Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Оха 187 охк то я б сама те горе одвернула! (Л. Укр.); «Ох, Кущику І — Билина каже. — Я на чужині...» (Гл.)]\ 2) (в значении сущ. — обычно мн. ч.: охи, -хів) охи [3 безперестанними охами, сапанням та умліванням Прохіра розказувала (Коцюб.); Вона з охами та ахами заходила в море по шию (Трубл.)]. охабень, -бня ист. охабень. охайний опрятный; (не замаранный — ещё) чистый, аккуратный; (любящий чистоту — ещё) чистоплотный; (любящий порядок разг. — ещё) порядливый; {подтянутый разг. — ещё) подобранный [Дівчинка була в охайному платтячку, фартушку, в черевичках (Іван.); В охайній і похмурій кімнаті було холодно та вогко (Ільч.); Лобода озирнувся, і глибоко прихована посмішка заграла в нього на охайнім обличчі (Ле)\\ ~»ний вигляд опрятный вид, разг. подобранный вид. охайність, -ності опрятность; чистота, аккуратность; чистоплотность [Дух охайності, чепуріння опанував її цілком — і вона товклась по цілих днях: двічі побілила хату знадвору і всередині, щодня підмазувала комин та підводила червоним глеєм припічок (Коцюб.)]. Ср. охайний. ох&йно нар. опрятно; чисто, аккуратно; чистоплотно [Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди. Так само, як завжди, охайно лежала на ньому одежа (Коцюб.); Вона якось викраювала час, щоб попрати свій халат і косинку, і, як завжди, була одягнена чисто й охайно (Войч.)]. Ср. охайний. охаменутися см. оханутися. охання, разг. охкання оханье; аханье [Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Котл.); Дружина лежала на печі, протяжно і жалібно стогнала. Архипа те охкання тільки дратувало (Збан.); Чулися молоді жарти веселі, охання голосне між молодицями (Вовч.)]. оханутися и охаменутися, -нуся, -нёшся обл. опомниться, очнуться; (подумав, отступить от недостаточно обдуманного замысла) одуматься [Грицько оханувся і мовчки одійшов від труни (Мирн.); Ми ж тобі докірливого слова не сказали, думали, коли прийшов з мандрівки, то оханувся, а ти дві душі разом хочеш з світу згубити (Барв.); Е, якби-то ви охаменулись та знов взялись за діло — дали б поміч (Харьк. г. — Сл. Гр.)]. охарактеризований охарактеризованный. охарактеризування охарактеризование. охарактеризувати, -зую, -зуєш охарактеризовать охарактеризуватися, -зуюся, -зуєшся охарактеризоваться. охати (охаю, охаєш) и рхкати, -каю, -каєш (разг.), охнути, -ну, -неш охать, охнуть; ахать, ахнуть [Надворі стало тихо. Тільки осавула в хаті охав та стогнав (Н.-Лев.); Дід охкав, никав по кімнатах, прислухався до незвичайної тиші (Донч.)\ Десь глухо охкали гармати, вітали осінь золоту (Сос.)\ А ні охне, ні заплаче, Неначе дитина (Шевч.); Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки захиталася (Мирн.)]. охаювати (охаюю, охаюєш), охаяти (охаю, охаєш) обл. чисто прибирать, чисто прибрать, приводить в порядок, привести в порядок. охаяний обл. чисто прибранный, приведённый в порядок [Осінніми вечорами вона рано світила світло, чепурилась, немов у свято, і, сидячи у своїй охаяиій хатинці, І часто поглядала на двері (Коцюб.)]. охаяти см. охаювати. охват 1) (род. охвату) воен. охват; 2) (род. охвата) техн. охват. охвати ти см. охвачувати. охватний охватный; ~-»ний рух воєн, охватное движение. охвачений воен. охваченный^ охвачення охват, разг. обхват. охвачування охватывание, охват, разг. об- 1 хват. I охвачувати, -чую, -чуєш, охватйти, -вачу, -ватиш 1) прям., перен. разг. охватывать, охватить, обхватывать, обхватить [Так, сердешна, і повалилась йому у ноги. Охватила їх руками, цілує, облива слізьми гіркими (Квітка); І злість охвачує його, як полум'я охвачує сухе дерево (Коцюб.); Буває, іноді дивлюся, Дивуюсь дивом, і печаль Охватить душу (Шевч.)]; 2) воєн. охватывать, охватить. охвістя перен. презр. охвостье [Вони несли ; гарнізонну службу: боролись з ворожим ! охвістям, допомагали населенню у від- і будові міста, охороняли його (Скляр.)]. | охвїтний обл. 1) приятный, хороший; 2) (полный сил, здоровья, энергии) бодрый; 3) (впол- 1не подходящий, приспособленный для чего- нибудь) удобный , охвїтність, -ності 1) приятность, удовбльст- I вие; 2) бодрость [Видно було, що вона дуже ! перелякана, але прихід свіжої людини і мовби додав їй трохи охвітності (Л. Укр.)]; І 3) удобство. Ср. охвітний 1—3. ! охвїтно нар. 1) приятно, хорошо [Удвох І все-таки охвітніше (Мирн.)]; 2) бодро; 1| 3) удобно [Чого.., тітусю, з ціпочком?— І Охвітніше, каже, од собак (Сл. Гр.)]4 Ср. . охвітний 1—3. охвота обл. уст. род женского верхнего І платья [Були [мучепиці] в свитках, були і в охвотах (Котл.)]. охи см. ох 2. охижіти, -жїю, -жїєш обл. разъяриться; (сильнее) рассвирепеть [Як вона охижіла, яке страшне зробилося в неї те личко гожеє!.. (Вовч.)]. \ охйза обл. вьюга [с мокрым снегом] [Приходить вона [зима] в село страшною хурто- I виною, приводить за собою своїх діток, — [ хизи й охизи та тріскучі морози... (Мирн.)]. ! охїтно нар. разг. редк. охотно [Чула колись і іще од батька-покійничка, що в Демянівці живуть якісь родичі наші.. «Піду собі І до їх, — думаю, — все мені буде охітніше 1 служити, де мій рід ведеться» (Вовч.)]. І охкання см. охання. , охкати см. охати. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)