Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ота 178 оте отамашвна разг. дочь атамана. отамання собир. разг. редк. атаманы [Воли — як брати; а як на їх ярма помережані, колеса точені, ..то мов я в дорогому жупані серед отамання бенкетую (Барв.)]. отаманство (должность атамана) атаманство [Хай товариство сміється з мене, що я й отаманства лідбіг (Барв.)]. отаманський атаманский [Рибалки набрали сухого очерету, збудували дуже довгий отаманський курінь (Н.-Лев.); Грицько своїми отаманськими руками замісив тісто на галушки (Барв.)]. отаманування атаманство. отаманувати, -ную, -нуєш и отаманити, -ню. -ниш атаманствовать, атаманить [Мій дід десять год отаманував у Січі (О., 1862, IIї — Сл. Гр.); Це літо Нестір ще отамануватиме в економії (Горд.); Отаманує над стрижіями тітка Варвара, дебела, на- пз^ЕСта, горлата (Гонч.)]. отамлиша разг, атаманша [Отаманша винесла на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби (Н.-Лев.)]. отаманщина (в эпоху гражданской войны) атаманщина. отамечки нар. разг. там; вот там; вон там [Отамечки я наглядів в вас на лежанці добру миску з ласощами... (Н.-Лев.)]. Ср. отам. отара с.-х., перен. стадо [овец], отара [Чорним туманцем скочувалися по полонинах отари овець (Турч.); Чорні гори залляли долини, як велетенська отара (Коцюб.); Хмари отарами набігали в небі, не пускали день (Риб.): Одна паршива овечка усю отару поганить (Ном.)]. отарний с.-х. отарный [Пасовища поділяють на гуртові й отарні ділянки (Колг. вироби, енцикл.)]. отарник отарщик. отверділий, отвёрдлий отверделый, отвердевший [Отверділі, замерзлі, за всіма ознаками неживі комахи після відтавання оживали і починали рухатися (Наука і життя, 1956, 10)]. отверділість, -лості отверделость, отвердение. отвердіння отвердение; (результат процесса — ещё) отверделость. отвердіти, -діє отвердеть [А оце саме отверділо тіло (Волч. у. — Сл. Гр.)]. отзердлий см. отверділий. отверезити, -режу, -рёниш прям., перен. редк. отрезвить, вытрезвить, протрезвить [Сі тверді слова жінчині зовсім отверезили Ма- геру. Він тямив, що коли вип'є, тоді в жінки ваги не має (Мак.): Колись будеш сміятися сама з себе, так дуже отверезить тебе само життя (Коб.)]. отверезіти, -зію, -зієш прям., перен. редк. отрезветь, вытрезвиться, протрезвиться [Зінаїда Карлівна отверезіла, прочумалася (Ле)]. отверзати, -заю, -заєш, отвёрзти, -зу, -зеш рит. уст. отверзать, отверзть [— Во ім'я отця і сина, хто там? — Амінь, — глаголю я. — Отверзи двері, матупіка (Бат)]. отверзатися, -зається, отверзтися, -зеться рит. уст. отверзаться, отверзтись [Німим отвернуться уста (Шевч.)]. отвёрзти см. отверзати. отвёрзтися см. отверзатися. отвір, -вору 1) отверстие; (лаз в яме, погребе и т. п. — ещё) творило [Отвір нової круглої нори заткнуто лантухом із сіном (Грим.); До них під'їздили вагони, і в отвори глибоких трюмів сипалося золотими потоками зерно (Собко); Дніпро в періоди весняних повеней несе величезну кількість води, що йде через отвори греблі у Чорне море (Рад. Укр., 1950, IX)]; 2) спец. проём; просвет [В широких отворах вікон біліли кахлеві печі (Коцюб.)]; 3) (выпускное отверстие доменной печи) мет. лётка [До правого отвору печі піднесли міцний залізний стіл (Собко)]. створений открытый, раскрытый; отворенный [Вона молиться з широко отвореними очима (Фр.); Двері були широко отворені (Коб.)]. Ср. отворяти. отворйти см. отворяти. отворйтися см. отворятися. отвором нар. обл. настежь [Двері в возовню стоять отвором, і чорна пустка вигляда звідти, як з беззубого рота (Коцюб.)]. отворяти, -ряю, -ряєш, отворйти, -ворю, -вориш обл. открывать, открыть, раскрывать, ріскршь; (двери, окна, ворота и т. п. — ещё) отворять, отворить [Іван отворив очі (Фр.); Хтось отворив близько нього вікно (Коб.); Добрий вечір, красна Дзвінко, отвори, пусти до хати! (Федьк.)]. отворятися, -ряється, отворйтися, -вориться открываться, открыться, раскрываться, раскрыться; отворяться, отвориться [Двері отворилися (Коб.); У його зачерствілому серці отворилася давня, здавалось, зовсім загоєна і мохом поросла рана (Фр.)\. Ср. отворяти. оте см. отой. отёлення с.-х. отёл [При корівниках треба мати окремі приміщення для отелення корів, де перший час тримають новонароджених телят (Колг. Укр., 1958, /)]. отелюватися, -люється, отелитися (отелиться) отеляться, отелиться; (с дополнением разг. — ещё) отелйть (соверш.) [Як тільки корова отелювалась, при ній залишали її теля і підпускали ще трьох новонароджених від інших корів (Рад. Укр., 1959, VI); У кого ялівка, а в неї й двома бичками раз корова отелилась (Барв.)]. отель, -лю редк. гостиница, отель [Г р у ї- ч в в а: Ми живемо в отелі «Россия», пам'ятайте. Ми будемо ждати! (Л. Укр.)]. См. ещё готель. отёльний редк. гостиничный, отельный [Звісно, коли мати діло тільки з отельними посіпаками, гідами, антикваріями і т. ін., то можна розчаруватись в кожному пароді (Л. Укр.)]. См. ещё готельний. отемнйти см. отемняти. отемніти, -нію, -нієпі обл. і) потемнеть [Місяць підбився вище, зблід; отемнів сніг, посинів (Вас.)]; 2) (потерять зрение) ослепнуть [Лавра я не знав. Кажуть, що |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)