Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оба 2 обб спинять сил його злочинні палії, Що кров'ю обагрить жадають наші весни {Рил.)]. обагрятися, -ряюся, -ряєшся, обагритися, -рюся, -рйшся торж. редк. обагряться, обагриться. обандерблювати, -люю, -люеш, обандеролити, -лю, -лиш спец. обандероливать, обандеролить. обапіл, -пола, обаполок, -лка горбыль [Нижня частина стін, що заглиблювалася в грунт, облицьовувалась дерев'яними дошками, або обаполами (Вісник АII УРСР, 1949, 8); Люди вийшли з церкви., й кинулись до роботи: поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцу- палки, обаполки (Н.-Лев.)\. обаполи нар. редк. по обеим сторонам, с обеих стороп [Віконниці будинків обаполи були причинені, і в подвір'ях стояла тиша (Смол.); То ж він [Богдан] народні смаглі руки Єднав обаполи Дніпра, Щоб не літали вражі круки Клювати нашого добра (Рил.)]. обаполок см. обапіл. обапольний*, ^на дошка горбыль. обаранити, -ню, -ниш обл.' окружить со всех сторон; напасть со всех сторон [Оба- ранили Колісника: одна в одну щоку цілує, друга — в другу (Мирн.)]. обараніти, -нію, *ніеш разг. редк. растеряться [Пригінчі., обараніли, не могли ради дати, стільки сили привалило, людей, чи не більше ніж буряків повиходило (Горд.)]; О 6ч\ ^ніли разг. глаза осовели, глаза осоловели [— Та оце так ти учиш історію?—обурився на нього Макар. — Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (Вас.)]. обарвити, -влю, -виш см. забарвлювати, забарвити. обарвлений см. забарвлений. обачливий см. обачний. обачливість см. обачність. обачливо см. обачно. обачний, обачливий осмотрительный; (учи- тывающий обстоятельства — ещё) расчётливый; (крайне осторожно действующий, недоверчивый) разг. опасливый [Златополь- ський, незважаючи на свою молодість, був обачний і розсудливий (Воскр.); і хто знає, що було б далі, коли б не хитрий та обачливий економ (Шиян)]. обачність, -ності, обачливість, -вості осмотрительность; расчётливость; опасливость [Ленін учив поєднувати непохитну рішучість і твердість в обороні країни з мУДРою обачливістю, спокоєм і витримкою (Біогр* Леніна); З обачності часто змінювали стоянки (Гонч.)]. Ср. обачний обачно, обачливо нар. осмотрительно; расчётливо; опасливо, с оглядкой [Але з своею Онисією Степанівною він жартував дуже обачно та обережно (Н.-Лее.); Хоч до переднього краю вже залишалось не більше як два кілометри, розвідники продовжували йти так само обережно, обачливо, як і досі (перекл. з Катаева)]. Ср. обачний. оббивалка техн. обойка [Перлова крупа виготовляється па наждачних бичових оббивалках і голендрах (Колг. вироби, ен- цикл.)]. оббивальний спец. обойный; ~ ні цвяхи (гвіздки) обойные гвозди. оббивальник, (реже) оббивач спец. обивщик, обивальщик; (по обивке мебели) обойщик [На плотах, шлюпках, понтонах, ботах оббивальники з інструментом в руках обробляли корпус судна (Рад. Укр., 1953, XII); В двадцять років він уже був добрим мебельником, оббивачем і драпірувальником (перекл. з Горького)]. оббивальниця, (реже) оббивачка обйв- щица, обивалыцица; оббйщица. Ср. оббивальник. оббивання 1) обйвка; 2) обивание; сбивание. Ср. оббивати 1—2. оббивати, -ваю, -ваєш, оббити (обіб'ю,, обіб'єш) 1) обивать, обить [Молодиця шила, на заздрість другим,. розкішний очіпок з шматини, якою пани оббивають стільці (Коцюб.); Вкупі з матір'ю він день у день коло хати порається. Розкрив її, оббив зокола й зсередини (Мирн.)]; 2) (ударами отделять) обив&ть, обйть; (ударяя, срывать — ещё) сбивать, сбить [В сінцях хтось затупав ногами, оббиваючи сніг (Панч); Намацавши великий камінь, Степан Федорович поволі оббивав і виважував навколо нього дрібні камінці (Козач.); Зима була і цвіт оббила (Метл.)]; О ~-вати п о р 6- г и разг. обивать пороги [Недурно ж він терся щось з місяць у Гетьманському — оббивав у старшини пороги (Мирн.); Не ходи й порогів не оббивай, бо зятем не будеш (прислів'я)]. оббиватися, -ваюся, -ваєшся, оббитися (обіб'юся, обіб'єшся) 1) обиваться, обиться [Оббивсь, як билина (Ном.)]; 2) страд, в. (несоверш.) обиваться; обиваться; сбиваться [Багато плодів оббивається вітрами (Колг. Укр., 1958, 5)]; ср. оббивати 1—2. оббивач см. оббивальник. оббивачка см. оббивальниця. оббивка обйвка [Руки люто вп'ялися в бильця крісла, і тонка коричнева шкіра оббивки тріснула (Собко)]. оббивний спец. 1) обивной, обивочный; ~нйй матеріал обивочный материал [Покриваючи спеціальним лаком тканини, одержують штучну шкіру, з якої виготовляють жіночі сумки, портфелі, чемодани, оббивний матеріал (Веч. Київ, 1957, //)к 2) (применяемый при обивке) обойный; ^нї цвяхи (гвіздки) обойные гвозди; см. ещё оббивальний. оббирання очистка. оббирати и редк. обирати, -раю, -раєш, обібрати (обберу, оббереш) и редк. обрати {оберу, обереш) 1) обирать (разг.)у обобрать (разг.); (снимать, удалять покров) очищать, очистить, разг. обчищать, обчистить [Коли це біжить собака—така погана, що гидко й глянути, та: — Дівонько- голубонько, обчисть мене, оббери реп'яхи на мені, — я тобі у великій пригоді стану? |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)