Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
озо 109 ока озолотити см. озолочувати. озолотитися см. озолочуватися. озолочений озолочённый [Немов на легкім човні пускався [Герман] на тихе, ..вечірнім блиском озолочене море (Фр.)]. озолочувати, -чую, -чуєш, озолотити, -лочу, -лотиш 1) (делать золотистым) озолачи- вать (обл.), озолотить [Ще дужче мов побіліли дідова голова й борода, сонце, прокравшись крізь віття, озолотило їх, тоді як лице стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою... (Мирн.)]; 2) перен. разг. озолачивать (обл.), озолотить; обогащать, обогатить [Панса: Нехай поможуть визволити вас, — я їх озолочу (Л. Укр.); Та тепер що хоч мені давай, — озолоти мене, тоне хочу у місто... (Коцюб.)]. озолочуватися, -чуюся, -чуєшся, озолотитися, -лочуся, -лотишся обогащаться, обогатиться; богатеть, разбогатеть [Стільки вже встигли [дівчата] до своїх сімнадцяти весен переробити, що, здається, озолотитись могли б! (Гонч.)]. озон, -ну хим. озон [Свіже, насичене озоном повітря було приємним (Шиян)]. озонатор, -ра спец, озонатор [Прилади, які служать для цієї мети [добування озону], мають назву озонаторів (Заг. хім.)]. озонізація спец. озонизация. озонований спец. озопйрованный [Дух свіжого чаю мішався з озонованим повітрям (Коцюб.)]. озонування спец. озонирование. озонувати, -ную, -нуєш спец. озонировать [Густа зелень рослипності.. озонувала повітря й постійно освіжала його (Смол.)]. озонуватися, -нується спец. озонироваться. озорений, (реже) озоряний поэз. озарённый [Видніються вже віддаля Увінчані ясною зіркою, Озорені вежі Кремля (Бажан)\ Вузькою смугою невода виплітається за веслом озоряна вода, зітхають береги (Ст.)] озорювати, -рюю, -рюєш, озорити, -рю, -рйш поэз. редк. озарять, озарить [І пі- дійма дев'ятим валом їх тепла ніч в височину, І світ промінням небувалим Глибінь озорює темну (Рил.); Комунізм життя і долю Простим людям озорив (Криж.)]. озоряний см. озорений. озувати, -ваю, -ваєш, озути (озую, озуєш) разг. обувать, обуть; (при названии обуви в вин. п. без предлога — ещё) надевать, надеть [I не легка веселість грала в Панасовім серці, а давня мужича зненависть, що знайшла своє слово. Озуть пана у постоли! (Коцюб.); Вони сиділи й озували на босі ноги делікатні чббітки (Янов.)]. См. ещё взувати. озуватися, -ваюся, -васшся, озутися (озуюся, озуєшся) 1) обуваться, обуться [Задумався, загадався Чіпка... Зробився — аж страшний.. Уночі схопиться, — одягається, озувається... (Мирн.)]; 2) страд, з. (несоверш.) обуваться; надеваться; ср. озувати. См. ещё взуватися. озути см. озувати. озутий обутый; надетый [Він не помітив, як самі ноги, озуті в здорові зашкарублі чоботи, винесли його на вулицю (Коцюб.); Шкрябаючи озутими на босу ногу чобітьми, побіг до казарми (Панч)]. Ср. озувати. озутися см. озуватися. оїдіум, -щс.-х. ойдиум, пепелица [У районах, де виноградники уражені оїдіумом, кущі обпилюють меленою сіркою (Колг. вироби, енцикл.)]. ой межд. ой; ах, разг. ахти; (для выражения укора, страха, испуга — ещё) у; (при торжественном обращении) поэз. уст. гой; (для выражения горя, для возражения и т. п.) о [Ой, наступала орда-навала Од Буга по Сож (Мас); Ой, Хомо, Хомо, схаменись! (Гл.); Мотря.. кричала- репетувала: — Ой, лишенько, пропала ж я тепер... погине моя бідна головонька... (Мирн.); Р у ф і н: Я вмру скоріш від тебе. Пан- с а: Ой, не кажи сього! Се ніж для мене! (Л. Укр.); В Стамбулі цього вже пе побачиш, ой, ні... (Коцюб.)]. ойкання аханье [Крик поволі переходив у голосне ойкання (Кач.)]. ойкати, -каю, -каєш, ойкнути, -ну, -неш ахать, ахнуть [Баба поклала па скрині торбину, сіла під грубку й почала грітися, кректячи, ойкаючи й постогнуючи (Коцюб.); Улянка дістала з купки книжок свій зошит, розгорнула його і ойкнула. Кілька сторінок було заллято чорнилом (Донч.)]. ой-ой-ой межд. ой-ой-ой [— Ой-ой-ой! (тут баба довго жалібно закричала) (Коцюб.)]. ойрот ойрот. ойроти, -тів ойроты. Ойротія Ойротия. ойротка ойротка. Ойротська автономна область ист. Ойротская автономная область. ойротський ойротский. Ойрот-Тура ист. Ойрот-Тура. Ока Ока. оказати см. оказувати. вказатися см. вказуватися. оказіоналізм, -му филос. окказионализм. оказія 1) оказия [Тільки Настя не дуже мала ласку до Данила Самійловича — уклониться та й шукає оказії, щоб від нього утекти (перекл. з Вовчка); На хуторах тим часом навкруги цієї оказії виростали легенди, як гриби після дощу (Вас.)]; 2) уст. оказия [Христя, крім загального обіду для оказії, зготувала ще й окремо Богунові його улюблений борщ (Кач.); Тільки поштові оказії через день спинялися біля корчми (Риб.)]. оказувати, -зую, -зуєш, оказати (окажу, окажеш) обл. оказывать, оказать [Він їв небагато і мало звертав уваги на кулінарні заходи господипі, але зате молодій господині, своїй сусідці, увагу немалу оказував* (Л. Укр.)]. вказуватися, -зуюся, -зуєшся, оказатися (окажуся, окажешся) обл. 1) оказываться, оказаться [Оказалося, що оба ми любили ліс, любили зелені луги (Фр.)]; 2) (появляться) показываться, показаться; 3) (отвечать на зов) отзываться, отозваться [Я до нього: —Хто там? Окажись — хто? — Не обзивається (Мире. у. — Сл. Гр )]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)