Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
око 115 окр окопувати см. обкопувати. окопуватися см. обкопуватися. окопчик уменыи. окопчик [Дівчина принишкла у заздалегідь приготованому нею окопчику, стиснувши ручку кулемета (Скляр.)]. окоренйтися, -нюся, -нйшся прям., перен. разг. укорениться; (прям.—ещё) укрепиться [в почве] (прорастая) [О, вже сів, окоренився! А не пора додому? (Констан- пСиногр. у. — Сл. Гр.)\. окоренковий комлевый. окоренкуватий коренастый [Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (Панч)]. окорёнок, -нка комель [Та Чубенко стояв і стояв, не кажучи й слова, не роблячи й руху, сосни в його очах поверталися догори окоренками (Янов.)\ Яків був схожий на дубовий окоренок (Десн.)]. окорінення с.-х. окоренение [Всі вони [підщепи] легко розмножуються окоріненням черенків (Колг. село, 1956, III)]. окорок редк. окорок. См. ещё окіст. окороковий, бкорочний редк. окороковый, окорочный. См. ещё окісний. окоруховйй: <^ вйй п е р в анат. глазодвигательный нерв. окостенілий окостенелый, окостеневший [Захар перший рубонув окостенілу деревину, липа загула, тріснула (Горд.)]. окостенілість, -лості окостенелость. окостеніння окостенение. окостеніти, -нію, -нієш окостенеть. окостуватий разг. 1) костистый; (с широкой костью) ширококостный [Цей віл худий, але окостуватий (Сл. Гр.)]; 2) твёрдый, как кость [Окостувате дерево — сокира відскакує (Сл. Гр.)]. окотитися, (окотиться) окотиться; (об овце^— ещё) оягниться [Вони, очевидно, у вівчарні розбудили вівцю, що недавно окотилася (Ст.)]. окошйтися *, -шуся, -шйшся разг. остановиться, стать лагерем; (остаться на постоянное жительство) поселиться [Та й ми, каже, йшли [степом] та тут окошилися; зоставайтесь і ви тут з нами, будемо жити (К. С, 1882, XII — Сл. Гр.)]. окошйтися а, -шиться (на кому) разг. отразиться (на ком); пасть (на кого) [ Аж глядь-— Чого Нечипору й не снилось —На нім все лихо окошилось (Боров.); Хто зробив, а на йому окошилось (приказка)]. окравка см. окрайка. окрадати, -даю, -даєш, окрасти, -раду, -ра- деш поэз. редк. обкрадывать, обокрасть [А літа стрілою Пролітають, забирають Все добре з собою. Окрадають добрі думи (Шевч.); Не так тії вороги, Як добрії люди — І окрадуть жалкуючи, Плачучи осудять (Шевч.)]. окрадений поэз. редк. обокраденный [А спала [воля] на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! (Шевч.)]. окраєць, -райця горбушка; (побольше разг.— ещё) краюха; (перен.: малая часть чего- нибудь, кусочек— обычно) краешек [Павлик, вхопивши окраєць хліба, грудку цукру, иепомітно чкурнув з хати (Горд.); Праз- никові паляниці., вже поїли, і в господині зістався тільки один окраєць (Н.-Лев.); Окраєць-місяць в темній синяві Так сумно кидав промені, Всміхавсь лукаво, наче синові (Мас.)]. окраїна окраина [Йдуть вони на окраїпу міста, де трамвай поверта свою путь (Сос); Незважаючи на багатющі природні ресурси, дореволюційний Казахстан належав до найвідсталіших окраїн Росії (Наука і життя, 1956, 12)]. окраїнний окраинный [Починалися окраїнні подвір'я Грінави (Гонч.)]. окрай *, -раю, окрайок, -райка сущ. уст. край [Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг Лежать у варті (Бажан); Війська Косинського.. кинули Тульського й повернули крилом на окрайки лісу (Ле); Червона заграва горіла на окрайках неба і припалювала крильця зірницям (Черемш.)]. г край 2 предл. разг. у (чего), возле (кого, чего), около (чего, кого), подле (чего, кого); при (чём); уст. край (чего) [Там же коло греблі—окрай побережжя Сохла скрізь по вербах рибальська мережа (Манж.)]. окрайка, (реже) окравка разг. 1) кайма; (край чего-нибудь) кромка [Вона мала велику пристрасть до нових хусток із окрайкою (пе- рекл. з Вовчка); Копирсав виделкою вкритий пухнастою окрайкою застиглого сала паштет (Риб.)]; 2) (полоска из ткани для завязывания по талии) пояс [Я скинув окрайку, і ми її [вівцю] спутали (Стеф.); Спідниця, хоч і підперезана окравкою, та все ж таки довга, до п 'ят (Іван.)]. окрайок см. окрай1. окрайчик уменьш. горбушка; краюшка; краешек [Тим часом її сусідка, тонша і мотор- ніша, швидко сунула Орисі окрайчик булки (Іван.); Лісовик: ..До кого ти подібна? До служебки, зарібииці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Л. Укр.)]. Ср. окраєць. окраса украшение [Черниш оглядав мовчки пишні окраси (Гонч.); Народна пісня — то ж вона Усій землі окраса, Вона як сопце вирина У творчості Тараса (Рил.)]. окрасити Ьм. окрашати. окраситися см. окрашатися. окраска окраска; (спец.—ещё) окрас. окрасти см. окрадати. окрашати, -шаю, -шаєш, окрасити, -рашу, -расйш поэз. украшать, украсить [Ти квітами серця мого дорогу собі устелила І кров'ю його ти окрасила шати свої (Л. Укр.)]. окрашатися, -шаюся, -шаєшся, окраситися, -рашуся, -расйшся поэз. украшаться, украситься. окрашений поэз. украшенный [А чим поле окрашенеичи лугами, чи берегами? (Я. п.— Сл. Гр.)]. окрвиконком, -му (окружний виконавчий комітет; виконавчий комітет окружної ради) ист. окрисполком (окружной исполнительный комитет; исполнительный комитет окружного совета) [Окрвиконком па Поділлі з 8* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)