Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оси 157 осі осипло нар. осипло. осйпнути, -ну, -неш осипнуть. осйпуваний осыпаемый [Ми з шофером, оси- пувані холодним дощем, ..щоразу пірнали в воду й болото (Иное.)]. осиротити, -рочу, -ротйш осиротить [А вона, на мене накинулась: «А, вража дочко! ти мене осиротила! Мій Василь од мене одцурався!..» (Вовч.); Д є ї ф о б: ..Наш Гектор міг життя віддати, жінку залишити, осиротити сина для рятунку або для честі Трої (Л. Укр.)]. осиротілий осиротевший, осиротелый [Разом з тим мала вона потрохи доглядати осиротілих дітей свого шурина (Коб.); Заспівали треті півні, на сході вже давно згасли зорі, і осиротілий місяць приблід (Панч)], осиротіло,ішр. осиротело, сиротливо [Осиротіло виглядав між дерев облуплений дім із забитими віконницями (Куч.)]. осиротіти, -тію, -тїєшосиротеть[Л і с о в и к: ..Осиротів він з маті р'ю-вдо вою, то дядько Лев прийняв обох до себе... (Л. Укр.)]. оситняг, -гу бот. 1) (Неіеоскагіз Н. В г.) ситняг [Мокрина погнала човна між двома рядками оситнягу, ніби по канаві (Н.-Лев.); Очеретяна хата в його, оситнягом обставлена, щоб тепла була (Горд.)]; 2) см. оситняк. оситняк, -ку бот. ^ипсаз Ь.) ситник [Тут очерет, латаття, оситняк (Рил.)]. осичина 1) (лес, дрова) осинник; 2) (одно дерево) осина [Сірі віти осичини перепліталися з білими березовими (Шиян); Труситься, як осичина (приказка)]; 0 хай тобі (й о м у и т. п.) <-^на! разг. чтоб тебе (ему и т. п.) пусто было! осйчка уменъш., ласк, осинка [Поміж осичками земля густо укрита молодою та тонкою травою (Мирн.)], осичняк, *ка, редк. осичник, -ку осинник [Біля густого осичняка., дівчинка попрощалась із гостем (Донч.); Закінчився старий дубняк і почався молодий осичник (Воронько)]. осйще обл. осиное гпездб [А у того чоловіка па горищі та завелись оси... Він до того осища, аж оси тільки дзз! (Манж.)]. осібний редк. 1) отдельный, уст. особенный; (имеющий специальное назначение — ещё) особый [Осібний покій.., просторий, гарний, з осібним входом (Фр.)]; 2) (принадлежащий, свойственный одному лицу) личный [Всюди ту осібну землю видко — Смуги, межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка... (Нех.); К а й Леті- цій: ..І хоч який він [Кріспін] є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Л. Укр.)]. осібність, -ності книжн. особность; (характерное свойство — ещё) особенность [..свідомий пролетаріат повинен підтримувати буржуазну демократію в її опозиції і в її боротьбі проти залишків кріпосництва, проти самодержавства, ні на хвилину не забуваючи про свою класову осібність.. (Ленін); Свідомість осібності своїх класових інтересів від інтересів революційної демократії змушує пролетаріат організуватись у строго самостійну класову партію (Ленін)]. осібно нар. особо, отдельно, особняком [Осібно стоять в творчості Тобілевича зв'язані між собою комедії «Суєта» і «Житейське море» (Рил.)]; триматися (держа- тися) ~»но держаться особняком. осідання 1) оседание; 2) (почвы, фундамента и т. п.) оседание; спец. осадка [Протягом сезону підправляють і підсипають дамби каналів у міру їх осідання (Колг. вироби, енцикл.)]; 3) (обвал) спец. обрушение; ~-»ня покрівлі горн, обрушение кровли; 4) хим. осаждение; 5) оседание, поселение [Загальновідоме положення про осідання дружинників епохи Київської Русі на землях в зв'язку з розвитком феодальних відносин (Архл., 1953, VIII)]; ер. осідати 2. осідати, -даю, -даєш, осісти (осяду, осядеш) 1) оседать, осесть, садиться, (только прям.) сесть; (только несоверш.: выделяться из жидкости в виде осадка книжн. — ещё) осаждаться; (только соверш. — о летучих частицах: лечь слоем на поверхности — ещё) улечься [На голови, на плечі, на складки одягу клаптями вати осідав мокрий сніг (Козач.); Жовтавий цукор розсипався в склянці І осідав, мов паморозь, на дні (Бажай); Густий плав, що осів на дно, відразу зменшує прибережну глибину (Бот. ж., 1953, X, 3); Здавалося, що будівлі осідають на болотянім грунті (Ільч.); Хата осіла й трохи перехнябилась набік (Н.-Лев.); За морем сонце осіда Затьмарене, руде (Нагн.); Вона оглядала його широкі плечі, спокійне лице, на якому несподівано якось виросла борода і осіла чоловіча повага (Коцюб.)]; 2) (селиться) разг. оседать, осесть, поселяться, поселиться [Ще дід його покинув двір і осів у селі, між господарями (Фр.); Жінка: ..Мій чоловік осів у Фінікії, в чужому краю злота добувати... (Л Укр.)]; 3) (только соверш.: усесться вокруг кого-нибудь, чего-нибудь, насесть кругом на поверхности чего-нибудь) разг. обсесть [Мухи роєм осіли їх [діток] тіло (Мирн.)]; 4) (только соверш.) перен. разг. замучить, разг. одолеть [Бачу, що біда осіла чоловіка. З радості люди не стогнуть сичами (Панч)]; злидні осіли бедность одолела [Удову сердешну такі злидпі осіли, що живий жаль (Кобел. у.— Сл. Гр.)]; 5) (только соверш перен. разг.: умерить свой пыл) осесть; (растеряться — ещё) опешить [Гор пи на зовсім осіла, Іяк вона сього раніше не здумала? Стоїть, як тороплена, і від сорому не знає, що й казати, куди їй діватись (Мирн.); Тупцюють дроворуби.. Підходить двірник в кожушині. — Ану, до панів наших... Кожний так і рушив з місця. —Ні, —каже двірник, —не всі. Ходім... ти,—тай показав на самого молодшого.. Так і осіли всі, тільки дехто головою скрутнув, дехто почухавсь (Тесл.)]; 6) (принимать сидячеє положение) обл. садиться, сесть, усаживаться, усесться [Так |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)