, впутать. ^ замішуватися1, -шується, заміситися, -міситься замешиваться, замеситься. Ср. замішувати1. замішуватися2, -шується замешиваться. Ср. замішувати2. замішуватися3, -шуюся, -шуєшся, замішатися, -шаюся, -шаєшся (о ком, о чём) замешиваться, замешаться; (в какое-нибудь дело разг. — ещё) впутываться, впутаться; (только соверш.—стать незаметным —ещё) затеряться [Я й собі замішалась у щільну юрбу, — хотілося розбити чим-небудь свої враження (Л. Укр.)]. заміщання замещение. заміщати, -щаю, -щасш, замістити, -міщу, -містиш 1) замещать, заместить; 2) хим. замещать, заместить. заміщатися, -щаюся, -щаєшся замещаться. заміщений замещённый. заміщення 1) замещение; 2) хим. замещение. замкнений см. замкнутий. замкненість см. замкнутість. замкнення заключение. Ср. замикати 1. замкнено нар. замкнуто. замкнути см. замикати. замкнутий, замкнений 1) прич. запертый, замкнутый; заключённый [Встала [мати], походила Коло замкнутої брами (ІПевч.); І серце., чогось бувало плаче в тій порі, немов дитина, в темряві забута, немов людина, у тюрму замкпута (Л. Укр.); Двері до купе були замкнені (Панч); Марина, замкнена в панській світлиці, збожеволіла (Ільч.)]; 2) прич. замкнутый [Від долини довгим положистим підйомом починалася нова височина, замкнута нашим переднім краєм оборони (Кач.); Чотирикутний сад — замкнений., будинками, пишався в барвах (Коб.)]. Ср. замикати 1—2; 3) (обособленный; необщительный) прил. замкнутый [Феодальний маєток в Київській Русі був замкненою господарською одиницею. Але це не виключало можливості того, що деякі вироби феодального маєтку надходили у продаж (Архл., 1953, VIII); Вона сиділа замкнена, застигла і наче байдужа до всього (Коп.)]. замкнутися см. замикатися. замкнутість, -тості, редк. замкненість, -пості замкнутость [Розвиток капіталізму виявив ще в минулому столітті тенденцію до інтер- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)