Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
•опу 144 оп'я багато в моїй хаті [три літа] Лиха наробили. Опустошили убоге Моє серце тихе (Шевч.)]. См. ещё спустошувати, опустошения опустошение. опустошити см. опустошати. опутаний опутанный [ — Як ти казала, Наталко? — Я казала: ліпша смерть, як життя, опутане неміччю і брудом (Коб.)]. опутати см. опутувати, опутування опутывание; обволакивание. Ср. опутувати, опутувати, -тую, -туєш, опутати, -таю, -таєш опутывать, опутать; (облегать со всех сторон) обволакивать, обволочь [Цар опутував народ тенетами... (Тич.); Палагні на мить здалося, що вона гола, що тонке павутиння опутало все тіло її (Коцюб.)]. •опух, -ху мед. опухоль [Подивилась пані на ручку, і вже червоне та опух пішов за долоню, мало не до ліктика (Барв.)]. опухання опухание. опухати, -хаю, -хаєш, опухнути и опухти, -хну, -хнеш опухать, опухнуть [Енея заболіли ноги, Не чув ні рук, ні голови; Напали з хмелю перелоги, Опухли очі, як в сови (Котл.); — Сподівайся, поки опухнеш з голоду й холоду, — увернув Лушпя (Мирн.)]. опухлий опухший, опухлый [Мимоволі озирнув він свою компанію, опухлі від п'япства лиця, злі замутнені очі (Вас); Над опухлою бровою хлопця червонів широкий шрам (Гал.)]. опухлість, -лості опухлость. опухнути см. опухати. Опуховий мед. опухолевый [Опух не є суто місцевим, ізольованим процесом: це — лише основний зовнішній прояв загального захворювання організму — опухової хвороби (Курс патології)]. опухтп см. опухати. опушений 1) опушённый [Памороззю були опушені люди, коні, сани (Панч)]; 2) опушённый. Ср. опушувати 1 — 2; 3) бот. опушённый [Дослідженнями встановлено, що всі види пшениці схрещуються з такими видами пирію: сизим, довгастим, опушеним, морським (Колг. вироби, енцикл.)]. опушеність, -ності бот. опушённость [Однією з причин більшого пошкодження цих [вузьколистого, мінливого] видів люпинів є, очевидно, ступінь опушеності листя (Колг. Укр., 1956, 12)]. опушення 1) бот. опушённость [При дальшому розвиткучнової [прищепленої] рослини з'явились ознаки яблуні і груші: за формою листка і опушенням вона стала повертатися до культурної яблуні (Оси. даре)]; 2) порти, опушка. опушити см. опушувати, опушитися см. опушуватися, опушка (меховая обшивка) опушка [ У лисички гарна шкурка па опушку й на комірець (Рудч.)]. опушування порти, опушка. опушувати, -шую, -шуєш, опушити, -шу, -шйш 1) опушать, опушить [Густий іней опушував дерева (Србко)]; 2) (обшивать мехом) порти, опушать, опушить. опушуватися, -шується, опушитися, -шиться 1) опушаться, опушиться; 2) страд, з. (несоверш.) опушаться; опушаться; ер. опушувати 1 — 2. опущений опущенный; потупленный; склонённый; уроненный [Я дивлюсь з-під опущених вій, як цвіте за вікном далина (Сос); Команда панцерника стояла з низько опущеними головами (Паич); Жахливе світло воскової свічечки ледве осявало Йонову фігуру, його опущені додолу руки (Коцюб.)]; як у воду ~ний (~на) как в воду опущенный (опущенная) [Перун: ..Пане начальнику, чого ж ви стали, як у воду опущений? (Фр.)]. Ср. опускати 1. опущеність, -ності 1) заброшенность; (в быту) неряшество, неопрятность [Звідти [з дзеркальця] дививсь на неї бридкий вид, її образ, який., лишився там під блискучим скляним поверхом, щоб вічно нагадувати їй про її недолю, опущеність, самотність... (Коцюб.)]; 2) (состояние опущенного и опустившегося) опущенность. опущення 1) опущение; ^ня печінки мед. опущение печени; 2) обл. заброшенность; запустение; (в быту) неряшество, неопрятность {Ніколи не відчула вона сили самітності й опущення так дуже, як тоді,— ніколи (Коб.); До такої ступені опущення й пониження, про яке розказували ріпники, в місті ніякий ремісник не доходив (Фр.)]. оп'янити см. оп'яняти. оп'янитися см. оп'янятися. оп'янілий прям., п'рен. опьяневший, опьянё» лый [Я був оп'янілий, але не п'яний (Коб)]. оп'яніння прям., переч, опьянение, опьянён- ность, опьянёлость [Він пережив бурхливе оп'яніння від ефіру і впав у глупу, безмежну темінь забуття, запаморочення, небуття... (Смол.)]. оп'яніти, -нГю, -нїєш прям., перень опьянеть [З радості стара як оп'яніла (Мирн.)]. оп'яняти, -няю, -няєш, оп'янити, -ню, -нйш прям.у первп. опьянять, опьянить; (только несоверш.: действовать на кого-нибудь наркотически—ещё) одурять [І дотик твій із терня рожі родить, ..І будить, молодить і оп'яняє (Фр.); Запах жита, що вже починало цвісти, зразу оп'янив її (Воскр.)]. оп'янятися, -няіося, -няєшся, оп'янитися, -нібся, -нйшея редк. напиваться [пьяным], напиться [пьяным], редк. опьяпя- ться, опьяпйться [Оце оп'янивсь уже (О., 1862, VI — Сл. Гр.)]. оп'яняючий опьяняющий; одуряющий [З зільника подала я тобі перед прощанням якусь білу цвіточку з-помежи широкого буйного листя, що пахла оп'яняючим запахом (Коб.)]. Ср. оп'яняти. оп'ять нар. обл. опять, снова [Чи вийду я до річеньки — Оп'ять зажурюся... Все дивлюся в степ широкий Та й не надивлюся (Гл.); А ми з Данилом Соломи в сіни наносили, А клуню просто запалили... Не |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)