Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
осо 167 осп осолоджуватися2, -джується, осолодитися, -лодиться спец. осолаживаться, осолодиться [Усі корма готуються на механізованій кормокухні, де вони осолоджуються і піддаються дріжджуванню (Рад. Укр., 1954, /)]. Ср. осолоджувати 2. осолодити1 см. осолоджувати1. осолодити2 см. осолоджувати2. осолодитися1 см. осолоджуватися1. осолодитися2 см. осолоджуватися2. осолоділий спец. осолоделый [При правильному використанні дефекату па., дуже осолоділих і вплутуваних чорноземах урожай буряків підвищуються на 25— 35 центнерів на гектарі (Колг. Укр., 1956, 2)]. осолодіння спец. осолодёние. осолодіти, -діє (превратиться в солод) спец. осолодеть. осолонення осолонёние [Підтвердженням осолонення північних морів є з'явлення кефалі коло берегів Німеччини (Колг. Укр., 1959, 6)]. осолонцювання спец, осолонцевание [На каналах з більш пологими відкосами, де швидкість руху води невелика, можна застосовувати поверхневий спосіб осолонцювання (Наука і життя, 1958, 2)]. осолонцювати- -цюю, -цюєш спец, осолонце- вать. осолонцюватися, -цюється спец, осолонце- ваться. ^ осолонцьований спец. осолопцованный [На найбільшій на Україні Інгулецькій зрошувальній системі канали не осолонцьовані (Наука і життя, 1958, 2)]. осоння 1) солнцепёк, разг. припёк, пригрев; на <^ні на солнцепёке, на припёке, на пригреве [I не стало снігу. А за днину На осонні підвела [весна] цвіти, В грунті приголубила зернину, Заспівала їй: рости, рости! (Дор.)]; 2) (боковая часть, обращенная к солнцу) подсолнечная сторона. осоромити см. осоромлювати. осоромитися см. осоромлюватися. осоромлений осрамлённый; посрамлённый; оконфуженный [Грицько сидів у класі осоромлений (Вас.)]. Ср. осоромлювати. осоромлення осрамление; посрамление. Ср. осоромлювати. осоромлювати, -люю, -лювш, осоромити, -млю, -миш и редк. осоромляти, -ляю, -ляєш срамить, осрамить, книжн., рит. посрамлять, посрамить; (унижать себя—ещё) ронять, уронить; (только соверш.: поставить в неловкое положение) разг. оконфузить [Зазнаю я ту ніч прокляту, як осором- ляли ви хату (Греб.); Не бійся, серденько, не осоромлю ні тебе, ні себе (Барв.); Щоб тебе побив несвітський сором, як ти нас осоромив! (Ном.)]. осоромлюватися, -лююся, -люг.шся (редк.\ осоромитися, -млюся, -мишся срамиться, осрамиться; посрамляться, посрамиться; оконфузиться; (только соверш) попасть впросак, попасться впросак; ронять себя, уронить себя, ронять своё достоинство, уронить своё достоинство [На диво і озщедрився й інтендант Гаркуша, щоб І не осоромитися перед комендорами (Куч.)]; н є ~митися не осрамиться, не уронить себя, не уронить своего достоинства; разг. лицом в грязь не ударить [Треба було не осоромитись перед дядьком і якнайкраще проказати йому вірша (Минуле укр. теа- тРУ)]- Ср. осоромлювати. осоромляти см. осоромлювати. осоруга редк. 1) неприятность, неприятности [Чи мало ганяли тебе по школах, чи мало було з людьми осоруги... (Вас.)]; 2) (чувство) неприязнь, отвращение [Усі стояли за ділом своїм, хто насторожений своїм клопотом, хто втомлений до осоруги на світ цілий — з своєї досади (Вовч.)]. осор^житн, -жу, -жиш обл. осрамить, опорочить, опозорить. осоружитися, -жуся, -жишся надоесть; (сильнее) опротиветь, разг. опостылеть [Осоружився ввесь світ (Котл.)]. осоружний противный, разг. постылый; (сильнее) ненавистный [Орест: ..Я увесь час тільки й думав, як би відчепитись від сього осоружного товариства (Л. Укр.); — Геть! Не в'язни, осоружний! — скрикнула мати (Мирн.); Привіт же вам, сини народу, весни і миру ковалі! Ви тьму прогнали осоружну з ланів Вітчизни в боротьбі (Сос.)]. осоружність, -ності неприязнь, педоСроже- лательство, недоброжелательность [Він в думках вів з тими видавцями хитрі, повні компліментів, обачливої осоружності і тривог розмови (Риб.)]. осоружно нар. противно. осот, -ту, обл. осёт бот. (Зопскив Ь.) осот [Густі трави, колючий осот вкрили собою гарячу піскувату землю (Шиян); Пусти осот в огород — огірків не буде (приказка)]. осотовий осотовый. осочистий осочистый. оспалий обл. сонливый; (лишённый бодрости, живости, энергии) вялый; (праздный) ленивый [Оспалі тут люди, в них в'ялі серця, Парод сей не вдавсь на борця (Л. Укр.); За столиком унтер з лицем оспалим, безсилим, з очима скляними старого п'яниці (Пере.); Чом ти, моя дівчинонька, такая оспала? Подивилась би на мене, пісню б заспівала (Метл.)]. оспалість, -лості сонливость; вялость; лень. Ср. оспалий. оспало нар. сонно; вяло; лениво [Присівши на цементний піл, Григорій закурив оспало (Бажай)]. Ср. оспалий. оспіваний поэз. воспетый [День вступу Радянської Армії в західні області України оспіваний трудящими цих областей як найсвітліший, найщасливіший день у їхньому житті (Літ. газ., 1950, IX)]. оспівати см. оспівувати. оспівування поэз. воспевание [Одним з основних творчих завдань композитора в оспівування прекрасної радянської людини, її високих ідейних і моральних якостей (Мист., 1956, 1)]. оспівувати, -вую, -вуєш, оспівати, -ваю, І -ваєш воспевать, петь (уст.), воспеть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)