Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
оте 179 оти він ще замолоду отемнів та й скоро помер (Федьк.)]. отемняти, -няю, -няєш, отемнйти, -ню, -нйш отемнять, отемнйть, затемнять, затемнить. отепер нар. разг. теперь, усилит, вот теперь [— Отепер, — сказав Ковальчук,— ти ще дужче на батька схожий... (Жур.)]. отепереньки, отеперечки нар. разг. уменыи., ласк, от отепер. отепіений 1) отепленный; 2) согретый [З-поміж образів, Бучмою створених, образ Леніна — серцем отеплений! (Тич.)]. Ср. отеплювати 1—2. отеплення отепление. отеплити см. отеплювати. отеплитися см. отеплюватися. отеплювальний отеплительный [Безпояско.. грів біля отеплювальної батареї руки {ГуР.I отеплювання отепление. отеплювати, -люю, -люєш, отеплити, -лю, -лиш 1) отеплять, отеплить [Майстерню отеплили, відремонтували ще влітку (Рад. Упр., 1946, 1)]; 2) редк. согревать, согреть [Швидко сонце Заблисне й землю отеплить (Фр.)]. отеплюватися, -лююся, -люєшся, отеплитися, -люся, -лйшея отепляться, отеплиться. отеплювач спец. отеплитель. отёрплий онемелый, онемевший, занемевший, одеревенелый, одеревеневший; задеревенелый; затёкший [3 чверть години [Олег] стояв німий, отерплий, ошалілий (Ряб.); Роман отерплою рукою для чогось насунув тапку на лоба (Ст.)]. Ср. отерпнути. отерплість, -лості онемелость, онемение, одеревенелость, одеревенение; затекание. Ср. отерпнути. отерпнути и отерпти, -пну, -пнеш онеметь, занеметь, одеревенеть, разе, задеревенеть; (о руках и ногах — ещё) затечь [Орині потемніло в очах від тої вістки, вікон не побачила, отерпла вся, серце заніміло (Горд.); Осіння вода відразу вколола його тисячами голок, все тіло немов отерпло (Коп.)]. отёрти см. отирати. отертися см. отиратися. отеса, отоса тяж (телеги) [Іван отосою від чийогось воза (поночі ж!) ув'язував колесо (Головко)]. отетерілий оторопелый; обалделый [Отетерілий стояв [Данько] і мовчки дивився на чудову пір'їну, яка ніби відчула, де їй треба було зупинитись (Гонч.)]. Ср. отетеріти. отетеріло нар. разг. оторопело [Конюх отетеріло дивився вслід баришні й чудному панові (Ільч.)]. отетеріти, -рїю, -рієш разг. оторопеть; (сильнее) обалдеть (разг.) [Удар був такий несподіваний і дошкульний, що Каргат на мить отетерів (Шовк.); Я зовсім отетерів від цкї несподіванки (Трубл.)]. отёць (род. отця и вітця) 1) отец [Схвильований отець підходив до дітей (Бажан); Мов ножем, порізали по серці Ті слова старих вітця і неньку (Фр.); Пан добрий, як отець,— взяв корову і скопець, а пані, як мати, — казала теля взяти (Ном.)\\ 2) (о боге; о служителях культа, особенно в обращении к ним) церк. отец [Отець Левко розказав свою біографію. Він попович з Київщини, з Черкас (Коцюб.); ^ С п і-» скоп до в'язнів: Тепера попрощаймось... Т є о ф і л: Чеспий отче, я маю ще прохання (Л. Укр.)]; духбвпий ~щ> духбвный отец [Раїса навіть де в чому впливала на духовного отця (Коцюб.)]\ небесний ^-»ць небесный отец [П а р- в у с: Щось вони мудрують.., так мов не досить їм письма святого, слів господа Христа і заповітів отця небесного (Л. Укр.)]. отецький редк. отцовский, обл. отёцкий; (покровительственный, заботливый — еще) отеческий [Мій тобі отецький такий совіт: не гулі-гулянки, а працювать (Тич.)]; '—кий син отёцкий сын (обл.) [Гляди, сирота-вдовівна іде од неї за отецького сина (Варе.)]. отёць-мати і^род. отцй-матері и вітця-матері) разг. родители [Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та і іллячко звить! (Л. Укр.)]^ отёць-нёнька (род. отця-нёньки н вітця-нень- ки) разг. родители [А хто перекаже отцкь неньці про смерть їхнього сипа, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (Коцюб.)]. отже 1) част, ведь; вот [Перевів погляд [парубок] на крайнє жито. «Отже тут кращі хліба, ніж під селом», — подумав сам собі (Мирн.); Л у к а ш: Так отже слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене сміє ходити, а хто ні, то ліпше сам я знов з ліса заберуся па село (Л Укр.); Отже вже й час тікати! Бувай здо-і рова, моя мила, єдипа й кохана Вірунечко (Коцюб.)]; 2) союз а) (с оттенком причины) поэтому [Бачив Крамар, як в Огиря під бровами тінь лягла, отже став поважний одразу (Головко)]; б) (с оттенком заключительности) следовательно [Нічого теплого з собою не мав, отже була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (Коцюб.)]; в) (с противительным оттенком) но; зато [Докір цей хоч і вколов з першого разу Чіпку, отже він ні зморшкою, ні поглядом не виявив того- (Мирн.)]; 3) (как вводное слово) итсік; таким образом; следовательно, разг. выходит, значит, стало быть, уст. следственно [Може, вгоджу, може, вмилосерджу! Отже, не вгодила й не вмилосердила (Вовч.); Буржуазія не може існувати, не викликаючи раз у раз переворотів у знаряддях виробництва, отже, не революціо- нізуючи виробничих відносин.. (Комун, ман.)]. отим союз разг. потому (в сочетании со словом что в придаточном предложении); поэтому [Отим мені і жаль стане Матері небоги, Що вона його так любить (Шевч.)]. отирати, -раю, -раєш, отерти (отру, отреш) редк. обтирать, обтереть; вытирать, вытереть; утирать, утереть; отирать, оте- 12* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)