Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оде старий, і покривали Многими ризами його (Шевч.)]. оде..., кроме помещённого на букву о (одс...), надо смотреть на букву в (відс...); например: одсахнутися, одставати надо смотреть: відсахнутися, відставати. ОДСЧА '(Особлива далекосхідна червонопрапорна армія) ист. ОДВКА (Особая дальневосточная краснознамённая армия). одт... надо смотреть на букву в (відт...); например: одтавати, одтинати надо смотреть: відтавати, відтинати. одубеніти, -нію, -нієш см. одубіти 1. одубйтися (одублюся, одубишея) перен. разг. умереть; (о животных — ещё) издохнуть; дубом ^тпея прен. околеть [Бодай ти, нелюбий, 3 кладки повалився І топився — не втопився, Дубом одубився! (Руд.)]. одубілий 1) задубелый, задубевший; окоченелый, окоченевший, оледенелый, оледеневший; оцепенелый, оцепеневший [Старі, одубілі пальці, неначе граблі, не слухались і не гнулись (Н.-Лев.); Хвилю лежав я зовсім одубілий, і мені здавалося, що темні демони пустині з тихим шепотом вдоволення обступають мене (Фр.)]; 2) околелый, околевший. Ср. одубіти 1—2. одубілість, -лості окоченелость; оцепенелость [Опам'ятався, зовсім очутився од одубілості (Н.-Лев.)]. Ср. одубіти 1. одубіння оледенение; оцепенение [Голоси в дворі вивели її з одубіння (Панч)]. Ср. одубіти 1. одубіти, -бїю, -бієш и (реже) одубти, -бну, -бнеш 1) задубеть (разг.), задубенеть (разг.); (утратить подвижность и чувствительность от холода — обычно) окоченеть, оледенеть; (стать неподвижным), оцепенеть [Зійшли на сушу, витягли човна і тільки тепер відчули, як одубіли після своєї купелі (Гонч.); її права рука одубла і заклякла на коромислі (Н.-Лев.); Орина до дуба притулилася, засмутилася, отерпла, сама як дерево стала, одубіла(Горд.)]; 2) перен. разг умереть, прен. околеть; (о животных — ещё) издохнуть [Спився і звівся нінащо, та колись під типом п'яний і одубів (Квітка); Купив двох кабанців, — доглядав, годував їх — такі ситі були. Та що? Зрання пе схотіли їсти, а ввечері одубіли (Коцюб.)]. одуд орн. удод, пустошка [Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені і проказав: «Я тут! Я тут!» (Коп.)]. одудиця разг. самка удода. одудкуватий обл. трубчатый [На городі очерет та й одудкуватий (Н. п. — Сл. Гр.)]. одудові, -вих сущ. орн. удодовые. одужалий выздоровевший. одужання выздоровление; поправление, поправка [Бадьорі, впевнені у своєму одужанні хворі часто дивовижно легко переносять найтяжчі оперативні втручання (Фізіол. ж., 1956, II, 3); Породіллям пани давали тільки три дні вольного часу на одужання (Н.-Лев.)]. Ср. одужувати. одужати см. одужувати. 101 оду І одужування выздоравливание. одужувати, -жую, -жуєш, одужати, -жаю, -жаєш выздоравливать, выздороветь; (восстанавливать своё здоровье, силы — ещё) поправляться, поправиться, оправляться, оправиться [Поволі професор починав одужувати (Баш); Омелько був блідий після хвороби, виснажений, але з кожним днем сили в хлопця прибували, він одужував (Донч.)\ Минув майже рік, доки Ганна одужала (Собко); Рідний мій край вкупі зі мною одужав від злигоднів (Л. Укр.)]. одужуючий выздоравливающий. одул одул. См. ещё юкагир. одули, -лів одулы. См. ещё юкагйри. одулка одулка. См. ещё юкагйрка. одульський одульский. См. ещё юкагирський. одумуватися, -муюся, -муєшся, одуматися, -маюся, -маєшся одумываться, одуматься [Одумався гуляка, вийшов з хати, Туди- сюди — було, та загуло... (Гл.)]. ОДУР? -РУ °дурь (разг.); (от усталости разг. — обычно) одурение [Зачароване коло кружить, кружить без упину, аж одур бере, дивлячись (Л. Укр.); На темних лапатолистих фігах завзято, ..до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб.)]. одурений обманутый; одураченный [Іде бідний сіверянин з торгу; там продавав шкури, одурений, ограблений вертає додому (Л. Укр.)]. Ср. одурювати. одурення обман; одурачение [До числа демо-, кратичних прийомів одурення робітників і підкорення їх буржуазній ідеології належать прийоми ліквідаторсько-народниць- ко-кадетські (Ленін)]. Ср. одурювати. одурити см. одурювати. одуритися см. одурюватися. одурілий 1) одурелый; ошалелый, ошалевший, обалделый, обалдевший; оглупевший [Він зупинився мов одурілий. Куди вона могла піти? (Фр.); Дві одурілі від ляку баби були небезпечними сторожами (Мирн.)]; 2) обезумевший [Жандарм: ..Я цілими днями бігав мов одурілий по полю і кляв тебе, просив на тебе у бога найтяжчої кари, найстрашнішого лиха (Фр.)]. Ср. одуріти 1 — 2. одуріло нар. разг. ошалело. одуріння одурение; обалдение. Ср. одуріти 1. одуріти, -рію, -рієш разг. 1) одуреть; (потерять ясность сознания) ошалеть, обалдеть; (отупеть) оглупеть [Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати. Солоха одуріла й пе зна, що робити, що й казати... (Мирн.)]; 2) (утратить рассудок) обезуметь [Сидить вона, не йде в село, Не пита й не плаче, Одуріла!., і цеглину Муштрує, то лає, То годує, як дитину, Й сином називає (Шевч.)] одурливий одурманивающий, дурманящий. одурманити см. одурманювати. одурманитися см. одурманюватися. одурманювання одурманивание [В драматичних творах 1898— 1905 рр. Леся Українка виступає проти морального одурманювання народних мас християнськими теоріями всепрощення, «любо&і до ворогів» (Іст І укр. літ.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)