Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
осо 166 осо (Корн.)]; ~вий відділ, ~-»ве призначення и т. п. особый отдел, особое назначение и т. п. [Червоноармієць Кузаков демобілізувався з частин особливого призначення (перекл. з Сьомушкіна)\\ без ^вих тр уднощів без особых трудностей, без особых затруднений. особливість, -вості особенность [Однією з особливостей нашого народного господарства є широкі можливості кооперування підприємств (Рад. Укр., 1949, VIII); Голос кожної людини мас свої рідкісні, ледве вловимі особливості, що роблять його не подібним на голос жодної іншої людини в світі (Ле)]. особливо нар. особепно, в особенности; особливо; особо; сугубо [Робота в редакції журналу і особливо газети — велика школа (Літ. газ., 1952, IX); Він гнав од себе думки, особливо про те, що стара говорила (Коцюб.); Коло прожекторів ніч була особливо темна (Янов.)]. Ср. особливий. особне см. особно. особний обл. особый [За містом де-небудь особний пляц, де також стають ярмаркові (Свидн.)]. особно, особне нар. обл. особо, отдельно* особняком [Хай вони собі особно, а ми — особно (Мирн.); Я їх [ленти] поклала особне, щоб не дуже пом'ялись (Л. Укр.)]. См. ещё осібно. особняк, -ка особняк [Штаб містився в невеличкому двоповерховому особняку на тихій вулиці (Донч.)]. особнячок, -чка уменьш. особнячок. особо нар. редк. особо, отдельно. особовий 1) (относящийся к лицам) личный [..наша партійна організація з часу економізму особовим складом стала порівняно більш пролетарською (Ленін); Воронцов вважав ці дуети за одпу з форм виховної роботи серед особового складу (Гонч.)]; ^ва справа канц. личное дело; 2) грам, личный; ^-»вий займёнпик личное местоимёпие; 3) бухг. лицевой; ~ вий рахунок лицевой счёт. особовість, -вості грам, субъёктиость; /-^ть речення субъектность предложения, личный характер предложения. особоуповноважений особоуполномоченный. осовілий, осоловілий разг. осовелый, осоловелый [ — А сей відки? — спитав капрал і змірив молодого чоловіка від ніг до голови осовілими від напитку очима (Фр.); З-під низького лоба дивилися невеликі осоловілі очі (Іван.)]. осовіло, осоловіло нар. разг. осовело, осоловело. осовіти и осоловіти, -вію, -вієш разг. осоветь, осоловеть [] Яків моргнув на Бороха, потім налив — випив і зовсім осовів (Мирн.)]. осоїд орн. осоед. осока бот. (Сагех Ь.) осока [Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою (Шевч.); Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (II.-Лев.)]. осокір, -кора бот. осокорь, чёрный тополь [Над кручею, в густій тіні розлогого старезного осокора, притулилася довга лава (Козач.)]. осокірник, -ка осокорник. осоковий осоковый, осочный [Осокові й мохові купини знищують фрезою або зрізують гострою лопатою і зносять в купи для виготовлення компосту (Колг. вироби, енцикл.)]. осокові, -вих сущ. бот. осоковые, ситовнико- вьге [Чуфа належить до родини осокових і зовні схожа на звичайну осоку (Колг. Укр., 1957, 4)]. осокорина 1) (дерево) осокорь [Ось ви., мовчки знялись, почимчикували під тінь широковерхої осокорини (Мирн.)]; 2) (заросль, лесок из осокоря) осокорник. осокоровий осокоревый [Вони задивилися па голубе небо за вікном, на осокорове листя, що ворушилось під легеньким вітром (Скляр.); Довго вдивлявся вгору, в те місце, де за осокоровими кучерями ховалося сонце (Ле)]. осоловілий см. осовілий. осоловіло см. осовіло. осоловіти см. осовіти. осолбда поэз. редк. услада [Віп мета її мрій, осолода очей (Фр.)]. осолоджений1 1) подслащённый; услащёнпый; 2) подслащённый; услаждённый. Ср. осолоджувати1 1—2. осолоджений2 осоложенный [Метою наших дослідів було вивчення секреції привушних слинних залоз і перетравлюючої здатності шлункового соку в свиней при згодовуванні їм осолоджених і неосолоджених кормів (Соц. тварин., 1956, 1)]. Ср. осолоджувати2. осолоджування1 1) подслащивание; услащи- вание; 2) подслащивание; услаждение. Ср. осолоджувати1 1—2. осолоджування2 осолаживание [Для осолоджування [кормів] застосовують дерть зернових злаків і бобових кормів, дерть із зернових відходів, висівки (Колг. вироби, енцикл.)]. Ср. осолоджувати2. осолоджувати1, -джую, -джуєш, осолодити, -джу, -дйш 1) (делать более сладким) сластить, подслащивать, подсластить, книжн. услащать, усластить; 2) (делать более приятным) перен. подслащивать, подсластить; (доставлять наслаждение) услаждать, усладить [Коли моє життя не вдалося, не можу ж я осолодити його цукерком у розмальованій обгортці... (Коцюб.); Я чула за собою опору — його, і бачила тілько одну ціль перед собою, щоб удержати при собі його любов, осол одити його життя (Фр.)]. осолоджувати2, -джую, -джусш, осолодити, -лоджу, -лодиш (запаривать корм, заправлять солодом) спец. осолаживать, осолодить [Частину кормів дріжджуємо, частину осолоджуємо, до концентрованих кормів підмішуємо сінне борошно (Колг. Укр., 1954, 3)]. осолоджуватися*, -джується, осолодитися, -дйться 1) книжн. услащаться, усластиться; 2) страд, з. (несоверш.) сластиться, подслащиваться; услащаться; подслащиваться; услаждаться; ср. осолоджувати1 1-2. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)