Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
опл 134 оно опломбовувати, -ббвую, -бовуєш, опломбувати, -бую, -бусш опломбировывать, опломбировать. опломбування опломбировка. опломбувати см. опломбовувати. оплот, -ту оплот [Експлуатоване імперіалізмом населення колоніальних і залежних країн справедливо бачить в СРСР оплот своєї боротьби за свободу і незалежність (Рад Укр., 1954, /)]. оплутаний см. обплутаний. оплутати см. обплутувати. оплутатися см. обплутуватися. оплутування см. обплутування. оплутувати см. обплутувати. оплутуватися см. обплутуватися. опльовувати, -льбвую, -льовуош, оплювати, -люю, -люєш преим. перен. оплёвывать, оплевать [Всяка людина, що займається будівництвом бога або навіть тільки допускає таке будівництво, опльовує себе якнайгірше.. (Ленін); Руська приповідка каже: не робися солодким, бо тебе злижуть; не робися кислим, бо тебе оплюють (Фр.)]. оповз см. оповзень. оповзання редк. оползание [Штучні підмурівки з каменя, такі, як і в Криму, охороняють землю від оповзання (Куч.)]. оповзати, -зає, оповзти, -зё редк. оползать, оползти [Одразу почув, що на серці стало ' спокійніше; уїдливий щем почав оповзати, як оповзає снігова брила, од весняного сонця (Ст.)]. оповзень, -зня, оповз, -зу разг. оползень [Нема ні стежки, ні стежинки— Каміння, рповзні, пісок (Дор.); Спускаючись з далеких гір синіми оповзами та—ближче — крутими зеленими обвалами, вони [ліси] згуртовано зупинялись край шляху (Гонч.)]. оповзти см. оповзати. оповивання обвивание; окутывание; покрывание. Ср. оповивати. оповивати, -ваю, -ваєш, оповити (опов'ю, опов'єш и оповию, оповиєш) обвивать, обвить; (плотно окружать — обычно) окутывать, окутать; (перен. — ещё) облекать облечь; (закрывать собой — ещё) покры вать, покрыть; (сплошь, густо — ещё) обкладывать, обложить; (перен.: охватывать со всех сторон, поглощать — ещё) обнимать, обнять, рит. объять; (слегка прикрывать тонким слоем, затуманивать — ещё) подёргивать, подёрнуть [Оповила його шию руками й почала промовляти солоденьким голоском (Н.-Лев.); Важкий дим валив 8 міста і оповивав усе на своєму < шляху (Куч.); Ліловий присмерк оповивав Слобідку, і з моря дув свіжий вітер (Донч.); Рожево-сиза мла Оповиває степ, людські голубить душі (Рил.); І тьмою німою Оповиє [туман] тобі душу (Шевч.); Насунулись снігові хмари і оповили небо (Коцюб.), Думка ця надала йому сили і оповила невимовною радістю (Риб.)]. оповиватися, -ваюся, -ваєшся, оповитися (опов'юся, опов'єшся и оповиюся, оповиєшся) обвиваться, обвиться, окутываться окутаться; облекаться, облечься; покрываться, покрыться; подёргиваться, подёрнуться [Зорі почали наче оповиватися імлою (Трубл.); Румунський порт оповивався димом, язики полум'я здіймалися в чисте передсвітанкове небо (Куч.); Чер- ниш водночас бачив і зелений світлий димок над лісами, і Шуру, яка теж наче оповивалася тим димком біля нього (Гонч.); Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оповились блакиттю близькі Синиці, Дземброня і Біла Кобила (Коцюб.)]. Ср. оповивати. оповити см. оповивати. оповитий обвитый; окутанный; облечённый; покрытый; облбженный; объятый; подёрнутый [Ставки, оповиті сутінками зоряного вечора, поволі затихали (Кач.); Кораблі, оповиті димовою завісою, на повному ходу проскочили зону артилерійського обстрілу (Куч.); Назустріч котились широкі, як море, степи, оповиті тихими вечірніми димами (Гонч.); Оповитий рожевим туманом, далекий острів немов зрушив з місця (Донч.); Мов крізь рожеву млу, струмує синя Рось, І Корсунь устає, садами оповитий (Рил.); Довго ще стояла вона замислена, строга, .. ще привабливіша в своїй оповитій сумом жіночій красі (Жур.)]. Ср. оповивати. оповитися см. оповиватися. оповідальний повествовательный. оповідання 1) (произведение) рассказ; (исторического или легендарного содержания — обычно) сказание [Широку картину життя • шахтарів розгорнуто в оповіданні Юрія Яновського «В шахті» (Літ. газ., 1950, IX)]; 2) (устное изложение) рассказ, повествование [— Ти розумієш, — вела далі своє оповідання Раїса близькій приятельці і шкільній подрузі, що несподівано заїхала до неї, — ти розумієш: це людина незвичайна (Коцюб.); Мама радо слухала те оповідання гувернантки. Вона завжди була дуже рада, як їй вихваляли нас, а не гудили (Мирн.)]. оповіданнячко уменьш. рассказик, фам. рассказец [Не менше спасибі й за заходи коло видання моїх оповіданнячок (Коцюб.)]. оповідати, -даю, -даєш и уст. оповідувати, •дую, -дуєш, оповісти, -вім, -вісй рассказывать, рассказать; (только несоверіи. книжн.—еы^)повествовать[Але вдачі Василь Васильович був веселої, любив оповідати бувальщину, в якій химерно спліталися дійсність і вигадка (Гур.); Дивну свою природу внасл іду вала вона від поетичних предків, як про се гарно сама й оповідувала (Барв.); Він чув потребу оповісти їй ціле своє життя (Коцюб.); Савчиха ж довгий час і на місто не показувалась, так їй було стидно. А що нагризлася, того ні списати, ні оповісти (Мак.)]. оповідач, -вїдача рассказчик, книжн. уст. повествователь [Оповідач невтомний, дід Наум.. Розповідав билиці й небилиці (Рил.); Дослідник показує спільне й відмінне у Квітки-Основ'яненка і у Гоголя |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)