Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оно 137 оно вірків; краще в ополонку, як до них! (Л. Укр.)]. ополбночка уменъш. от ополонка [Заграй мені, дуднику, на той глас: Вирубала опо- лоночку для вас {Чуб.)]. ополоскати, ополоснути , см. обполіскувати. ополоти (ополю, ополеш) см. обполювати, обполоти, ополудні нар. в полдень [Жарко ополудні, сонечко згори так і обливає тебе теплом [Греб.)]. ополуночі нар. редк. в полночь [Вони вже сплять ополуночі, І Прометея скорбні очі їм в сні ввижаються не раз (Мал.)]. ополчати, -чаю, -чаєш, ополчити, -чу, -чйш прям уст., пере/і ополчать, ополчить, ополчатися, -чаюся, -чаєшся, опслчйтися, -чуся, -чйшея ополчаться, ополчиться [Вам, палії війни, не видно ще й сьогодні, Що правди нашої нікому не здолать? Збагніть: самі собі копаєте безодню Ви, ополчаючись на трудівницьку рать! (Рил.)\ Ми всім народом ополчились, Дніпро і Волга розгнівились — І морем бурпим покотились До збаламученої Шпре! (Рил.); Ліквідатори та їх пособники всіх мастей ополчились проти Леніна, посилили свої нападки на партію (Біогр. Леніна)]. Ср. ополчати, ополченець, -нця ополченец; (ист. — ещё) ратник ополчения [Народпі ополченці проходили, підкреслено карбуючи крок (Донн.)]. ополчення ополчение [Повз нас, стежками, один за одним ідуть загони народного ополчення і військові частини (Сміл.)]. ополченський ополченский [Ч асник: Штабу нашому ополченському стало відомо по телефону, що німець з цього містечка., суне у наш бік (Корн.)]. ополчити см. ополчати, ополчитися см. ополчатпся. ополювати, -люю, -люєш см. обполювати, ополячений ополяченный [Обидва хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву «ополяченого царевича Димитрія» (Ле)]. ополячения ополячение. ополячити см. ополячувати, ополячитися см. ополячуватися, ополячування ополячивание, ополячение [Польські пани з допомогою Ватікану насаджували на Україні католицизм, запроваджували церковну унію, проводили політику насильного ополячування українців, глумилися з української мови і культури, намагаючись духовно поневолити український парод і розірвати його зв'язки з російським народом (Іст. укр. літ.)]. ополячувати, -чую, -чуєш, ополячити, -чу, ^чиш ополячивать, ополячить [В другій половині XVI ст. католицький орден єзуїтів, поширюючи свою діяльність на Україні, насаджував католицьку літературу, заснував тут ряд шкіл, в які вербував дітей дворян і заможних міщан, ополячував їх і робив з них зрадників батьківщини (Іст. укр, літ.)]. См. ещё сполячувати, ополячуватися, -чуюся, -чуєшся, ополячитися, -чуся, -чишся ополячиваться, ополячиться [Ягайло допоміг польським панам остаточно оволодіти в 1387 р. Галицькою землею.. Значна частина галицької шляхти згодом окатоличилась і ополячилась (Іст. Укр. РСР)]. См. ещё сполячуватися, опбна разг. завеса [Музики сіли за опонами коло печі (Н.-Лев.); Нуда вастелювала все перед її очима сірою, непринадною опо- ною (Фр.)]. опонент оппонент [Протягом останніх місяців я провів низку досліджень, перевірив усі, до найдрібніших, заперечення моїх опонентів (Шовк.); Він кричить, він розсікає руками повітря, силкуючись щось довести своєму опонентові (Шиян)]. опонентка оппонентка [Як завжди, він звертався до своєї постійної опонентки Одарки Степапівни (Жур.)]. опонувати, -ную, -нусш оппонировать [В чім я коли опоную? Я є лише німим послуха- чем свого таланту (Коб.)]. опопанакс, -су бот. (Орорапах) и пр. опопанакс. опора опора; (защита — ещё) оплбт [До 1955- року сільські електролінії будувались майже виключно на дерев'яних опорах (Наука і життя, 1956, 6); Коли їй розповіли, чого прийшли, вопа мовчки встала і простягла у пітьму тремтячі, шукаючі опори руки (Коцюб.); Передова російська література завжди була вірною опорою в боротьбі передових українських письменників за бойове, правдиве художнє слово (Іст. укр. літ.)]. опорічки, -чок см. порічки, опорний опорный [У навісних культиваторів, які не мають опорних коліс, такі бруски підкладають під колеса тракюра (Колг. вироби, енцикл.)]; ^ний пункт опорный пункт [Тут Руднєв дав наказ ліквідувати опорні пункти пімців (Шер.); Комітети бідноти стали опорними пунктами пролетарської диктатури на селі і відіграли велику роль у боротьбі з куркульством. (Біогр. Леніна)]. опорок, -ку обл. порок [Баба Яковиха й каже: — Нічого, правдонько, убожество — пе опорок (Тесл.)]. опорока обл. дурные отзывы, опорочение, осуждение [По селі загомоніли: пішла по селі опорока на Грицая за його лукавий вчинок (Н.-Лев.)]. опорос, -су с.-х. опорос [Використання свь жозібраних качанів дає змогу завершити відгодівлю молодняка зимніх опоросів де- м'ясних кондицій (Колг. Укр., 1956, 7)]. опороситися, -роситься опороситься [Дівчина: Тітко Палажко, тітко Палажко. Та тітко Палажко! Опоросилася наша льоха «Примадонна» (Корн.)]. опороти (опорю, опореш) обл. 1) распорбть [Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину (Сл. Гр.)]; 2) (сильно ударить) ' огреть. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)