Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
окл 112 око оклигали, стали жвавіші, ба й посмішка з'явилася на їхніх добрих обличчях (Янов.); І ле квапсь, не рятуй, — Ні, вже не оклигну! Таки вмру (Г.-Арт.)]. оклик, -ку 1) оклик; (резкий) окрик; (призывный голос) зов, рит. клич [Оклик, що залунав із другого краю вулиці, вивів його з тої рівноваги (Фр.)\ То тут, то там з примарної гущавини дерев вихоплювалися строгі оклики: — Стій! Пароль? (Грим.); — Федоре! Федоре! — упівголоса окликнула Уляна. Оклик її глухо замер у садку (Мирн.); Або смерть, або побіда! — Се наш оклик бойовий! (Фр.)І'» 2) (с выражением сильного чувства, волнения) возглас, восклицание; знак ^ку ерам. восклицательный знак; 3) церк. оглашение. Окликаний см. окликнутий. окликання церк. оглашение. оклик \ти, -каю, -каеш, окликнути, -ну, -неш 1) октикать, окликнуть, окрикивать, окрикнуть [І тільки що прийшли к воротам І в двір пустилися чвалать, Як баба бридка, криворота: «Хто йде?» — ї* стала окликать (Котл.)\ Павло окликнув рибалку. — Ей, козаче, давай до берега (Збан.)]; 2) церк. оглашать, огласить. окликатися, -каюся, -каєшся, окликнутися, -нуся, -нешся 1) разг. откликаться, откликнуться, отзываться, отозваться; (только несоверш. —о взаимном действии—еще) окликаться! Аж чуемо, пані окликається (Барв.); Не розходилась та пісня по світу, не окликалася луною в лузі, як соловейкова; а, як важкий камінь, налягала на душу (Мирн.); Сей більше мав других одваги, Сміленький був і балагур; Що наперед сей схаменувся І до Нептуна окликнувся (Котл.); Він як подасть голос з долини — далеко в горах окликнеться (Чорн.)]; 2) страд, з. (несоверш.) окликаться; оглашаться; ср. окликати 1—2. оклякнути см. окликати. окликнутий, окликаний 1) окликнутый, окрикнутый [Окликаний гетьманом, Богун підвівся (Кач.)]; 2) церк. оглашённый. окликнутися см. окликатися. окличний восклицательный. оклунок, -нка сл. клунок. оклюдувати, -дую, -дуєш хим. окклюдировать. оклюдуватися, -дується страд, з. хим. окклюдироваться. оклюзія хим., анат. окклюзия. оклякати, -каю, -каєш, оклякнути, -ну, -неш 1) окоченевать, окоченеть, закоченеть (со- верш.)\ окостеневать,. окостенеть, закостенеть (соверш.); (становиться неподвижным от страха, изумления и т. п.) цепенеть, оцепенеть [Ноги враз оклякали (Скляр.); Захлинаючись від болю, ..силкувався запалити сірник, але раптом окляк і більше не ворухнувся (Риб.)]; 2) (перен.: становиться косным, терять способность к дальнейшему развитию) окостеневать, окостенеть; 3) обл. становиться на колени, стать на колени [Мася взяла польську книжку, оклякнула і почала вичитувати польські молитви (Свидн.)]. окляклий окоченелый, закоченелый; окостенелый, закостенелый; оцепенелый [Христя увійшла в хату обмерзла, оклякла (Мирн.)]. Ср. оклякати 1. оклякнути см. оклякати. око1 глаз, уст. око; мн. ч. очі (род. очей) глаза, уст. очи [Він був гарний на лиці, ставний такий і дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком, через плече (Вовч.); Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі, дівочі? (Шевч.); З густої темряви до станції швидко наближалося біле око паровоза (Ткач); Ширяють над минулим темним Нові пісні, нові часи... Під оком Партії недремним Щаслива, земле, ти сси! (Рил.); Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш (Ном.); Рад би очима їсти, та в пельку не лізе (Ном.); Розпечені злитки металу на очах змінюють свою форму (Літ. газ., 1952, VIII)]; очі д о в б- т й ким, чим разг. колоть глаза кем. чем, укорять за что [Тітка, було, усе мені очі паничем довбе (О., 1862, VII — Сл. Гр.)]; бачити на власні очі см. бачити 1; видивити [усі] очі см. видивити; відкрити очі к о- м у (указать правду) открыть глаза кому [І ось її нема, вона вмерла, і її смерть одкрила мені очі: я дізнався, що все життя наше спільне вона таїла в собі таємницю (Коцюб.)]; візьми очі в р у к и разг. шутл. возьмй глаза в руки, гляди в оба [— Дивися, синку, — казав старий піскар умираючи: — коли хочеш у житті розкошувати, то візьми очі в руки (перекл. з Салтикова-Щедріна)]; в о- р б н я ч є око см. воронячий; в оці бути разг. быть на глазах (на виду); впасти в око см. упадати1 1; в самісіньке око (метко, впопад) разг. точь- в-точь; (об удачном выражении — ещё) не в бровь, а в глаз (погов.); втуплювати, втупити очі в щ о см. втуплювати; геть з-перед очей! см. геть 1; говорити, сказати (називати, назвати) в очі (у вічі) говорить, сказать (называть, назвать) в глаза (в лицо) [Кривенцов подивився на Шаборенко. —Поважаю тебе, Марфо, за те, що правду в вічі говориш (Шиян); Я прилюдно і в очі назвав учинки тих добродіїв некультурністю, чим викликав на себе великий гнів (Коцюб.)]; грати очима см. грати2; замилювати очі см. замилювати; з п'я п и х очей (в пьяном виде) разг. с пьяных глаз [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п'яних очей, не креснув зачепа... (Мирн.)]; іди з-перед очей! см. іти; і н а очі (у вічі) не бачив см. бачити 1; куди очі світять (дивляться) разг. куда глаза глядят; лихе око разг. дурной (чёрный) глаз; лізти в очі (у вічі) см. лізти; лупати очима см. лупати; на млі ока обл. в мгновение ока [Та я тобі те коритце Скреплю на млі ока (Фр.)ії на наших очах на н&ших глазах; н а |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)