Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
отр 183 отр ня (Наука і життя, 1956, 7); Панас Мирний., відображав і слабкі сторони народного життя, зокрема наявність релігійних і національних забобонів, які були результатом отруєння народної свідомості офіціальною реакційною ідеологією (Рад. літер., 1955, 18)]. отруїти см. отруювати. отруїтися см. отруюватися. отруйливий отравляющий; отравный; отравительный [Отрути можуть діяти тільки в розчиненому вигляді. Сухі речовини не виявляють отруйливого діяння (Курс патології)]. Ср. отруйний 1. отруйливо нар. отравляюще, уст. отравно [А бур'ян у людських душах ще подекуди буйно сходить, отруйливо цвіте! (Дмитр.)]. отруйний 1) отравляющий, уст. отравный; (приготовленный для отравления — ещё) отравительный (уст.) [Конвейерному, отруйному буржуазному кіно Маяковський протиставляє героїчну радянську сучасність (Мист., 1955, 6); В кімнатах наполягла на все тиша, якась отруйна, сонлива (Вас.)]; 2) (только прям.: являющийся ядом, вызывающий отравление) ядовитый; (содержащий яд — ещё) ядоносный [Слався м'ясистим листом отруйний молочай (Коцюб.)]; ^на змія ядовитая змея; ^-»на речовина а) отравляющеег (вещество; б) ядовитое вещество; ~на рослйна ядовитое растение, ядоносное растение. отруйник отравитель. отруйниця отравительница [Андромаха: Ні, ти сама була б зо всього винна, не страх, не сором і не меч, а ти, отруйнице» коли ти правду кажеш!.. (Л. Укр.)]. отруйність, -ності ядовитость. отруйно нар. ядовито. отрусити см. отрушувати. отрута яд, (реже) отрава [Кажуть, слабість якась завелась у винограді чи що, от вони й вирубують кущі та палять їх, ще й землю отрутою напувають... (Коцюб.); Все, що творили ми, що нас живило, Облив він [фашист] скверною, отрутою пройняв... (Рил.)]. отрутний ядовитый; (являющийся отравой уст. — ещё) отравный [Довгий тяжкий смуток не міг пустить глибоко в його душу свого отрутного коріння (Н.-Лев.); Не раз мене обгорне, мов туман, Страшного розпачу отрутнеє дихання (Л. Укр.)]; ^-»не начало хим. ядовитое начало. отрутник редк. отравитель [Але од того часу його неначе якийсь отруйник напоїв якоюсь отрутою (Н.-Лев.)]. См. ещё отруйник. отрутність, -ності ядовитость. отрутно нар. ядовито. отрутохімікат, -ту ядохимикат [Хімічна промисловість широко постачає сільському господарству добрива., і отрутохімікати для боротьби з різними шкідниками сільськогосподарських культур (Наука і життя, 1956, 6)]. отрушувати, -шую, -шуєш, отрусити, -рушу, -русиш отряхивать, отряхать (разг.), отряхнуть, отрясать, отрясти [Кепкуючи з хлопців, він отрушував сніг і роздягався (Вас); Вийшовши за ворота, аж сплюнула й ноги отрусила (Барв.); Ой ти, соловей, золоте перо, Та не щебечи, вгору летячи, Ой не отруси ранньої роси (Чуб.)]; ~сйти порох (прах) з ніг своїх перен. рит. отрясти прах от ног своих [Правовірні! .. отрусіть з ніг своїх порох цеї нещасної землі (Коцюб.)]. отруювання отравление. отруювати, -руюю, -руюєш, отруїти, -рую, -руїш отравлять, отравить;, (только песо- верш.: истреблять отравой — ещё) травить [Ті два тютюном повітря отруюють і без того отруєне (Тесл.); X мельниц ь- кий: Вона отруїти хотіла мене, але отруїла Варвару (Корн.); В безкласовому суспільстві нашої країни соціалізму немає отих темних сил, які в капіталістичному світі отруюють працю і радість письменника (Козл.); Я сьогодні в тузі, в горі, Мов у тяжкім сні, — Отруїли ясні зорі Серденько мені (Л. Укр.)]. отруюватися, -руююся, -руюєшся, отруїтися, -руюся, -руішся 1) отравляться, отравиться [Г р у ї ч є в а: Що се сталось? О р е с т: Отруїлась! Ти поставила отруту! (Л. Укр.)]; 2) страд, з. (несоверш.) отравляться; травиться; ср. отруювати. отруювач редк. отравитель [Другого дня всі нори з мишами було відкрито, і тепер отруювачі клали шматочки отруєної принади в нори з певністю, що вона потрапить гризунові в зуби (Донч.)]. См. ещё отруйник. отруювачка редк. отравительница. См. ещё отруйниця. отруя обл. отрава [Як безсильна дитина, протягнув до неї руки. — Ходи! — Не можу, бо ти отруя! (Стеф.)]. отряд редк. отряд [Через хащі лісові в негоду» Дівчино Марино, ти прийшла в отряд, Битися із нами за свободу, Доки не загине ворог-кат (Шпак)]. отрясати см. отряхати. отрясатися, -саюся, -саєшся, отрястися, -су- ся, -сёшся обл. отряхиваться, отряхаться (разг.), отряхнуться; (перен. — ещё) оправляться, оправиться [Ріпники мовчали хвилю після сеї несподіваної пригоди. Але швидко отряслися від зворушення (Фр.)]. отрясти см. отряхати. отрястися см. отрясатися. отряха обл. сорванец; шалун [— Чуєш, кучерявий, давай? — кивнула бровою, немов отряха-школяр, підмовляючи в чужий сад за грушами (Вас.)]. отряхати, -хаю, -хаєш и отрясати, -саю, -саєш, редк. отряхнути, -ну, -нёш и отрясти, -су, -сені отряхивать, отряхать (разг.), отряхнуть, отрясать, отрясти [Мою пісню пташки підхопили в гаю, отряхаючи роси крильми (Сос); І обидва студеную Росу отрясали (Руд.); Отряс з неї [вишні] увесь цвіт (Стеф.)]; ~ти порох (прах) о д ( з) н і г своїх перен. рит отрясать, отрясти прах от ног своих [— Отрясаю прах цього дому од ніг своїх! — промовив батько, виходячи з дверей (Н.-Лев.)] См. ещё обтрушувати1. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)