оск 160 осл осколковий см. осколочний. осколок, -лка осколок [Один з снарядів розірвався на самому горбку командного пункту, над нашими головами просви- стіли осколки (Збан,); Оченята — як осколок неба, сон на віях крильцями дрижить (Криж.)]. осколочний, осколковий осколочный [Вони [гармати] опустили важкі жерла майже до землі, ударили осколочними (Куч.)]. оскбльчастий, оскольчатий оскольчатый. оскома, обл. оскомина оскомина, разг. оскома [Хто кислиці поїв, а кого оскома напала! (приказка); Йому оскомина на зубах робилася (Черемш.); Він чув якусь оскомину в душі (Фр.)]; набивати, набити ^му прям., перен. набивать, набить оскомину [Ягоди були зелені і неймовірно кислі. Володя набив собі оскому, але з'їв їх усі до останньої (Донч.)]; зганяти, зігнати ^-му перен. сгонять, согнать оскомину, разг. сгонять, согнать оскому, вымещать, выместить злобу [Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах, На тих помазаниках божих... (Шевч.)].ы оскомистий разг. оскомистый. оскомити, -млю, -миш набивать оскомину [Зелені кислиці їсти, то тільки зуби оскомити (С л. Г р.)]. оскомитися, -млюся, -мишся набивать [себе] оскомину. ( СКОНИТИ СМ, ОСКОПЛЯТИ. оскопитися см. оскоплятися. оскопляти, -ляю, -ллєш, оскопити, -шиб, -пйш оскоплять, оскопить. оскоплятися, -ляюсЯ, -ллєшся, оскопитися, -плюся, -пйшся оскопляться, оскопиться. оскорбляти, -ляю, -ляєш, оскорбйти, -блю, -бйш обл. оскорблять, оскорбить; обижать, обидеть [Семен.., було, й малу дитину не оскорбить (Федьк.)]. оскоромити, -млю, -миш уст. оскоромить [Мій хлопець цілий піст носив в поле в торбині хліб та цибулю, а її сини носили сало, ще й мого хлопця оскоромили (Н.-Лев.)]. оскоромитися, -млюся, -мишся уст. оскоромиться [Якби ви сьогодні оскоромились, то не великий був би гріх (Н.-Лев.)]. оскотйніти, -нію, -ніеш разг. презр. оскотиниться. оскрёбки, -ків, ошкрёбки редк. оскрёбки. См. ещё вишкребки. оскубувати, -бую, -буеш и оскубати, -баю, -баєш, оскубти, -бу, -бёш см. обскубувати. оскубуватися, -буеться см. обскубуватися. оскудівати, -ваю, -ваєш, оскудіти, -Дію, -дієш книжн. оскудевать, оскудеть [— Господь пе оскудіває в своїй милості! — підводячись, гарикнув диякон і потягся до чарки (Мирн.)]. оскуділий книжн. оскудевший, оскуделый. оскудіння книжн. оскудение. оскудіти см. оскудівати. ослабання ослабевание. ослабати, -баю, -баєш, ослабіти, -бію, -бїєш и ослабнути и ослабти, -бну, »бнеш ослабевать, ослабеть, разг. слабнуть, ослабнуть; (сильно разг. — ещё) расслабевать, расслабеть, расслабнуть [Руки їх зачали ослабати, а монголи пруться і пруться на них, мов хвилі повені (Фр.); І зараз чогось попоїли, щоб на путі не ослабіли (Котл.); Голос у неї ослаб, став тихий, тоненький (Л. Укр.)]. ослабити см. ослабляти. ослабитися см. ослаблятися. ослабілий ослабевший, разг. ослабелый [Обличчя її стає блідим, на лобі дрібною росою виступає піт. Вона мляво витирає його ослабілою рукою (Шиян)]. ослабіти см. ослабати. ослаблений ослабленный; отвлечённый [Хлопці дійсно були надзвичайно втомлені й ослаблені наслідком попередньої безсонної ночі й перестуди (Фр.); Вже натяглися ослаблені струни, вже чуже горе може грати на них! (Коцюб.)]. Ср. ослабляти. ослаблення 1) ослабление; отвлечение [Величезного значення Ленін надавав ідейно- виховній роботі партії; він учив, що найменше ослаблення соціалістичної ідеології приводить до посилення буржуазної ідеології (Біогр. Леніна)]; ср. ослабляти; 2) (упадок сил) слабость [Коли пробудився, я чув велике ослаблення в цілім тілі (Фр.)]. ослаблий ослабевший, разг. ослабелый [Враз погляд Тарасових, уже трохи ослаблих очей напружився (Ільч.)]. ослаблість, -лості ослабёлость. ослаблювати см. ослабляти. ослаблюватися см. ослаблятися. ослаблювач фот. ослабитель. ослабляння ослабление; отвлечение. Ср. ослабляти. ослабляти, -ляю, -ляєш и (реже) ослаблювати, -люю, -люєш, ослабити, -блю, -биш ослаблять, ослабить; (уменьшать боль, страдание и т. п. редк. — ещё) отвлекать, отвлечь [Щось було важке у ньому, якась жура його гризла та ослабляла тіло (Коцюб.); Недостатнє освітлення рослин гречки на суцільному посіві ослаблює їх життєдіяльність (Колг. Укр., 1956, 4); Центральна рада, відчуваючи наближення кінця, всіляко прагнула ослабити народні маси, роз'єднати їх (Рад. літер., 1957, 3)]. ослаблятися, -ляюся, -ляєшся и (реже) ослаблюватися, -лююся, -люєшся, ослабитися, -блюся, -бишся 1) ослабляться (разг.), ослабевать, ослабеть [3 віком здатність [рослини] до зміни ослаблюється (Осн. даре.)]; 2) страд, з. (несоверш.) ослабляться; отвлекаться; ср. ослабляти. ослабнути, ослабти см. ослабати. ославити см. ославляти. ославитися см. ославлятися. ославлений 1) ославленный, обесславленный; опозоренный, опороченный [А таку—ославлену, хто тебе візьме? Пропадеш удовою з дітьми малими! (Головко)]; 2) прославленный [Муж той звався Кирило Петрій і був І родом і ходом з села ГГеречинська, ослав- | леного місця уродження капітана опришків [ Довбуша (Фр.)]. Ср. ославляти 1 — 2
|