Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ОСБ 155 осе освоює випуск нових і нових зразків машин (Рад. Укр., 1148, ///); Тільки з розвитком колгоспів селяни змогли використати найновішу техніку, освоїти великі площі земель, які раніше не використовувалися (Колг. вироби. енцикл.)]; 2) (вызывая в ком-нибудь чувство привязанности, подчинять своей воле) обл. приручать, приручить [Від того часу Борис почав вільними хвилями ходити до Міхонського. Той зразу мусив освоювати його, добротою і ласкою з'єднати собі його повне довір'я (Фр.)\ Вуйни досягали його руками й гладили, як біле курятко, аби зі собою освоїти (Чер(мш )]. освоюватися, -воююся, -воюєшся, освоїтися, -воюся, -воїшся 1) осваиваться, освоиться [Ворог почав тікати. Це помітили основні наші сили, які., вже освоювалися на новому рубежі (Куч.); Так освоївся з Римом, та й взагалі з Італією, що чую себе зовсім вільно, розмовляю, розпитую і не блуджу (Коцюб.)]; 2) страд, з. (несоверш.) осваиваться [Традиції оперативної поетичної роботи Маяковського, який умів активно втручатися своїм віршем у гущу щоденних справ і подій, у ці роки [кінець 20-х — початок 30-х] з особливою наполегливістю освоюються українськими поетами (Іст. укр. літ.)]. освятитель, -теля уст. освятитель. освятити см. освячувати. освятитися см. освячуватися. освячений церк., перен. освящённый [Уже знали, що від сьогодні земля не панська, а людська, що народ одбирає її назад, у свою власність. Ниву, освячену працею рук дідів та унуків (Коцюб.)]. освячення церк. освящение [Трся подала йому квітку жоржину, коли парубки та дівчата після освячення квітів жирували (Смол.)]. освячування церк. освящение. освячувати, -чую, -чуєш и освящати, -щаю, -вдаєш, освятити, -вячу, -вятиш церк., перен. освящать, освятить [Діждавши неділі, голова закликав батюшку, од служив молебень, освятив воду (Мири.); Тепер її вже не чути було, ген-ген відпливла за бакени, а дивні слова її ще живуть у ньому в усій своїй свіжості і ніби освячують душу (Гонч.)]. освячуватися, -чуюся, -чуєшся и освящатися, -щаюся, -щаєшся, освятитися, -вячуся, -вятишся церк., перен. освящаться, освятиться; О без нашого Гриця вода не ^тйться погов. наш пострел везде поспел; без неї (нього) вода не ~тйться разг. без неё (него) не обойдётся [А Солов'їха і свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (Н.-Лев.)]. освящати см. освячувати. освящатися см. освячуватися. осе см. оце. осёдок, -дк> обл усадьба [По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки (Коцюб.)]. осеїн, -ну анат., хим. оссеин. І осей см. оцей. осёл (род. осла) осёл [Послухайте, кому і де сідать: Ведмедику — під липою старою, А Цапу треба під вербу, Ослові — на горбу, Я примощусь під бузиною (Гл.); Він говорив щось невиразне: так... ні... бачите... Тоді вона міряла його злими очима. —- Осел! Ви нічого не розумієте... (Коцюб.)]; дикий ~л зоол. дикий осёл, осляк, онагр. оселедець, -дця 1) сельдь, разг. селёдка [Зевес тоді кружав сивуху І оселедцем заїдав (Котл.); Заробив на сіль до оселедця І (приказка)]; я к ^»дців у бочці разг. как сельдей в бочке; 2) (клок волос) перен. хохол; (уст. — на бритой голове) оселедец [Хлоп'ята стояли без шапок, з низенько постриженими головами, з невеличкими оселедцями (Мирн.)]. оселедцевий селёдочный; (связанный с ловлей, обработкой и хранением сельдей) сельдяной; —'вий розсіл селёдочный рассол. оселедцеві, -вих сущ, ихт. сельдевые. оселедчик уменыи., ласк. 1) селёдочка; 2) хохолок, разг. хохлик [Панич узяв за оселедчик чорноголового хлопця (Мирн.)]. Ср. оселедець 1—2. оселення поселение; водворение. Ср. оселяти 1, оселити см. оселяти. оселюватися, оселитися см. оселятися. осёля 1) жилище, разг. жильё, рит. уст. обитель, шутл. уст. обиталище [Нема в його ні оселі, Ні саду, ні ставу... (Шевч.); А в далині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі... (Тич.); Врешті віп зважився і переступив поріг своєї оселі (Коцюб.)]; 2) обл. селение, поселение [Стародавнє село Тухля—се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками (Фр.)]; 3) обл. крыша [На хаті оселя попрогнивала — крізь стелю капле (Мирн.)]. оселяння поселение; водворение. Ср. оселяти 1. оселяти, -ляю, -ляєш, оселити (оселю, оселиш) 1) (кого) селить, поселять, поселить, книжн. водворять, водворить [Кожен дехкан ішов за гуртом перевірити, чи не в кращому місці оселяють його сусіду (Ле); Старий пан закохався в неї, оселив окремо від іншої прислуги (Іван.)]; 2) (что) редк. заселять, заселить, населять, населить [Де той народ, що, мов працьовита комашня, оселяв колись родючу землю? (Коцюб.)]. оселятися, -ляюся, -ллєшся и редк. оселюватися, -лююся, -люєшся, оселитися (оселюся, оселишся) 1) селиться, поселяться, поселиться, книжн. водворяться, водвориться; (прочно устраиваться) разг. обосновываться, обосноваться; (только совериг. —в известном количестве) разг. населиться [3 X ст. біля Вишгородського феодального замка оселюється ремісниче і торгове населення (Архл., 1953, VIII); Неда- ! леко від гарнізону оселяється мала група [партизанів], а основні сили маскуються І десь поблизу (Шиян); Оселившись після війни на Україні — в Миргороді, Давид І Гурамішвілі полюбив український народ, | його славну історію, мову, пісні (Рад. Укр., |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)