Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
0X0 190 0X0 -тюниш охранять, хранить (реже), охранить, уст. блюсти, соблюсти; (заразе? оберегать — еще) предохранять, предохранить ; (перен.: оберегать от чего-нибудь неприятного — ещё) ограждать, оградить [Охороняв я переправи У Білорусі, наДвіні (С"г.)\ Жито спочатку виростало вищим за дубочки і охороняло їх своєю тінню від спеки (Іван.); Здоров'я громадян охороняють численні медичні заклади (Іст. КПРС)\. охоронятися, -няється страд, з. охраняться; храниться; предохраняться; ограждаться [Недоторканність житла громадян і тайна листування охороняються законом (Конст. СРСР)]. Ср. охороняти. охота1 1) (желание, склонность, стремление); охота; (настроение — ещё) расположение [Микола вчився читати з великою охотою (Н-Лев.); Без охоти нема роботи (приказка)]; ~-»та гірш неволі поел, охота пуще неволи; аби ~-»та разг. была бы охота [Аби охота, а знайдеться змога приложити руки й до освіти, і до поліпшення економічного та морального стану нашого люду (Коцюб.)]; взяла ~*та кого пришла охота кому [Аж тут співця взяла охота (Л.Укр.)]; відбити^ ту отбйть охоту, разг. отохотить; забирає ~-»та берет охота [Мене часом забирає охота підбити Вас і поїхати разом з Вами кудись за кордон (Коцюб.)]; з власної ^»ти по собственному желанию, книжн. по собственному побуждению; мати ~-»тудо чого чувствовать расположение к чему, разг^ охотиться [До музики він здавна мав охоту, Сам грав на скрипці, передав і дітям Цей хист (Рил.)]; нема (немає) ~»ти нет охоты, разг. неохота [Робити що ніякої охоти нема. Так і маюсь цілий день (Вовч.)]; піддавати ^»ти поддавать охоты [Анничка буцім не хотіла й упиралась, але десятки рук випихали її з тісної юрми, і гарячі уста піддавали охоти:—Йди, дівонько, йди... (Коцюб.)]; по своїй ^ті, своєю ^тою по своей охоте [Товари є речі і тому беззахисні перед людиною. Коли вони не йдуть по своїй охоті, вона може застосувати силу, тобто взяти їх (Маркс); — За тебе не пішла? — Пішла. Я заручився.— Заручився! Що ж вона? Охотою йде? — Іде охотою своєю (Вовч.)]; працювати з "*-»ти разг. работать охотно, разг. работать в охотку [Єгиптянин: ..Всі ми, єгиптяни, працюємо ретельно не тільки по неволі, але й з охоти (Л. Укр.)]; тільки бвйстачило ^-»ти лишь стало бы охоты; 2) предик, разг. охота; (в выражениях удивления, увещевания разг.—ещё) полно; (с упрёком разг.— ещё) вольно [Там-то й пісні були у них! Кому такі складать охота? Ми слухаєм, а далі в сміх: зовсім рипучії ворота! (Л. Укр.); — I охота тобі, брате-Чіпко, з ними [панами] лаятись? — Чи можна ж, Грицьку, втерпіти? (Мирн.)]; 3) с.-х. охота [На свинофермі колгоспу застосовують дворазове парування маток в одну охоту, через 12— 18 годин (Колг. Укр., 1957, 1)]. охота2 разг. 1) (на зверей) охота [Я от на охоту з рушницею ходжу (перекл. з Вовчка)]; 2) (охотничьи собаки, а также люди, помогающие охотиться) охота [Сів на коня, зяб ав свою охоту і поїхав (Рудч.)]. охотитися1 (охочуся, охотишся) (перен.: гоняться за чем-нибудь) разг. охотиться. охотитися2 (охочуся, охотишся) (стремиться к чему-нибудь) разг. желать, хотеть; (вызываться, напрашиваться делать что-нибудь— ещё) охотиться (разг.) [Остерігали свояки й сусіди Господаря, ще як охотився Той дім купити (Фр.)]. охотка уменьш. разг. охота [Як таке щастя, то між людей нема охотки іти: сиділа б усе дома, як кам'яна... (Мирн.)]; О в ^ку разг. в удовольствие. охотний: ~»не військо уст. добровольцы [Той козак кий на плечі забирає, За гетьманом Хмельницьким В охотне військо поспішає! (дума)]. охотник1 разг. охотник [Охотник Уточку підстрелив в піст весною (Боров.); Як кинеться Максим на ворогів... Так хіба лев кидається на охотника! (Мирн.)]. охотник2 1) (доброволец) уст. охотник [Не можна було підвести голови,— по тому місці, де залягли охотники, так і поливало, так і поливало з кулемета (перекл. з О. Толстого)]; 2) (любитель) охотник. охотниця (любительница) охотница. охотницький разг. охотничий [Охотницька Собака не схотіла Охотнику служить (Боров.)]. охотою нар. охотно, разг. в охоту; (без принуждения — еще) добровбльно, по собственному желанию [Жінка моя й сама охотою зосталась (Барв.); Повеліть Терешка відпустити. Я йду за нього охотою (Квітка)]. Охотське море Охбтское мбре. ох-ох-ох межд. ох-ох-ох [—Ох-ох-ох!— стогне пітьма над полем (Коцюб.)]. охоча 1) прил. см. охочий 1; 2) (род. охочої) сущ. любительница; охотница; охочая; ср. охочий 2. охоче нар. охотно, с готовностью; (с удовольствием разг.— ещё) в охоту, в охотку [Іван охоче оповідав про своє життя (Коцюб.); А Клим охоче орудує і мітлою, і лопатою (Грим.)]. охочекомбнний уст. принадлежащий к вольной кавалерии [ — Посланці будете, панове стрільці? Хто єсте? — запитав Ша- ховський, скінчивши огляд.— Так, прошу пана воєводу,— одрубав Семен і додав: отаман охочекомонного загону українських козаків Семен Пушкар (Ле)]. охочий 1) прил. расположенный; (проявляющий стремление к чему-нибудь) желающий; (совершаемый по собственному желанию) редк. добровбльный [В козацькому таборі по-старому не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору охочі молодці помірятися з паном козацькою силою (Кач.); Від охочого труда усміхається в нас кождеє віконце (Тич.)]; 2) сущ., прил. (до чого) любитель (чегб и с инфинитивом), охотник (до чегб и с инфинитивом), разг. охотливый, обл. охочий [Хто охочий до роботи, тому праця не турбота (Забіла); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)