Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ото 181 ото ни невеселі (Л. Укр.); А віддалеки, З села дівоча пісня долітає, Ота прекрасна пісня білоруська, Та пісні української сестра (Рил,); — Та який же він, той Кирило? — питає Олена Яковенкова, — отой білявий, веселий? (Вовч.); Химка: ..Що зароблю сама — отим тілько й живемо, — себе й його годую (Мирн.); Ой, не будьте, паниченьки-молодці, І ви такі, як отії горобці... (Гл.); Два місяці вже оті сни, оті спомини, оті думи мучать її (Фр.)]. отоліт апат. отолйт. отологічний мед. отологический. отологія мед. отология. отоманка, обл. отомана оттоманка [В притіненім покої лежить на отоманці мама (Вільде); їмость сіла на кріслі коло ото- мани (Март.)]. отопйти см. отбплювати. отопйтися см. отоплюватися. отопка обл. отопление [Вона в нас хату наймала за 9 руб. на год, і отопка наша (Пирят. у. — Сл. Гр.)]. отоплювання редк. отапливание, отопление. См. ещё опалювання 2. отбплювати, -люю, -люєш, отопй ти (отоплю, отопиш) редк. отапливать, отоплять, отопить [Угли обрубай, а хату отоплюй (Ном.)]. См. ещё опалювати 2. отоплюватися, -лююся, -люєшся, отопйтися (отоплюся, отопишся) разг. редк. отапливать [своё] жильё, отопить [своё] жильё [Треба і отопитись, і одягтись, і прогодуватись (Баре.)]. оторопілий разг. оторопелый, оторопевший [Яшко ще й досі оторопілий (Головко)\ Оторопілий стояв хлопець край кручі (Гонч.)]. оторопілість, -лості разг. оторопелость; (сильнее) оторопь (разг.). оторопіло нар. разг. оторопело [Любов Арка- діївна оторопіло дивилася на заклопотаного хлопця, не знала, що сказати (Горд.)]. оторопіти, -пїю, -пієш разг. оторопеть [Він тільки між своїми був жвавий та моторний, а як тільки чужий хто, він зараз оторопіє (перекл. з Вовчка); Грицько з несподіванки аж оторопів (Головко)]. оторочений отороченный; окаймлённый [Хустина була оторочена шовковою рожевою бахромою (Збан.); Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з ґанком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою (Ст.); Укрите густими садками, оторочене кругом левадами, з річкою на краю.., воно [село] дише і вдень прохолодою (Мирн.)]. Ср. оторочувати. оторочити см. оторочувати. оторочитися см. оторочуватися. оторочка оторочка [З-під чорної оторочки кожушини в нього квітами червоніла маніжка (Чорн.)]. оторочувати, -чую, -чуєш, оторочити, -рочу, -рочиш прям., перен. оторачивать, оторочить; (обводить чем-нибудь в виде каймы) окаймлять, окаймйть [Чиста річка оторочує [долину] синьою гальонкою (Мирн.); Спочатку зима лягла на вершинах гір, потім густою бахромою оторочила узгір'я і спустилася в долину (Чорн.)]. оторочуватися, -чується, оторочитися, -ро- читься 1) оторачиваться, оторочиться (редк.); окаймляться, окаймиться [Незабаром і вродились, як з землі виросли, рублені палати.. Дивувались піщани, що така озія стоїть серед села, оторочилась їх низенькими хаточками (Мирн.)]; 2) страд, з. (несоверш.) оторачиваться; окаймляться. Ср. оторочувати. отоса см. отёса. отоскоп мед. отоскоп. от-от нар. 1) (скоро, ещё немного и...) вот-вот; с минуты на минуту; разг. того и гляди; разг. не сегодня-завтра [Добре співав! Як було заспіває Нечая, то тобі здасться, що от-от козаки вийдуть! (Вовч.); Кінь басує, от-от річку, От... от... перескочить (Шевч.); Все здається, що от-от дощ піде (Коцюб.); Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись (Л. Укр.)]; 2) (близко) вот-вот [Ідуть... от-от місток... блищить уже й вода (Гл.)]. ототожнений отождествлённый, отожествлённый. ототожнення отождествление, отожествление [Не треба забувати, крім того, що в Росії реформізм проявляється ще в особливій формі, саме у вигляді ототожнення корінних умов політичної обстановки сучасної Росії і сучасної Європи (Ленін)]. ототожнити см. ототожнювати. ототожнювання отождествление, отожествление. ототожнювати, -нюю, -нюєш, ототожнити, -ню, -ниш отождествлять, отождествить, отожествлять, отожествить [Він ототожнював себе з журавлем. Хіба ж не так благав він у долі щастя, як журавель у неба води? (Риб.); Письмепник [Кропивниць- кий] помилково ототожнив негативний вплив капіталу з впливом міста, не розуміючи прогресивної ролі останнього (Іст. укр. літ.)]. отофон спец. отофон. оточати см. оточувати. оточатися см. оточуватися. оточений 1) окружённый; опоясанный; окаймлённый; обнесённый [На шкільному ганку я побачив ївгу Рибку, оточену дітьми (Борз.); Білий будинок з мезоніном був оточений високими кедрами й соснами (Панч); Частина майдану коло Скейської брами оточена муром (Л. Укр.); Теплим батьківським піклуванням оточені діти юного міста (Рад. Укр., 1952, VIII)]; ^ний ким (об общественной среде) в окружении кого; 2) окружённый, оцепленный; обложенный [Кількома ударами наші війська розрубали на частини оточені дивізії ворога (Гонч.)]; 3) обложенный. Ср. оточувати 1—3. оточення 1) окружение; окаймление; обне- сёние; 2) окружение, оцепление; обложение [Створилася явна загроза оточення, і командир батальйону., наказав зайняти кругову оборону (Куч.)]\ кільце ~»пя воен. кольцо окружения [Батальйопи, що наступали околишніми вулицями, вже зімкнули кільце оточення, і ворогові ніку- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)