Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
отр 184 отя отряхатися, -хаюся, -хаєшся, отряхнутися, -нуся, -нёшся редк. отряхиваться, отря- хаться (разг.), отряхнуться [— Рушатиму, — сказав Мурашко, отряхнувшись (Гонч.)]. См. ещё обтрушуватися. отряхнути см. отряхати. отряхнутися см. отряхатися. отряхуватий обл. шаловливый; плутоватый [Лице [Мотрине] палає, сміливе, отряху- вате, а чорні оченята як не випалять (Вас.)]. отсей (отся, отсё) см. оцёй (оця, оце). отта см. оттой. оттак нар., част. см. отак. оттакё см. отакё. оттакённий см. отакенний. оттакеньки пар. см. отакеньки. оттакёнький см. отакенький. оттакечкп нар. см. отакеньки, отакечки. оттакйй см. отакий. оттакїсінький см. отакісінький оттам нар. см. отам. оттё см. оттой, оттепёр нар. см. отепёр. оттйм союз см. отйм. отто част. см. ото. оттоді нар. см. отоді. оттой (отта, оттё) см. отой (ота, отё). оттомани, -нів ист. оттоманы [А знайшли ж то вірні побратими Його шаблю, вихоплену з піхов, Що разив він нею оттоманів (Рил.)]. оттоманський ист. оттоманский. оттудй нар. см. отуди. оттут нар. см. отут. оттутай пар. обл. тут, здесь, усилит, вот здесь ІАх ти, стерво собаче! Ти битисяі Та я тебе, сучий сину, задушу оттутай! (Коцюб.)]. отудй нар. разг. туда, усилит, вот туда; (с указательным жестом — ещё) вон туда; О ~^дй к лихій годині! разг. вот тебе (те) и раз! [— Отуди к лихій годині! — виторопивши очі, сказав Грицько та й замовк (Мирн.)]; ~пй до біса (к бісу)! фам. вот тебе (те) и раз!, фам. вот так клюква! [— На колінки, — не видержав учитель. — Отуди к бісу, а я на сьогодні, як на те, і урок вивчив. До півночі учив (Мирн.)]. отуманений отуманенный [Серце в неї щеміло, боліло; голова як отуманена (Мирн.)] отуманити см. отуманювати. отуманитися см. отуманюватися. отуманілий разг. одурелый [Хлопець стояь мов отуманілий (Фр.)]. отуманіти, -нію, -нієш разг. одуреть [Зовсім отуманіла голова Назарові, заплутався язик (Горд.)]. отуманювати, -нюю, -нюєш, отуманити, -ню, -ниш отуманивать, отуманить; (сильнее) затуманивать, затуманить [Крик, стук, гуркіт тягарів і лускіт стріляння глуши ли, отуманювали (Фр.)]. отуманюватися, -нююся, -нюєшся, отуманитися, -нюся, -нишся отуманиваться, отуманиться; затуманиваться, затуманиться [Небо отуманилося, поле заволокло мрякою (Горд.)]. Ср. отуманювати, отупілий отупевший, отупелый [Отупілий, Виснажений довгим напруженням нервів, він весь зм'як (Тулуб)]. отупіння отупение [На старість весь свій ум утратив І без каяття помер у отупінню (Фр.)', У повісті «Конотопська відьма», гумористично зображаючи побут і управління козацької старшини XVIII ст., письменник [Квітка-Основ'яненко] картас паразитизм, духовне отупіння старшини (Іст. укр. літ.)]. отупіти, -пію, -пїєш отупеть [Чоловік з нудьги зовсім занепав здоров'ям, отупів якось, нічого йому не страшно, не боязко (Вовч.)]. отупляти, -ляе и отуплювати, -лює отуплять [Досвід війни, як і досвід всякої кризи в історії, всякого великого лиха і всякого перелому в житті людини, отуплює і надломлює одних, але зате просвічує і гартує інших (Ленін)]. отуречений отуреченный. отуречення отурёчение. отуречити см. отуречувати, отуречитися см. отуречуватися, отуречування отурёчение. отуречувати, -чую, -чумп, отуречити, -чу, -чиш отуречивать, отуречить. отуречуватися, -чуюся, -чуєшся, отуречитися, -чуся, -чишся отуречиваться, отуречиться. отут нар. разг. тут, здесь, усилит, вот здесь; (именно на этом месте, именно при этих обстоятельствах) тут-то [Л у к а ш сміється: Ну, та й чудні ви отут у лісі! (//. У пр.); Покладіть отут м'яти, Та хай тополя шелестить (Тич.); Отут крові Пролито людської — 1 без ножа (Шевч.)]. отутеньки, отутечки нар. уменьш., ласк, от отут [Я отутечки родиласьг Тут і виростала (Шевч.)]. отуха обл. ободрение, утешение [Тільки його й отухи, що вип'є (Козел, у. — Сл. Гр.)]. отце см. оцё. отцёвий редк. отцовский [Нехай той яд, хай справедливий яд за матернії рани, за отцеві поверже ворога на смертний спад! (Тич.)]. отцёй (отця, отце) см. оцей (огя, опе). отчизна 1) редк. отчизна, отечество [Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Боров.); І дівчина, пастушка молода, Дім отчий І для отчизни покида (Рил.)]; см. ещё вітчизна; 2) уст. наследство отца; родовое имущество [Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади (Сл. />.)]. отчйзшій редк. отечественный. См. ещё вітчизняний, отчий поэз. отчий, уст. отческий [Ми повертали в отчий дім, Безмежним щастям оповиті (Мас); Снились їм берізки, верби і ялини, пальми й кипариси отчої країни (Соє.)]. отчйна см. отчизна 2. отягати, -гаю, -гаєш, отягти и отягнути (отягну, отягнеш) (вниз своей тяжестью) редк. оттягивать, оттянуть. отягатися, -гаюся, -гаєшся и отягуватися, -гуюся, -гуєшся обл. медлить, задёржи- I ваться, разг. мешкать [Годієра піе отягався, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)