Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
окр 116 окр 1924 році виробив був правила про роботу сільрад і райвиконкомів (Вишня)]. окремий отдельный; (независимый от других— ещё) особый, уст. особенный; (обособленный от чего-нибудь — ещё) раздельный; (изолированный книжн.— ещё) частный [Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Бажан); Що сталося з ним, що він розлучився з братом і пішов на окреме помешкання? (Фр.)\ При капіталістичному ладі землеробство стає окремою галуззю промисловості, не зв'язаною з іншими (Ленін); Почалося окреме городське життя — життя ночі... (Мирн.)]; ^»мий випадок мат. частный случай; ~-»ма думка особое мнение; ^»ма к і м- н а т а отдельная комната; ^мепрожи- вання раздельное жительство; ^-»ме явище отдельное явление, частное явление; в кожному ^мому в и п а д- к у в каждом отдельном случае, в каждом частном случае. окремість, -мості 1) частность; (обособленность) раздельность; 2) (редк.: не соединённое с другими частями целого) отдельность [Опоковидний пісковик —..тверда порода світло-сірого кольору, розбита численними тріщинами на окремості різної величини та форми (Геол. ж., 1956, XVI, 2)]. окремо нар. отдельно, в отдельности; (независимо — ещё) особо; (обособленно — ещё) раздельно; (по одному, поодиночке) порознь, разрозненно; (в стороне от других) особняком [Обидві пари розмовляють кожна окремо, але одночасно (Л. Укр.); Нічим їй ніхто не догодить.. Було, й страву собі окремо іншу варить (Коцюб.)]; т р и м а ' тися ^мо держаться особняком; ж й т и ~мо жить раздельно, жить в разделе. окреслений 1) очерченный; обрисованный [Вони розгорнули книжку і прочитали без вибору кілька поезій. Деякі рядки були окреслені олівцем (Гур.); Гори розсунулися, відкриваючи широкий, стрімкими скелями окреслений прохід (Собко); Вона до всього і до всіх ставилась з легеньким усміхом на своїх різко окреслених губах (Коп.)]; 2) определённый. Ср. окреслювати 1-2. окреслення 1) (действие) обрисбвка; 2) (пе- рен.: контур) редк. очертание. окреслити см. окреслювати. окреслитися см. окреслюватися. окреслювати, -люю, -люєш, окреслити, -лю, -лиш 1) очерчивать, очертить; (только прям, разг.— ещё) обрисовывать, обрисовать [На одному місці він зупинився, перечитав його ще раз і окреслив олівцем (Козач.); Кордони Української РСР на заході. Вони окреслюють всі землі возз'єднаного українського народу (Рад. Укр., 1948, І); Юрась Хомаха знімає з голови фетрового капелюха, в повітрі окреслює ним півколо, вклоняється (Чорн.)]; 2) (перен.: намечать) определять, определить [Дем'ян Бєдний твердо окреслив собі коло тем, свідомо обрав свою поетичну дорогу (Рил.)]. окреслюватися, -люється, окреслитися, -литься 1) обрисовываться, обрисоваться; (более чётко Ьбозначаться — ещё) вырисб- вываться, вырисоваться [Поступово очі звикали до темряви, і з неї окреслювалися силуети коней біля підвід (Гонч.); У сутінках блідого вересневого світання все виразніше окреслювались контури будівель (Гонч.); В темряві неясно окреслилися коні, дві чоловічі постаті (Ст.)]; 2) (перен.: намечаться) определяться, определиться [Поряд з темою класових взаємин у кріпацькому селі, що стала однією з основних тем творчості поета [Шевченка], окреслилась і друга провідна тема — тема героїчної боротьби українського народу проти загарбників і поневолювачів за свою волю і незалежність (Іст. укр. літ.)]; 3) страд, з. (несоверш.) очерчиваться; обрисовываться; определяться; ср. окреслювати 1—2. окривати, -ваю, -ваєш, окрити, -рию, -риєш 1) покрывать, покрыть, поэз. осенять, осе- нйгь [Густо окривала вона [ранкова прохолода] землю легким сизим туманом, осі-' дала на траву блискучою росою (Мирн.); Золота грива коня окрила (Чуб.); Темна., ніч окрила землю (Фр.)]; ^ ти к о г 6 славою' торж. покрывать, покрыть кого славой, поэз. осенять, осенить кого славой; 2)(перен.: доводить до насыщения чем-нибудь) редк. наполнять, наполнить; (о чувствах, переживаниях: овладевать кем-нибудь, чем- нибудь—ещё) охватывать, охватить [Всюди так хороше, чисто; пахощі од васильків та м'яти окривали всю хату (Мирн.); Сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови (Мирн.); На хвилинку тільки в серце Гані зазирнуло якесь недобре віщування, та й знов окрила його веселість (Н.-Лев.)]. окривджати, -джаю, -джаєш, окривдити, -джу, -диш разг. обижать, обидеть [Я їй дав усі гроші, а вона мені не дала усього хліба, за що ж вона мене окривджає? (Н.-Вол. у.— Сл. Гр.)]. окривджений редк. обиженный [Ми тут зійшлися, месники бідноти, Окривджені панами кріпаки (Мал.)]. окривдити см. окривджати. окривіти, -вїю, -вієш охрометь. окрик, -ку окрик; (призыв) зов, рит. клич [Раптом із тьми почувся окрик (Шиян); Перший крик—наш окрик бою І побіднії пісні (Фр.)]- окрикати, -каю, -каєш, окрйкнути, -ну, -неш разг. редк. окрикивать, окрйкпуть; (произносить резко) выкрикивать, выкрикнуть [ — Бач, куди вони забралися — на прохолоду! — окрикнув Книш, виходячи до їх на рундук (Мирн.)]. окрилатіти, -тію, -тієш окрылиться. окрилений окрылённый [Тебе вітають, молода Вітчизно, Твої окрилені сини (Бажан); Окрилені успіхами Червоної Армії, народні месники пускали під укіс ешелони, громили живу силу і техніку ворога (Грим.)]. окриленість, -ності окрылённость [Настрій великої окриленості обіймає війська (Гонч.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)