Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ото 182 отр ди було втікати (Верш.)]; 3) обложение. Ср. оточувати 1—3; 4) (совокупность условий) окр^ жак шее (сущ.), окружающая обстановка; окружение, среда; (о людях — ещё) сбпестЕО, окружающие (сущ.); (о местности) окрестность, окрестности [І я добре тямила, що «викресати» з нього ту іскру таки можна було б, тільки не при такому хатньому оточенні... (Л. Укр.); Мала Яринка, під впливом оточення, мало-помалу оговталася з такими поглядами (Коцюб.)]\ в ~ні друзів в кругу друзей; в^иі кого в окружении когб [На перервах Сашко гордо ходив довгим коридором в оточенні учнів (Донч.)]; капіталістичне ^*ня капиталистическое окружение [Завдання більшовицької партії і Радянської влади, писав Ленін, полягає в тому, щоб забезпечити існування Радянської держави в умовах капіталістичного оточення (Біогр. Л&ніна)]; л і- тературне <^ня литературная среда. оточити см. отбчувати. оточитися см. оточуватися, оточування 1) окружение; окаймление; об- несеїше; 2) окружение, оцепление; обложение; 3) обложение. Ср. отбчувати 1-3. отбчувати, -чую, -чуєш и редк. оточати, -чаю, -чаєш, оточити (оточу, оточиш) 1) окружать, окружить; (становиться вокруг — ещё) обступать, обступить; (протягиваться вокруг—ещё) опоясывать, опоясать; (обводить чем-нибудь в виде каймы — ещё) окаймлять, окаймить; (оградой — ещё) обносить, обнести; (только несоверш.: быть расположенным вокруг чего-нибудь) огибать [Як йому все життя хотілося передати всім, хто оточував його, всі свої знання, свої думки І (Іван.); Повітря, що оточує нас на роботі, в побуті, має бути чистим (Наука і життя, 1956, 7)\ Після лекції старі друзі оточили Остапа Тура з усіх боків (Чорн.); Комиші оточали їі [Соломію] ворожого юрмою і шептались (Коцюб,); Заводоуправління та їдальню оточував молоденький садок (Шовк.)]; ^ти увагою окружать, окружить вниманием [Партійна організація оточує особливою увагою і піклуванням передовиків виробництва (Рад. Укр., 1950, IX); Друзі оточили Марка особливою увагою (Коп.)}; 2) воен. окружать, окружить, оцеплять, оцепить, уст. облегать, облечь; (только соверш. — ещё) обложить [Партизани оточили дім, увірвалися всередину (Шиян)]; 3) охотн. обкладывать, обложить. оточуватися, -чуюся, -чуєшся и редк. оточа- тися, -чаюся, -чаєшся, оточитися (оточуся, оточишся) 1) перен. облекаться, облечься (рит. уст.); (быть окружённым чем-нибудь) опоясываться, опоясаться; 2} страд, з. (несоверш.) окружаться; опоясываться; окаймляться; обноситься; огибаться; окружаться, оцепляться; обкладываться; ср. отбчувати 1—3. -оточуючий 1) прич. окружающий; обступающий; опоясывающий; окаймляющий; оги- | бающий [На обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (Коцюб.)]; 2) прич. окружающий, оцепляющий; облегающий; 3) прич обкладывающий Ср. отбчувати 1—3; 4) прил. окружающий; (находящийся в окрестности чего-нибудь— ещё) окрестный; ~ чий загін воен. оцепляющий отряд, оцепление; ~->чий світ окружающий мир, окружающее (сущ.) [Пальці відкидають олівець. Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Вільде)]; І 5) (род. оточуючого) сущ. окружающее. отощати, -щаю, -щаєш отощать [У горлі пересохло! не ївши отощала, ноги потомились (Квітка)]. отпір, -пору разг. редк. отпор [Напало на мене сім сіл, та всім дала отпір (Ном.)]. См. ещё відсіч 1. втратитися (втрачуся, втратишся) разг. потратиться [Оженився сіромаха та й думку гадає: Оженився, втратився, та й щастя немає (Чуб.)]. отриманий полученный [Тільки сьогодні і І завтра нехай робота пожде: я взялася., відповідати на давно отримані листи (Л. Укр.)]. отримання получение [Пишу Вам зараз же і по отриманні Вашого листа (Л. Укр.)]. отримувати, -мую, -муєш, отримати, -маю, -маєш 1) получать, получить [Милев- с ь к и й: Зустрівся якось із Крицьким.. Він, здається, був єдиним щасливим, що отримував листи од вас! (Л. Укр.)\ Ви знаєте, мамо, яке виховання я отримала і з якою любов'ю та старанням ставилися до мене тьотя й вуйко (Коб.)\\ 2) обл. держать, удержать. отрбєний см. отруєний, отрбєння см. отруєння, отроіти, -рою, -роїш см. отруювати, отруїти, отроїтися, -роюся, -роїшся см. отруюватися, отруітися. отрок 1) уст. отрок [О, діти й отроки! Які веселі, Які вам дано промеписті диі! (Рил.)]; 2) (в древней Руси младший член дружины) ист. отрок [По двору тихо походжає Старий веселий Рогволод, Дружина, отроки, народ Кругом його во златі І сяють (Шевч.)]. бгроцтво книжн. отрочество [За серце, з отроцтва огріване добром, Хоч і не раз, на ; жаль повите у тумани, Подяку вам, брати, І складаю я обом (Рил.)]. бгрочий книжн. отроческий [Поетичний та- I лант Лєрмонтова розгорнувся за юних, навіть отрочих його ліг (Рил.)]. отрбювання см. отруювання. ' отрбювати, -рбюю, -рбюсш см. отруювати, і отрбюватися, -рбююся, -рбюєшся см. от- I руюватися. отруєний отравленный [Кажуть, отруєний морфієм терпить страшенні муки (Коцюб.)\ Такі безперестанні бучі та гризня [Явдохи і Мотрі] доливали отрутою й без того вже отруєне життя Чіпчине (Мирн.)] отруєння отравление [Вживання юшки із І свіжої риби приводить інколи до отруєн- ? |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)