Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
отя 185 офі видобував якісь папери із свойого бездонного шкіряного портфеля, та староста крикнув на возного:—Вивести того пана! (Фр.); Панни мовчали, не хотіли збиратись в дорогу, все отягувались (Н.-Лев.)]. отягнути, отягти см. отягати. втягуватися см. отягатися. отягчати, -чаю, -чаєш и (реже) отяжати, -жаю, -жаєш, отягчйти, -чу, -чйш и (реже) отяжйти, -жу, -жйш отягчать, отягчить, (реже) отягощать, отяготить [Думки так отягчили їй голову, що люди вже помічають і питають: «Чого ти, Домашко, така понура стала?» (Барв.)]. отягчатися, -чається и (реже) отяжатися, -жається, отягчйтися, -чйться и (реже) отяжйтися, -житься отягчаться, отягчиться; отягощаться, отяготиться. Ср. отягчати. отягчйти см. отягчати. отягчйтися см. отягчатися. отяжати см. отягчати. отяжатися см. отягчатися. отяжити, -жу, -жиш отяжелить. отяжйти см. отягчати. отяжйтися см. отягчатися. отяжілий отяжелевший, отяжелелый [Хвилевий вибух давньої енергії швидко погас в душі Рифки, і вона знов сіла, безвладна і отяжіла, як була перед хвилею (Фр.)]. отяжілість, -лості книжн. отяжелелость [Мною заволодів якийсь дух отяжілості (Коб*)]. отяжіти, -жію, -жГєш отяжелеть [Його клонило на сон, тіло отяжіло від утоми, голова тяжіла на плечах, як довбня (Фр.); І зглянулись між собою: він поблід на лиці, в неї очиці отяжіли слізьми, — і пригорнулись одно до одного (Вовч.)]. отямитися, -млюся, -мишся опомниться, прийти в себя, очнуться, уст. очувствоваться [Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася... дивиться — і не зна, де вона (Квітка); Олег глянув на Омелька і не міг отямитись від здивування (Донч.); Я отямився аж серед села, серед моря іскор (Фр.I отьмарити см. отьмарювати. отьмаритися см. отьмарюватися. отьмарювати, -рюю, -рюєш, отьмарити, -рю, -рипі омрачать, омрачить, уст. помрачать, помрачить [Колючі будяки.., колючка-дереза, кучеряві коров'яки—все тягнеться, випирається до золотого сонця, шумить буйною дібровою, отьмарює ясний світ (Вас); Події розвивались надто загрозливо, ніхто не в силі вгамувати хлопців — розпалені пристрасті отьмарили голови (Горд.)]. отьмарюватися, -рююся, -рюєшся, отьмаритися, -рюся, -ришся омрачаться, омрачиться, уст. помрачаться, помрачиться [Стало хмуро. Подув, де не взявся, вітерець холодком, отьмарилась золота пшениця (Вас.)]. офарбити см. офарблювати. офарбитися см. офарблюватися. офарблення окраска [Чутка набрала най- фантастичніших офарблень (Ле)]. І офарблювати, -люю, -люєш, офарбити, -блю, -биш окрашивать, окрасить [Палала даль, ридала даль імлиста, гаряча кров офарбила цвіти... (Сос.)]. офарблюватися, -люється, офарбитися, -биться окрашиваться, окраситься. офенський ист. офенский; ~ка мова офенский язык. офеня ист. офеня. офіра редк. жертва [Тиховичеві було сумно. Коли б хоч певність, що така офіра потрібна для загального добра (Коцюб.); Стою я сам посеред нив чужих, Немов покинута офіра (Тич.)]. офірувати, -рую, -руєш редк. жертвовать [Донька старих, Стефа, після однієї ррз- мови з «Іваном Івановичем» заявила батькові й матері, що й себе офірує на боротьбу (Янов.)]. офіт, -ту мин. офит. офітовий мин. офитовый. офіцер, -ра офицер [Широкі золоті погони І блиснули біля входу. Радянські офіцери І зайшли в зал (Собко)]. І офіцерик прен. офицерик, офицеришка. офіцерня собир. презр. офицерьё, офицерщина [Денікінська офіцерня дивилася очима мутними і п'яними, однаково на сцену чи на рівну стіну (Смол.)]. офіцерство собир. офицерство [Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до пеї (Мирн.)\. офіцерський офицерский [Не раз мірявся силою [Антоша] з найміцнішими парубками, незважаючи на офіцерські чини (Коцюб.); Військовий в офіцерському плащі без відзнак став на підвищення й голосна відчеканив присуд військового трибуналу (Вільде)]. офіцерша разе, офицерша [Сигнал «Ставай!»,, тривожний шум юрби, Сердитий зойк якоїсь офіцерші, Бас пристава, подібний до труби, І Марсельєзи перекати перші (Бажан)]. офіцйни, -цйн обл. флигель [Сонна змора тягне її з блискучого та запахущого світа І салонів, балів та компліментів у неве- | личку, чистеньку й тепленьку кімнатку в обширних офіцинах (Фр.); Михайло: Павло ще й досі з школярами у офіцинах там (Стар.)]. офіціал ист. официал [Оповідав мені офіціал Вимазаль, що живе тут же (Фр.)]. офіціаліст уст. чиновник [За столом, крім міщан і козацької старшини, сиділо ще кілька офіціалістів (Панч)]. офіціальний, (реже) сфшіїший официальный [Розмова цілком утратила офіціальний тон, гості поділилися на гуртки (Трубл.); Офіційний тон і така мужня витривалість надали сили й Любці, і вона., опанувала себе (Ле)]. офіціал ьничати, -чаю, -чаєш разг. официальничать. } офіціальність, -ності, редк. офіційність офи- | циальность [Русевич надав своєму тонові ще більше офіціальності (Шовк.)]. офіціально, редк. офіційно нар. официально І [Царський уряд навмисно розпалював на- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)