Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
опо 135 опо у манері передачі змісту через вигаданого оповідача (Рад. літер., 1955, 18)]. оповідачка рассказчица, книжн. уст. пове- ствовагельница [Василина Юхимівна була найкраща оповідачка з усіх, яких я чув (Янов.)]. оповідка редк. рассказ, повествовапие. оповідний повествовательный, лит. сказовый [Окреме місце серед перекладної літератури належить пам'яткам оповідного характеру, які наближаються або до народних казок, або до пізніших оповідань, повістей і романів (Іст. укр. літ.)]. оповідувати см. оповідати. оповідь, -ді рассказ, повествование, лит. сказ [Згадався свіжий, ніжний ранок, Спокійні верби край села, Сувора оповідь селянок , Що серце мукою пекла (Рил.); Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови.. Та потім, захоплюючись і входячи до ритму оповіді, легко переступила через цю перешкоду (Янов.)]. оповісник 1) объявитель; 2) ист., перен. глашатай; (ист. — ещё) бирюч [Оповісник лиш мить передихав, барабанячи в якийсь гучний хрипливий прилад, і знову розпочинав усю довгу фразу волання (Ле); Посаджений за кріпаків, Знущанпя свідок і сваволі, Стояв цей пам'ятник віків [дуб], Неначе оповісник волі... (ЛІер.)]. оповісниця объявйтельница. оповісти см. оповідати. оповістити см. оповіщати. оповіститися см. оповіщатися. оповістка 1) объявление [Ще з самого ранку над верстатом висіла оповістка про загальні збори «поточного ремонту» (Панч)]; 2) (письменное уведомление) разг. извещение, книжн. оповещение; (с вызовом куда- нибудь — обычно) повестка [Наумиха стріла його з оповісткою з суду, що приніс десятник. Роман позивав Семена за позичені гроші (Коцюб.); Нарешті прийшла оповістка. Навіть додому не зайшов — 'прямо в школу. Навіщо викликали? (Куч.)]; 3) (известие) сообщение; книжн. оповещение [А тим часом прийшла оповістка про визволення селян од панщини (Н.-Лев.)\ Черговий по станції продзвонив традиційну оповістку про наближення поїзда (Трубл.)]; 4) (словесное изложение каких-нибудь событий) редк. рассказ; (повествование о былом, легенда — ещё) предание [Січові оповістки про запорізьку вдачу, про запорізьку волю западали в гаряче серце онукове... (Мирн.)]. оповісточка уменъш., ласк. разг. весточка [Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? (О., 1862, VIII — Сл. Гр.)]. Ср. оповістка 3. оповість, -ті 1) разг. повествовапие, рассказ [Тяжко ставало йому, коли слухав їх оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погапь їх життя (Фр.)]; 2) обл. известие [Жадної оповісті нема (Чер ниг. у. — Сл. Гр*)]. оповіщання (действие) 1) оповещение, изве щёние, уведомление; объявление; оглашение; 2) сообщение; уведомление. Ср. оповіщати 1—2. оповіщати, -щаю, -щасш, оповістити, -віщу, -вістйш книжн. 1) оповещать, оповестить, извещать, известить, уведомлять, уведомить; (доводить до всеобщего сведения) объявлять, объявить; (читая вслух — ещё) оглашать, огласить [Щодня протягом останніх 20 днів перед виборами Дільнична виборча комісія опубліковує або широко оповіщає виборців будь-яким іншим способом про день виборів і місце виборів (Полож. про вибори); Настала осінь. Пан оповістив, щоб весілля справляли на селі заразом в одну неділю (Н.-Лев.); Герольд — слуга або лицар, що оповіщав волю королівську та вироки урядові (Л. Укр.)]; 2) (кого) (рассказывать о чём-нибудь) сообщать, сообщить (ком\), книжн. уведомлять, уведомить (кого) [Тихович.. оповіщав примаря про знайдену філоксеру (Коцюб.); За його [Івана] пам'яті вже двічі коло їх хати трембітала трембіта, оповіщаючи горам і долам про смерть (Коцюб.); Уклінно прошу оповістити мене, що я Вам вппен, і прислати мені кінець книжки (Коцюб.)]; 3) (только соверш.) разг. рассказать, поведать [ — Еге, пустив! Еге, сам! — озвавсь Антосьо,— добре пустив! —- І оповістив все, як діялось (Свидн.); Розважаючи ж другого, не можна, щоб і своєї туги не оповістити (Вовч.)]. оповіщатися, -щагося, -щаєшся, оповіститися, -віщуся, -вістйшся 1) объявлять о себе, объявить о себе; (официально знакомиться) представляться, представиться, отрекомендовываться, отрекомендоваться [Бе- педьо.. пішов шукати будівничого, щоб йому оповіститися, що прийшов на роботу (Фр-)]\ 2) (извещать) обл. сообщать, сообщить; заявлять, заявить [Пішов до попа оповіщатися, що думка сина женити (Чер- ниг. г.— Сл. Гр.)]; 3) (признавать или объявлять себя кем-нибудь) обл. объявляться, объявиться [Оповіщуся старостою, старшиною та и до мирового (Н.-Вол. у.—Сл. Гр.)]; 4) страд, з. (несоверш.) оповещаться, извещаться, уведомляться; объявляться; оглашаться; ср.оповіщати 1. І оповіщений оповещённый, извещённый, уведомленный; объявленный; оглашённый [Гурток молодежі, в який входив хор співаків і кілька добрих ораторів, переїздив по заздалегідь оповіщеному в часописах маршруту якусь частину Галичини або Буковини (Самійл.)]. Ср. оповіщати 1. оповіщення 1) оповещение, извещение, уведомление; объявление; оглашение [Неминучий виступ робітників на вулицю, хоч би для оповіщення не поінформованих ще про страйк товаришів, перетворюється в політичну демонстрацію з революційними піснями і промовами (Ленін)]; 2) сообщение; уведомление [Ви дістали моє опо- віщення? (Коцюб.)]. Ср. оповіщати 1—2. опоганення осквернение. опоганити см. опоганювати. І опоганитися см. опоганюватися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)